Історії 6 артистів, які успішно управляли містами, регіонами і країнами

14

Соціологія фіксує активний запит суспільства на нові імена в політиці. За даними дослідження групи "Рейтинг", 69% опитаних українців хочуть радикальних змін. "Дві третини громадян висловлюють потребу в нових лідерах", - каже в інтерв'ю "Українській правді" соціолог Ірина Бекешкіна. У той же час від українців часто можна почути: хіба може людина з іншої сфери, наприклад, артист, добре справлятися з політичними викликами?". У світі є чимало таких успішних прикладів.

"Ти робиш свою справу і думаєш, що це додасть тобі популярності. Авжеж"

Арнольд Шварценеґґер - губернатор штату Каліфорнія, США у 2003-2011-х

 

2003-го для багатьох фанатів, які мешкають за межами Сполучених Штатів, стала несподіванкою новина про призначення Арнольда Шварценеґґера на посаду губернатора Каліфорнії. За нього віддали голоси 48% виборців. Не похитнув його успіху навіть скандал. За тиждень до голосування 16 жінок заявили, що Шварценеґґер робив їм непристойні пропозиції. Конкуренти звідкись витягли нібито сказані слова захоплення на адресу Гітлера.

Преса дала Шварцу прізвисько Governator (від англ. governor – губернатор і terminator – термінатор), а кампанію назвала "Термінатор 4: Повстання кандидата".

До 2003-го Шварценеґґер вже мав політичний досвід: очолював Раду при президентові з фізичної культури та спорту, співпрацював з адміністраціями обох Бушів, брав участь у розробці кількох законопроектів.

 

Мав непогану передвиборчу картинку: іноземець за походженням, який втілив американську мрію, у 22 роки заробив перший мільйон і неймовірну популярність. Завдяки ролям створив репутацію крутого хлопця, який вирішує проблеми.

Бути ефективним на посаді було непросто. Каліфорнія переживала кризу, дефіцит бюджету штату становить $19 млрд. Губернатора ненавиділи держслужбовці, яким він урізав зарплати; ненавиділи демократи, які вимагали запровадження нових податків; і республіканці, які хотіли, щоб він діяв іще рішучіше. А також студенти, батьки школярів і всі, кому не подобається запах сигар.

"Я розчарував практично усіх, - говорив Шварценеггер, розкурюючи сигару в кабінеті. - Одні сподівалися, що я буду більш консервативним, інші - що більш ліберальним. Ти робиш свою справу і думаєш, що це додасть тобі популярності. Авжеж".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Менше спіть і мрійте – Шварценеґґер у Києві розповів про свої три принципи

Найсуттєвіша із його реформ стосується політики. Він переконав виборців прийняти поправку, що передбачає непартійні праймеріз. На загальних виборах протистоять один одному два учасники таких праймеріз, які набрали найбільшу кількість голосів, незалежно від їх партійної приналежності.

Шварценеггер брався за вирішення питань, від яких законодавці відмахувалися десятиліттями: збереження обмеженого запасу прісної води в штаті, урізання додаткових виплат державним службовцям, наведення порядку в тюрмах. Йому не вдалося повністю вирішити ці проблеми, але в кожній із них було досягнуто прогресу.

У 2011 році він залишив посаду губернатора Каліфорнії. В інтерв'ю заявляв, що не проти позмагатись за президентське крісло, але за конституцією США, він не має такого права, бо народився за межами Сполучених Штатів.

Шварценеггер повернувся в кіно: четверту частину "Термінатора" він пропустив, а ось у п'ятій – знов зіграв роль Т-800.

"Змінив 90 відсотків працівників суду, прокуратури та поліції"

Вацлав Гавел - чеський політик та громадський діяч, дисидент, драматург та есеїст. Останній президент Чехословаччини у 1989—1992 роках, перший президент Чехії у 1993—2003 роках

 

Драматург Вацлав Гавел очолював Чеську республіку 13 років. Дисидент, людина, що користується величезною популярністю в усьому світі. "Благо народу, мораль і закон" - таким був девіз чеського президента.

Восени 1989 року у Чехословаччині відбулася Оксамитова революція. 29 грудня парламент обрав Вацлава Гавела тимчасовим президентом Чеської і Словацької Федеративної Республіки.

Ось як він згадує перший день президентства: "Коли я вперше прийшов на роботу, мене охопила депресія, пригніченість, заціпеніння і внутрішня порожнеча. Донедавна я був перевантажений справами і постійно щось не встигав, а тепер я не знав, за що взятися. Ми зрозуміли, що закінчилася поезія і почалася проза. Власне, тільки зараз до нас дійшло, наскільки складна і невдячна робота нас чекає і який тягар ми на себе поклали".

