—?Тут нема таблички "Ходити заборонено", — письменник 42-річний Андрій КОКОТЮХА йде навпростець зеленим газоном із квітами до алеї з лавками. Поряд — райдержадміністрація столичного Солом'янського району. Кокотюха живе неподалік.
—?Справжня Україна починається за 100–200 кілометрів від столиці. Скажіть там "Межигір'я", і ніхто не зрозуміє про що йдеться, — письменник сідає на лавку. З-заду на газоні чоловік вигулює собаку на повідку. — Новина про співачку Абдулліну, яка назвала українську мову бидлячою, порвала весь інтернет, актори відмовилися виходити з нею на сцену. Але приїдьте у якийсь Хмільник Вінницької області, то люди не розумітимуть, про що говорите.
Що ви бачите, коли від'їжджаєте за 100 кілометрів від Києва?
—?Людей, які живуть за інерцією. Хоча в тій же Америці великі міста від маленьких відрізняються тільки кількістю населення. Так само у Франції та Німеччині.
Як змінюється українське суспільство — в чому розвивається, деградує?
—?Якщо людина дивиться танцювальні програми по телевізору — вона деградує чи ні? Краще мати примітивні інтереси, ніж жодних.
Радянського народу вже ніби немає, а українського нам не пропонують. Я не проти, щоб розповідали страшилки про те, як живемо. Але й підказуйте вихід. Не тільки: там десь щось сталося, а й порада — як цього уникнути чи діяти в такій ситуації далі. І треба, щоб уся Україна була охоплена одним інформаційним полем.
Яке воно повинно бути?
—?У селі має бути місце, де можна купити газету, книжку. В клубі треба проводити не тільки танці під магнітофон, а й крутити кіно про життя країни. Чому американські фільми й книжки універсальні? Це — казка. Нам потрібна українська казка. Не вистачає розповідей про перемоги.
Треба, щоб українці об'єдналися навколо таких історій.
"На поле танки грохотали, солдаты шли в последний бой и молодого…", — грає в кишені мобільний. Кокотюха просить передзвонити через 30 хв.
—?У Київ я переїхав 25 років тому. Зараз не розумію тих, хто кидає все вдома, щоб тут загубитися. Районні міста, обласні центри обезголовлені. Кращі мізки перетікають у столицю. Але як стимулювати мозок, коли живеш на зйомній квартирі за 3 тисячі гривень? Як вкладати у власний розвиток і країни, коли треба виживати?
За яких умов люди залишалися б жити у селі, містечку, обласному центрі?
—?В кожному містечку є бібліотека. Там можна створити культурно-інформаційний центр. Купити ДВД-проектор і повісити плазму. Виходять українські короткометражні фільми, що здобувають призи на різних конкурсах. Показувати їх там, скажімо, за гривню. Все ми можемо, вміємо, але не хочемо.
Знову дзвонить телефон. Кокотюха коротко відповідає і продовжує:
— У середньому прочитую 75 книжок на рік. "Коли в актора Миколи Яковченка запитали: "Скільки ви випили горілки?", — він сказав: "Не перепливьош". Отак і в мене з книжками. Єдине, що не радив би читати — це "Віднесені вітром" Маргарет Мітчел. Після "Майн кампф" Гітлера — найшкідливіша книжка. Оспівує самотність жінки, а жінка не має права бути сама. Це я вам говорю, як мужчина.
Перед минулорічними виборами головних політичних лідерів запитали: "Які п'ять книжок порадите прочитати?". Найбільше нарадив Симоненко — від "Трьох мушкетерів" до "Капітала" Карла Маркса. Навіть якщо Пєтя це не читав, то хоч знає про їх існування. Яценюк із Кличком, по-моєму, говорили, що читають біографію Стіва Джобса (співзасновник компанії "Еппл", мільярдер. Помер 2011 року. — "ГПУ"). Королевська — статут своєї партії. А Азаров не згадав жодної книжки.
Алеєю йде бездомний у брудному одязі, спирається на костур.
Як змінилися українці за три роки президентства Януковича?
—?Стали більше покладатися на себе.
По чому це видно?
—?Дехто почав відмовлятися від Юліних та від Вітіних тисяч. Стали себе більше поважати. Через 22 роки після радянської влади ми вже не такі, як були. Здається, що ти особисто — в повній ж…пі. А глянеш на загальну картину — не так і погано. Вчора тут не було деревця, скверика, а сьогодні — є. Критичне мислення допоможе стати кращими.
Люди можуть самоорганізуватися і знову вийти на вулицю, як 2004 року?
—?Ні, таке ще раз не повториться, бо ідея дискредитована появою платних майданів. Однак Україна розвивається, хоч і повільніше, ніж нам би хотілося. А от Білорусь зупинилася. Чому? Бо на якомусь етапі відчули, що їм потрібне чиєсь плече.
І Лукашенко його підставив?
—?Йому тоді було 45 років. Він уособлював надії на краще. Був новою людиною. За Лукашенка реально голосували. Інша річ, що білоруси потім не змогли його позбутися.
Українці здатні позбутись Януковича?
—?Якщо в нас до когось антипатія, це означає, що для себе ми його вже позбулися. Лишається позбутися на рівні всієї країни, і це обов'язково станеться. Янукович — неосвічений. Нічого не читає і не знає значення багатьох слів. Із цього можна і треба сміятися. У книжці "Народні усмішки" була така історія: батько і син сіно скиртують. Батько наколює спокійно, кидає на копицю, а син хоче взяти якомога більше, переплюнути батька. Один раз бере таку кількість сіна, що держак ламається. І син каже: "Дивися, тату, який я сильний". А батько відповідає: "Ти не сильний, сину, — ти дурний".
Таку владу, як наша, треба висміювати, складати анекдоти і поширювати їх серед народу. Це значно потужніша зброя, ніж мітинги. Навіть якщо вони неплатні.
Читає по 100 сторінок на день
Андрій Кокотюха народився в місті Ніжин на Чернігівщині в сім'ї зварювальника і медсестри. Читати навчився 4-річним. У 7 років написав першу казку — про збройну боротьбу лісових звірів із піратами. Мріяв стати бібліотекарем.
—?Найкраща книжка, яка може змінити світ, — видана за кошти автора і тиражем не більше 300 примірників, — каже Андрій.
Працював збиральником меблів, пакувальником у видавництві, різноробом та муляром на будівництві. Закінчив Інститут журналістики столичного університету ім. Шевченка.
2006-го пролежав три тижні в клініці — лікувався від алкоголізму. Був там єдиний, хто читав. Відтоді прочитує по 100 сторінок на день. Книжки, що не сподобалися, відправляє матері в Ніжин. Та віддає їх у бібліотеку. Автор 43 книжок. Писав сценарії до телепрограм.
12-кратний переможець літературного конкурсу "Коронація слова". 2006-го отримав подвійну премію, якою наступного дня віддав борги за квартиру.
Одружений із кадровиком Іриною. Виховують 10-річного сина Данила. У Кокотюх — 20 кумів.
Про себе письменник каже: "Люблю літературу, кіно, алкоголь, збирати гриби. Байдужий до політики, спорту, кави, одностатевого сексу й наркотиків. Не люблю українських політиків, футболу, борщу, вареників, макаронів, хімії як шкільного предмету, свого колишнього класного керівника, співаків Філіпа Кіркорова та Віктора Павліка, їздити громадським транспортом, стояти в чергах, чогось чекати в своїй державі та від своєї держави, працювати в сільському господарстві".
5 
1
Коментарі
21