Вівторок, 02 серпня 2016 06:30

"Віктор Андрійович вважає, що всі – зрадники"

Автор: Сергій Старостенко
  Колишній віце-прем’єр і голова Секретаріату президента Олег Рибачук: ”Державне управління справами працювало, як у казці ”Кіт у чоботях”. Чиї поля? Карабаса Барабаса. Їду по Криму — Карабаса Барабаса-президента. Тут озера із фореллю для Карабаса Барабаса, тут — ліси, заповідники, спиртозаводи. Я вирішив це знищити. І мій президент став не на мій бік”
Колишній віце-прем’єр і голова Секретаріату президента Олег Рибачук: ”Державне управління справами працювало, як у казці ”Кіт у чоботях”. Чиї поля? Карабаса Барабаса. Їду по Криму — Карабаса Барабаса-президента. Тут озера із фореллю для Карабаса Барабаса, тут — ліси, заповідники, спиртозаводи. Я вирішив це знищити. І мій президент став не на мій бік”

— Мені гріх скаржитись на долю. Якби не пішов із посади голови Секретаріату президента (у вересні ­2006-го. — ГПУ), то був би заступником міністра. Потім — міністром. Далі став би депутатом. Та я б здох від того, — говорить 58-річний Олег РИБАЧУК, колишній віце-прем'єр і керівник Секретаріату президента Ющенка.

Він — у сірому піджаку, ­білій сорочці та джинсах. Зустрічає в офісі на вул. Михайла Омеляновича-Павленка у Києві. Запрошує в невелику кімнату. У вікно видно яскраво розмальовані сміттєві баки у дворі. Пригощає кавою та цукерками.

Після успішної кар'єри в банківській сфері ви пішли в політику. Для чого?

— Я не хотів іти в політику. Але з 1993-го працював у зв'язці з Віктором Ющенком (президент України у 2005–2010 роках. — ГПУ). Він був головою Національного банку. Потім став прем'єром. Я сформував його політичний кабінет. Коли він пішов у відставку з посади глави уряду (травень 2001-го. — ГПУ), я почав працювати віце-президентом Чорноморського банку торгівлі й розвитку в Греції. Але політика повернула в Україну. Віктор Андрійович впав у сплячку. Ніхто його не міг із цього стану вивести. Я прийшов і керував офісом Ющенка. Те, що називається політичним кабінетом. Потім став депутатом Верховної Ради. Тоді почав готувати президентську кампанію Віктора Андрійовича.

У чому він міг дати слабину як людина?

— Йому дуже важко було погодитись на жорсткий графік роботи. Не хотів і не любив приймати рішення. І досить часто було таке, що всі верещать: якщо він не займе якусь позицію, то настане кінець світу. А він ухилявся від рішення — і вигравав. Спокійно міг скасувати важливі зустрічі й десь зависнути.

Яка його найбільша помилка?

— Ця помилка має прізвище. Тимошенко. Це з точки зору Ющенка. З мого погляду — категоричне небажання формувати команду. Мені казали, що вони схожі з Біллом Клінтоном (президент США з 1993 по 2001 рік. — ГПУ). Але Клінтон годинами працював зі своєю командою. Ющенко ніколи цього не робив. Коли розмовляли один на один, то міг слухати й мовчати. Якщо мовчить — значить, не робитиме цього. Був період, коли вимагав підготувати графік його роботи на рік. Ми підготували, і він свідомо зламав його через тиждень. Тому що це були зобов'язання.

У Віктора Андрійовича — трагічна доля. З усіх українських президентів його суспільство сприймає найгірше. Хоча мав надзвичайні можливості. І українці, і весь світ покладали на нього величезні сподівання.

Ви з ним дружили?

— По-справжньому сім'ями не дружили. Звичайно, я знав його дітей. Але слово дружба тут не підходить. Я з ним на "ви" досі. Порошенки чи Третьякови на "ти" демонстративно переходили. Це люди, які познайомилися з ним після мене. Ющенко для мене був "ви". І я цю дистанцію завжди тримав. Я єдиний працював з ним ті 10 років. Але це виключало відпочинки, спільні сауни. Я ні разу не топтав Говерлу. І не був у Хоружівці (село у Сумській області, батьківщина Віктора Ющенка. — ГПУ).

Тоді писали: "У часи прем'єрства Ющенко контактував із політиками й бізнесменами через Рибачука". Чому саме через вас?

— Інакше сказав один американський політик: якщо хочеш знати, про що думає Ющенко, запитай Рибачука. На цьому формувалася зовнішня політика і сприйняття Віктора Андрійовича. Його зобов'язання я вважав своїми.

Рішення піти з керівника Секретіаріату президента було моїм. З Віктором Андрійовичем у нас було принципове розходження щодо корупції. На той час Державне управління справами працювало, як у казці "Кіт у чоботях". Чиї поля? Карабаса Барабаса. Їду по Криму — Карабаса Барабаса-президента. Тут озера із фореллю для Карабаса Барабаса, тут — ліси, заповідники, спиртозаводи. Я вирішив це знищити. І мій президент став не на мій бік.

Зрозумів, він не хоче міняти систему. У мене був вибір: підлаштовуватись під цю модель або вийти з неї. Я вийшов.