Відставлені комуністичні номенклатурники зловтішалися, що команда Гавела - "всі ці мийники вікон і кочегари, які ніколи в житті нічим не керували", - погубить країну. Але команда впоралася. У середині 1990-х років Чеська Республіка була найуспішнішою з постсоціалістичних країн Центральної Європи.

Гавел їздив країною, зустрічався з людьми з комуністичною свідомістю, які говорили: ось тут кран не працює, тут нічим корів годувати. Він відповідав: "я не можу допомогти. Демократія не для того створена. Вам самим доведеться цим займатися".

Перше, з чого почав Гавел, - практично заново сформував правоохоронну систему. За кілька місяців змінилося 90 відсотків працівників суду, прокуратури та органів внутрішніх справ. Колишнім власникам повернули землю і нерухомість. Чеська Республіка стала членом НАТО і Європейського Союзу.

Він, як і раніше, жив у скромній квартирі, відмовляючись від пропозицій перебратися в якійсь із палаців.

 

У інтерв'ю, яке дав незадовго до смерті, сказав про Росію: "Російське суспільство веде боротьбу з найжорсткішою з усіх відомих форм посткомунізму, з особливою комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища. Тому необхідно переконати громадян Росії, що режим, який підносять їм під виглядом демократії, демократією не є. Цей режим відзначений лише деякими формальними ознаками демократії".

Лише у 1994 році Гавел вперше заговорив про успіхи. Що основні зміни зроблено, і в першу чергу - економічні.

"Я не належу до тих, хто бачить у ринковій економіці чарівну паличку, - казав Гавел. - Це просто перевірена віками система, що функціонує природним чином. Не потрібно бути мудрагелем, щоб розуміти: приватний електрик зробить свою роботу краще, ніж анонімний працівник державної контори".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Правила життя Вацлава Гавела

"Гавел зумів уникнути головної небезпеки, яка чекає всіх новоспечених політиків, - у нього не атрофувалася совість", - пояснює секрет успіху президента Еммануїл Мандлер, один із його соратників. Сам Гавел казав: "Я взяв на озброєння кредо Масарика: "Головне - не боятися і не красти".

"Я ставлюсь до посади президента серйозно, на відміну від нашого глави держави"

Мар'ян Шарец, прем'єр-міністр Словенії з вересня 2018 року

 

40-річний Мар'ян Шарец став наймолодшим керівником слвенського уряду. За нього виступили 55 з 90 депутатів парламенту та п'ять партій. Світові видання у заголовках акцентували, що словенський уряд очолив актор та комік.

Шарец закінчив Академію театру, кіно та телебачення. Був телезіркою, пародіював Усаму бен Ладена, Фіделя Кастро та висміював чинну владу. Він зображав вигаданого персонажа Івана Серпентіншіка — буркотливого сільського жителя з Верхньої Крайни. Також працював журналістом. Згодом спробував сили у політиці.

 

2010 року Шарец балотується на посаду мера Камніка – туристичного містечка з майже тисячолітньою історією. І виграє вибори. Через чотири роки – ще раз впевнено перемагає опонентів вже від своєї партії – "Список Мар'яна Шареця".

Торік іде на президентські вибори. Але у другому турі мінімально програє чинному президентові, набравши 46% голосів.

Журналісти неодноразово закидали Шарецю його комедійне минуле, на що той відповідав: "Я ставлюсь до посади президента серйозно, на відміну від нашого глави держави". Президента Борута Пахора називають королем Instagram, де той хизувався своєю посадою, та дозволяв жарти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли, чи піде Вакарчук у президенти

Шарец називає себе "антисистемним" гравцем та "істинним соціалістом". Його програма орієнтована на молодь: реформування освіти, подолання корупції, кумівства, боротьба з кліматичними змінами, дозволи абортів, толерантність до ЛГБТ-спільнот та легалізація марихуани. Ключовими пунктами його програми є "екологічна відповідальність" і реформа пенсійної системи шляхом заохочення приватних пенсійних схем.

"Його вважають хорошим главою уряду, - казала голова Словенської асоціації політичної науки Олена Юван. – Люди голосували за нього, бо він несе дещо нове в політику. Люди стомилися від політиків, які почали кар'єру в часи проголошення незалежності у 1991 році".

