Новий законопроект про мови виписаний значно тонше від багатьох попередніх, що обстоювали російську мову як державотворчу. Таку думку у новому номеру журналу "Країна" висловив експерт з мовного законодавства Віталій Радчук.
"Така ж схема працює в Білорусі, де навіть у Мінську білоруських шкіл вже не залишилося. В Україні третій десяток літ попирається чинний закон про мови. Політики користуються тим, що українське суспільство винятково толерантне, тому терпить цей неоколоніалізм", - зауважив він.
Законопроект "Про основи державної мовної політики" розглядали 24 травня у Верховні Раді. Його норми фактично дозволяють запровадити російську мову другою державною. Автори законопроекту – "регіонали" Сергій Ківалов і Вадим Колесніченко. Під час його розгляду зчинилася бійка між депутатами більшості та опозиції. "Бютівцю" Миколі Петруку проломили череп, Вадиму Колесніченку порвали сорочку.
"У ключових положеннях законопроекту Ківалова–Колесніченка російську зовсім не згадано. Але його стрижнева логіка в тому, що українська мова має поступитися російській спершу на Сході й Півдні, а потім – і по всій країні. Проект дозволяє не знати мови свого громадянства", - наголосив Радчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ухвалення мовного закону зупинила не бійка, а кров людини - "бютівець"
"Є в моєму курсі лекцій тема про тлумачення. Так-от на тлумачення має право будь-хто, але перемагає думка того, у кого сила", - зазначив він.
"У Німеччині в 30-літню війну загинули 60 відсотків населення лише через те, що католики і протестанти по-різному прочитували Біблію. Ініціатори законопроекту так віртуозно тлумачать зміст 10-ї статті Конституції, ніби грають у наперстки. Зокрема, посилаються на низку європейських і тутешніх експертиз. Але ж висновки там якраз протилежні. Наша Конституція не зобов'язує розуміти колоніальних мов і мов національних меншин", - підкреслив Радчук.
Думки інших експертів щодо "мовного" закону читайте у журналі "Країна" № 21 (124) за 31 травня 2012 року.
Коментарі
137