"Повернуся в Україну живою чи мертвою"

Під час Революції гідності ­Надія Савченко кілька разів їздила на Майдан. 19 січня 2014 року брала участь у сутичках на вул. Грушевського.

Із початком війни на Донбасі просилася брати участь в антитерористичній операції. Не дозволили. Взяла відпустку у Збройних силах і поїхала добровольцем у батальйон "Айдар". 17 червня 2014-го неподалік міста Щастя на Луганщині потрапила в полон бойовиків. Їй накинули на голову мішок і перевезли в РФ. Там 9 липня арештували й висунули звинувачення у наведенні мінометного вогню, від якого загинули російські журналісти 37-річний Ігор Корнелюк і Антон Волошин, 26 років.

— У вас немає справедливості, у вас немає закону. Дякувати Богу, в нас уже немає Януковича. Віритиму, що у вас скоро не буде Путіна, — сказала Надія в залі суду.

14 вересня на з'їзді "Батьківщини" її оголосили лідером партійного списку на виборах до Верховної Ради 26 жов­тня.

За час ув'язнення Надія голодувала 89 дні. Кілька разів заявляла, що готова голодувати до смерті. Змінювала рішення через умовляння рідних і листи українців.

— Ми граємо на моє життя. Я виграю, бо мені нічого втрачати. Повернуся в Україну живою чи мертвою, — сказала в останньому слові на суді 3 березня позаторік.

22 березня суд міста Донецьк Ростовської області засудив Надію Савченко до 22 років позбавлення волі і 30 тис. руб. (13 200 грн. — ГПУ) штрафу. Покарання мала відбувати в колонії загального режиму.

25 травня 2016-го Надію звільнили з полону.

×