"Старий політичний клас повинен піти. Ви прокралися, ви застаріли, ви не справляєтеся"

Джузеппе "Беппе" Грілло, 70 років, італійський комік, політик, блогер, засновник протестного "Руху п'яти зірок"

 

Головною несподіванкою парламентських виборів 2013 року в Італії став успіх протестного "Руху п'яти зірок" під керівництвом коміка Джузеппе П'єро "Беппе" Грілло. За три роки його партія стала однієї з головних сил в країні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоб з'явився лідер національного масштабу, потрібні дві обставини – Підлуцький

Це свідчить про сильну втому італійців від політичних лідерів, вважають політологи. Сам же Грілло каже: "Старий політичний клас повинен піти. Ви прокралися, ви застаріли, ви не справляєтеся з проблемами і навіть не здатні їх обговорювати".

За Грілло голосували через невдоволення заходами жорсткої економії. Його основна тема - політика економії погана не сама по собі, а тому, що її проводить егоїстичний правлячий клас, який продовжує жити по-панськи. Держава нікому не допоможе, крім себе. Пора поставити її на місце: скоротити кількість чиновників і депутатів, знизити їх зарплати до середнього по країні рівня, провести приватизацію і знищити державні монополії.

 

Суперники називали його програму популістською, бо він запропонував повернутися до національної валюти і відмовитися від інтеграції в Євросоюз, скоротити робочий тиждень до 20 годин, різко збільшити мінімальну зарплату за одночасної відмови від заходів бюджетної економії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нам потрібен свій Ататюрк чи Гавел"

Починав свою кар'єру Джузеппе Грілло як ведучий розважальних шоу. До кінця 1980-х років Біппе Грілло став більше орієнтуватися на політичну сатиру. У 2005-му заводить блог, який незабаром стає найбільш відвідуваним з італійських порталів і за класифікацією Forbes займає 7 за впливовістю місце в світі. Майже мільйон людей читає Грілло в Facebook і понад півмільйона - у Twitter. Журнал Times вибрав Грілло одним з "героїв Європи" за постійну боротьбу з корупцією і свавіллям чиновників.

"Може, він і невідомий більшості американців. Але його гострі політичні виступи зачепили чутливі струни в душах людей. Грілло став значущою фігурою в італійській політиці" - пише Times. - Сторінка його блогу входить до двадцятки найпопулярніших в світі.

"Жінки частіше стикаються з реальністю, ніж будь-який чоловік-парламентарій"

Гленда Джексон, 82 роки, актриса, політик

 

Британський парламент може похвалитися тим, що до його складу входить дворазова володарка "Оскара". Гленда Джексон, одна з найкращих англійських актрис ХХ століття, у 1992 році оголосила про припинення акторської кар'єри і стала депутатом Палати громад британського парламенту.

"В один із похмурих днів до мене у двері подзвонила відома актриса, лауреат премії "Оскар". Вона представилася. В її спокійному голосі відчувалася втома. Вона не прагнула підкорити мене жіночими чарами: макіяжу на обличчі не було, волосся розкуйовдилося на вітрі, а яскраво-червоні штани під довгим коричневим пальто швидше належали до гардеробу домогосподарки, ніж кінодіви. Вона попросила мене про сприяння і через пару хвилин відкланялася з дружньою усмішкою. Проводжаючи її поглядом, я усвідомив, що мої каверзні питання так і залишилися не сказаними. Коли до тебе стукає Гленда Джексон як кандидат від Лейбористської партії і просить проголосувати за неї на виборах, у кого завгодно мова відніметься", - згадує письменник Джуліан Барнс у книзі "Листи з Лондона".

 

Народилася в родині муляра. У 16 років змушена була покинути школу, щоб заробляти. Працювала офіціанткою, реєстраторкою в готелі та аптекарем. А вечорами виступала в аматорських театральних трупах. Потрапила до складу провідного театрального колективу Британських островів — Королівської Шекспірівської компанії. За славою на театральних сценах Лондона і Нью-Йорка прийшли виступи в кіно.

