— Месяц назад думал: еще пару дней и город станет мертвым. Но не все бегут. Многие остались. Надеются, скоро бомбежки закончатся, — каже 46-річний Олексій Сапожников зі Слов'янська на Донеччині.
Спілкуємося телефоном. Зв'язок двічі зникає.
— Закриті школи, садки, не можна викликати таксі, не працюють супермаркети, — продовжує Олексій Леонідович. — Вночі мало в якому будинку горить світло. Зі ста квартир — в одній-двох живуть люди. Я два тижні ночую в бомбосховищі. Маю там власний матрац, окуляри, книжку і зарядку до мобільного. Щодня ходжу на роботу у водоканал. Увечері забігаю додому перевдягнутися, помитися. Й біжу в бомбосховище.
Багато хто сидить без грошей. Оформили пенсію на картки, але зняти її не можуть. Банки зачинені, банкомати не працюють. Напарник учора просив 50 доларів поміняти, хоча б за курсом 8. А я куди потім ті долари діну? За них хліба у Слов'янську не купиш.
Не всі розуміють, що триває війна. Іду через центр міста. Дивлюся, перукарня працює. Одну жінку стрижуть, друга волосся фарбує.
У магазинах ціни на 5–10 гривень вищі, ніж були в супермаркетах. Нема горілки й пива. Тільки слабоалкоголка залишилася. Хліба майже неможливо купити.
Знайомі питають, чому досі зі Слов'янська не втік, мене ж тут нічого не тримає. Позалишалися тільки ті, в кого немічні родичі, хто тримає худобу або не має грошей на дорогу. А як я можу їхати, якщо автобусів на жінок і дітей не вистачає? Дивитися не можу, як місця займають чоловіки 30–40 років і прикриваються дітьми. Війна — не війна, треба залишатися чоловіком. В Україні мені нема до кого їхати. В Ростові живе тітка. Але я в Росію не хочу. Тут ніхто не хоче. Скучають за Радянським Союзом і вірять, що Путін зможе повернути той час.
У знайомої донька в травні народила на сьомому місяці. Дитинка 2 кілограми важила. Забрали в пологовий. Він закритий. Але кажуть, там лежать мами з недоношеними дітками. За минулий тиждень шестеро народили передчасно. Всі ж на нервах. У когось родича поранили, комусь балкон розстріляли. У нас пологовий старий, але обладнання хороше. Якийсь депутат два роки тому подарував. У лютому там урятували дівчинку, яка важила 700 грамів.
У слухавці чути гуркіт. Його переривають гудки. За хвилину оператор каже: "Абонент не може прийняти ваш дзвінок". За 2 год. Олексій Сапожников так і не виходить на зв'язок.
3 
1
Коментарі