"Люди не відчувають, що місцева влада має якусь відповідальність"

Люди не йдуть на місцеві вибори, бо розуміють, що все вирішується у Києві.

Таку думку в інтерв'ю Gazeta.ua висловив екс-нардеп, експерт з питань управління територіями Юрій Ганущак, говорячи про результати довиборів у низці міст та селищ країні, які пройшли 2 червня.

Результати виборів показали, що мерами стають люди, яких підтримує 25-30% громади? Чи правильно те, що вони обираються меншістю і чи не варто було б повернутися до двотурової системи голосування?

- Однозначно, це не правильно. Адже для того, щоби людина потім мала підтримку громади і щоби міськради їх постійно не "підвішували", потрібно, щоби голосування йшло за абсолютної більшості, тобто у два тури. Це перше проблема, яку варто вирішити.

А по-друге, треба змінити систему недовіри міському голові. Оскільки міська ради мера не обирає, а обирає його народ, то, відповідно, і знімати його з посади має народ. Тобто, схема має бути такою: сесія більшістю висловлює недовіру меру, після чого питання недовіри ставиться на референдум. І якщо більшість громади голосує за недовіру міському голові — то міський голова йде з посади, а якщо не голосує, то розпускається сама міськрада. Це баланс.

Бо зараз дуже часто недовіру висловлюють тій людині, яка, розуміючи, що робиться на території, маючи більше інформації, не хоче йти на поводу бізнес груп, які є в міськрадах, які вимагають: "дай землю, дай пріоритет цій фірмі, тощо". Ці речі потрібно змінювати так, щоби влада була відповідальною.

Ще одне питання, яке поставили недільні голосування — це робити всі довибори або одразу після зими, або восени. Тобто не робити це літом.

Бо люди у відпустках?

- Люди не йдуть, бо це не політичний сезон. Так завжди було. Крім того, це ще й питання економії. Бо коли проходять довибори по всій країні одночасно, то це дешевше коштує, аніж коли вибірково у різних містах.

На цих виборах була надзвичайно низька явка людей. Такий результат пов'язаний лише із "сезоном відпусток"?

- Не тільки. Ще й тому, що коли мова йде про місцеві вибори, то через те, що у нас дуже централізована держава, люди не відчувають, що місцева влада має якусь відповідальність.

На заході в усіх муніципалітетах люди в першу чергу голосують за місцеву владу і дуже відповідально. Бо місцева влада встановлює тарифи і ставки податку, зокрема на нерухомість та землю. І це досить чутливі питання. Там люди дуже добре знають, що ці питання залежатимуть від того, хто прийде до влади. Так якщо приходять праві — вони оподатковують по високій ставці, але тоді благоустрій території значно кращий. Якщо ж приходять ліві, то вони жаліють соціальні верстви людей і оподатковують по низькій ставці, але тоді жахливі дороги. У будь-якому випадку, результат завжди є очевидним. Тому люди там на вибори ходять, адже вони дуже чітко усвідомлюють зв'язок між тим, як проголосували і тим, яке рішення щодо їхньої власної кишені буде прийнято.

У нас же все це централізовано. Навіть той мізер податків, який залишається на місцях, настільки малий, що його не вистачає для ремонту доріг. Тобто, хто б не прийшов, все рівно видимого результату немає.

Тому єдиний спосіб для мера якось відзначитися — це зняти пам'ятник Леніну. Це єдиний спосіб потрапити в історію. А якщо його зняли раніше, то чим ти відзначишся?

Тобто, можна казати, що місцевого самоврядування у нас немає взагалі?

- Так. І люди це інтуїтивно відчувають. Тому вони і не ходять на вибори. От коли відбуваються вибори до Верховної Ради — там народ розуміє, що це дійсно серйозно. Більше того, останнім часом він починає розуміти, що голосувати за тих, хто ремонтує дитячі майданчики, не варто. Тобто, народ все більше починає усвідомлювати, що завдання депутата — це писати закони, а дитячі майданчики — це завдання місцевої влади. Вони розуміють, що кандидат ремонтує майданчики не за свої гроші, а за ті, які вкрав. Значить і в Раді буде красти, тільки ще більше. Тому зараз люди все більше починають голосувати за партії.

Але водночас по довиборам на місцях переважно перемогу отримали представники влади.

- Щодо того, хто виграв, хто програв — це суто політичні речі. Влада сама по собі така є, що без фальсифікацій, без тиску та адмінресурсу не обходиться. Ми знаємо, що вона така є, значить ми і маємо відповідним чином на це реагувати. Тобто, має балотуватися та людина, яка є досить авторитетною, щоби перемагати із запасом 40-50%. Це об'єктивно. А якщо підтримка з різницею 2-3%, то варто трохи застосувати адмінресурс і ця людина програє.

Щоби змінити це, потрібно удосконалювати закон, чого, звісно, влада робити не буде. Бо їм це не вигідно. Адже закон, який передбачає однозначну перевагу чинної влади, чинна влада змінювати не буде.

Але в такому разі виходить замкнене коло: коли опозиція стане владою, то так само не буле змінювати те, що вже їй буде вигідно. Який вихід?

- Демократія якраз і народжується тоді, коли протистояння декількох автократичних групувань нарешті приводиться у площину перемовин. І результат цих перемовин називається демократією. Це відбувається тоді, коли вони починають розуміти, що самознищення насправді знищує країну. Так було під час зародження парламентаризму в Англії, коли була війна "червоної та білої троянди". Тоді вони всі свої суперечки перенесли до сесійної зали і нарешті еліта прийняла рішення про те, що винищення однієї еліти по відношенню до іншої є абсолютно недоречним.

Крім того, тоді вони поклялися, і ми маємо врешті поклястися, про те, що дії більшості завжди мають бути такими, щоби вона пам'ятала, що рано чи пізно стане меншістю. І вона завжди у будь-який момент має бути готова стати меншістю. І ці дії, які є неправедними з точки зору громадської думки, можуть бути застосованими і проти неї.

Наприклад, є табу щодо ув'язнення лідера опозиційної партії. Бо після цього будь-які розмови про те, що "давайте спільно голосувати за той чи інший законопроект, бо він хороший для країни", впираються в одне: "хлопці, випустіть, і ми готові тоді з вами працювати".

Наша політична еліта ще не дозріла до розуміння цього?

Вона дозріває. Поки, на жаль, наша політична еліта працює суто за принципом того, що "це вигідно саме сьогодні, тому ми голосуємо". А те, які завтра будуть наслідки від того рішення — про це ніхто не думає.

×