Джексон отримала "Оскари" за виконання головних жіночих ролей у фільмах Кена Рассела "Любителі музики" (1971) та Мелвіна Франка "Трохи шику" (1973, фільм також відомий під назвою "Як у кращих домах"). Також номінувалася на "Оскар" за ролі у фільмах "Неділя, клята неділя" (1971) та "Гедда" (1975). У 1972 році вона здобула найвищу теленагороду "Еммі" за роль Єлизавети І у телесеріалі Бі-Бі-Сі про життя британської королеви. Виконала роль Олени Боннер у біографічному фільмі "Сахаров" (1984).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Агент Скаллі з "Секретних матеріалів" перетворилася на модного дизайнера

Гленда Джексон розповідає, як вперше висунула свою кандидатуру в місцеву партію і, їй поставили запитання: "З якого дива ми повинні голосувати за актрису?" Відповідала: "Тому що в першу чергу я не актриса, а жінка, а жінки набагато частіше стикаються з реальністю, ніж будь-який чоловік-парламентарій. Ми - лікарі, медсестри, кухарки, домогосподарки, дизайнери. Я пишаюся тим, що я жінка". Жінки, які голосували за Гленду, називали її "отаманшею".

За роки депутатської діяльності соціалістка Джексон очолювала парламентську комісію з міського транспорту в Лондоні. Вирішувала проблеми транспортного хаосу, пропонувала знайти кошти на додаткове фінансування і всіляко пропагувала гасло "Давайте вийдемо з наших машин і пересядемо на автобуси".

У 2004 році програла вибори на посаду мера британської столиці. Як писали газети, вона відмовилася він неписаного партійного правила — підписувати пусті чеки.

"Однією з причин успіху став його голос"

Рональд Рейган, актор, радіоведучий, 40-президент США у 1981-1989 роках, 33-й губернатор штату Каліфорнія у 1967-1975

 

Рональд Рейган - найуспішніший з акторів, які зайнялися політичною кар'єрою. У 2016-му Рейган очолив список найпопулярніших американців всіх часів за підсумками національного опитування, - поряд з Авраамом Лінкольном, Джорджем Вашингтоном і Елвісом Преслі.

Однією з причин успіху став його голос. Коли він вже став президентом, журнал Times писав: "Ні в кого з президентів з часів Кеннеді не було такого одночасно характерного і чарівного голосу. Він в потрібні моменти стає тихим, ледь чутним, і набирає соковитості в напружених ситуаціях".

 

Його кінокар'єра не була блискучою. Зіграв у 56 художніх фільмах. Усі ці ролі були другорядними. Артистичне амплуа - "щирий хлопець з привабливою зовнішністю, але без особливих інтелектуальних даних". В любовних трикутниках Рейган отримував роль "третього зайвого", у ковбойських перестрілках - ставав однією з перших жертв.

1950-ті - роки небувалого економічного підйому США - стали для Рейгана переломними. Він володіє ранчо, йому належать кращі в Каліфорнії стайні, вирощує породистих коней. І в цей час стає борцем проти державної системи. Причина - високі податки. Маючи близько $150 тис. річного доходу, Рейган змушений 91% віддавати державі.

"Це несправедливо, - говорить він, - держава забирає у мене все зароблене!" Саме з програмою про зміну податків він, телеведучий, об'їздив всю Каліфорнію. Ще кілька років йому довелося витратити, щоб навчитися спілкуватися з людьми. З ним працюють психологи та іміджмейкери.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коломойський порівняв Зеленського з Рейганом і Трампом

8 листопада 1966 року виграє вибори на посаду губернатора Каліфорнії із перевагою в мільйон голосів. У 1970 році - його переобирають на другий термін.

У 1981 році кожен третій американець вважав, що країні необхідна така людина. Його популярності не заважало навіть те, що він покинув першу дружину з двома дітьми. Був найпомітнішим політиком. Він не обіцяв - він стверджував. Рейган так переконливо говорив про те, що Америці пора забути розчарування В'єтнаму і суперечки з Іраном, про те, що пора жити по-новому, що виникало враження, ніби він може зробити все, про що говорить. І ставши президентом, він виконав майже всі свої обіцянки. Знизилася інфляція, скоротилось безробіття, зменшили податки, а рівень добробуту нації виріс.

Він не справляв враження інтелектуала, але людини, яка дивиться на більшість речей так, як пересічний американець. Та головною причиною популярності Рейгана стала його економічна політика, яка отримала назву "рейганоміка".

 

Сам називав її supply-side economy - економікою, орієнтованої на пропозицію. Суть зводилася до зниження податків як найефективнішого засобу відродження ділової активності та економічного підйому в країні. І справді - в перші три роки президентства він щорічно знижував прибутковий податок на 10 відсотків.

Рейган не шкодував бюджетних коштів на військові витрати. Відкинув домовленості з Радянським Союзом про обмеження стратегічних озброєнь і почав боротьбу проти "імперії зла", як він охрестив СРСР. Це сприяло стрімкому розвитку високих технологій у США. І призвело до того, що Радянський Союз надірвався економічно і згодом розпався.

×