Спілкуєтеся зараз із Ющенком?

— Ні. Віктор Андрійович належить до людей, які не можуть уявити, що від нього може хтось піти. Водночас вважає, що всі — зрадники.

Хто з п'яти президентів приніс країні найбільше зла?

— Янукович. Він — перший президент, при якому рікою полилася українська кров. І досі ллється. Це його особиста відповідальність.

Янукович — перший президент України, який посадив за ґрати свого опонента. А його патологічна любов до грошей, розкоші?

А хто приніс найбільше користі?

— Тут складніше. Кожному щось можна сказати у позитив. Кучма зараз багато робить для підтримки хоч якихось стосунків із Росією.

Ющенко змусив Януковича вшанувати Голодомор. І взагалі тему українства підняв на високий прапор.

Порошенко — перший глава держави, який діє у воєнних умовах. Це прозахідний президент — "за неимением других путей". У публічній поведінці щодо Путіна досить нищівний.

Порошенку доля дала найбільше. Він має і гроші, і до грошей. Був міністром закордонних справ, знає англійську. Очолював Міністерство економіки. Створював кілька партій, у тому числі — регіонів. У нього найбільше кваліфікацій. І Петро Олексійович найпрофесійніше грає роль президента. Ключове — "грає роль". Але українці очікують значно більшого від глави держави: самопожертв, радикального бажання змінити систему. Тому що Порошенко її теж не змінює. А хоче покращити.

Мали багато спокус на посадах?

— Розумів, що маю бути святішим за Папу Римського, бо працюю з Ющенком. Коли зводив будинок, брав кредити і повертав. Усе декларував.

Завжди дивувало, чому чиновники не бояться демонструвати багатство. У Кончі-Заспі мені показали намитий острів, де жив уряд Пустовойтенка. Керівники департаментів мають п'ятиповерхові будинки з ліфтами. Моя зарплата була вища ніж, у них, а я кредитів набрався. На мене дивилися, як на дикуна.

Коли піднімаєшся по посадах, то маєш багато спокус — від квартир і далі. Я службових не брав, як Віталій Касько (колишній заступник генерального прокурора. — ГПУ). Був у Нацбанку в черзі на чотирикімнатну. Відмовився, бо треба було йти і з кимось говорити. Не маю державної дачі. І в Криму — теж.

А що пропонували?

— На переговорах якось Дмитро Медвєдєв (прем'єр-міністр Росії. На той час був главою адміністрації президента Путіна. — ГПУ) каже: "Ну вам же деньги нужны? Вы теперь власть — с "РосУкрЭнерго" (компанія з перепродажу природного газу на території України, а також Східної і Центральної Європи. В 2004–2009 роках була посередником при постачанні газу з Росії в Україну і ЄС. — ГПУ) ваши 2 миллиарда в квартал. Ты — самый близкий человек к Ющенко. Просто отойди и звякни. И будем дальше разговаривать". Пояснив: якщо не домовимося — газ відключать.

Реакція Ющенка мене здивувала. Кажу йому: "Слухайте, Вікторе Андрійовичу, тепер розумію, як корумпують українську владу". Ющенко чекав, що я передзвоню Дімі. А я не зателефонував. "Любі друзі" (люди з найближчого оточення Ющенка. — ГПУ) пояснили, що мені — політичний кінець.

Віктор Андрійович попросив мене домовитися про гарантії, що нас підтримають Сполучені Штати і Європа. Я домовився не просто з послами, а з Держ­депом і Євросоюзом. Ми мали триматися, якщо нам відключать газ. Я поїхав у відрядження. З новин бачу — газ нам перекрили. Тоді чую повідомлення, що у Брюсселі зустрічаються міністри закордонних справ — як я домовився. А далі — є компроміс, газ включили. Я приїхав, дзвонить американський посол і каже: "Ласкаво просимо в корупційний клуб". Я не знав, що у Карпатах зустрічалися Фірташ, Балога, Ульянченко і брат Ющенка. Й все вирішили.

Папуга знає дві тисячі слів

Олег Рибачук створив і очолює громадську організацію "Центр UA" (займається проектами у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції. Зокрема створили рух "Чесно" — моніторить роботу народних депутатів, "Сильні громади", — навчають громади Донеччини, Медіахаб, де збирають­ся журналісти та активісти. — ГПУ).

За фахом — перекладач англійської та французької мови. Працював стар­шим інспектором на Київській митниці. Був перекладачем англійської в наф­товій компанії в Індії. Працював у Національному банку. Був одним із найближчих помічників Віктора Ющенка, коли той очолював уряд у 1999–2001 роках. Обирався народним депутатом від "Нашої України". Був віце-прем'єром, рік працював керівником Секретаріату президента Ющенка.

З дружиною Інною живуть у будинку в селі Плюти за 45 км від Києва. Дочка Анна, 35 років, має двох дітей — Семена та Єгора. Синові Станіславу 24 роки. Діти живуть окремо.

У подружжя є папуга Пако, який знає дві тисячі слів.

Зараз ви читаєте новину «"Віктор Андрійович вважає, що всі – зрадники"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 864
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути