15 вересня 2009 року журналісти "Газети по-українськи" побували в Качанівській виправній жіночій колонії №54 у Харкові. Сюди 30 грудня перевезли екс-прем'єра Юлію Тимошенко, засуджену на сім років позбавлення волі.
— На вході здавайте паспорти, мобільні телефони й готівку. В колонії гроші не ходять, — просить підполковник 42-річна Тетяна Метлюк, заступник начальника колонії (зараз на пенсії. — "ГПУ").
Засуджені жінки строєм прямують асфальтованим двором до їдальні. Одягнені в однакові сірі халати, на головах голубі хустини. Взуття різне, без підборів.
У їдальні начальник колонії Іван Первушин пробує їжу.
— Тут є моя тарілочка, є тарілочка лікаря. Я маю право заборонити до використання якісь підозрілі продукти. Ми вирощуємо овочі, — показує на салат із капусти. — Маємо кролів, качок і гусей. Хліб самі печемо.
Кухар насипає обідній ячмінний суп, вівсянку з м'ясом і салат. На вечерю вже смажать млинці.
На подвір'ї стоїть церква з п'ятьма синіми банями.
— Усе наші жіночки своїми руками будували. Навіть підлога з підігрівом. Чоловіків запросили, щоб тільки купол виготовили, — розповідає Тетяна Метлюк.
Камери нагадують лікарняні палати. В кімнатах по 10 ліжок, застелених без жодної складки. На вікнах немає ґрат.
— Стараємося, щоб ув'язнені людьми себе почували. У нас у телевізорі 13-15 каналів, обмежень по програмах нема. Окремо є дівіді-програвач. Я з дому диски з радянськими кінокомедіями ношу, — продовжує підполковниця.
Відкриває в коридорі кухонні шафки з особистими речами ув'язнених. Там — банки з кавою, цукор, металеві ложки і пластмасові виделки, щоб не поранили себе чи когось. Холодильник обмотаний ланцюгом, аби не крали продуктів.
У колонії діють кілька цехів. У них працюють понад 800 засуджених. У швейному цеху працівниця показує продукцію: постільну білизну, брючні костюми, куртки, сумки. Виробами торгують на ринку Барабашово в Харкові. Працівники колонії купують добротні речі собі й своїм дітям у цеху, це дешевше.
— Хто слабший, клеїть пакети для насіння чи корму для рибок. Інші ящики для овочів виготовляють, плінтуси, табуретки, тратуарну плитку. Щогодини в кожної бригади перерва на 10 хвилин. Можна в туалет збігати, покурити, — розказує Метлюк.
Готівка на зоні не ходить. На рахунок кожної жінки кладуть 15% заробленого. Після вирахування витрат на харчування 10-12 грн на день, комунальні послуги, аліменти, позови — решта суми додається до 15% . Ці гроші можна витрачати у крамничці. Ціни там нижчі, ніж у магазинах. Найпопулярніший товар — цигарки "Прима". Є пряники, халва, цукерки з повидлом, чай, сік, чіпси, мівіна. Можна купити бюстгальтери, колготи, взуття.
— Засуджена називає номер свого рахунку, і гроші знімаються, — пояснює продавець Антоніна Ущенко. — Колись жінки хитрували. Почує одна, що комусь мати 700 гривень на рахунок поклала. Іде в крамницю, називає чужий номер і скуповується. Тепер ходять бригадами. Бригадир своїх людей знає, та й фото всіх засуджених у мене є.
Прибиральницями, бібліотекарками, кухарками працюють ув'язнені. Тетяна Папенко, 51 рік, із золотими коронками — бібліотекар.
— Сижу за убійство свого чоловіка. 25 років жила з ним. Як тверезий, така дорога людина. Але ж п'є. Пішов — три дні дома не був, прийшов — спать не давав, бився. Не знаю, що случилось. Кухонька маленька, під руки ніж попав. Смерть моментом. Я подзвонила в "скору", робила штучне дихання. Визвала міліцію, хотіла викинутися з восьмого етажа. Приговорили до дев'яти років. Як посадили, од нєрвів за чотири місяці з 95 кілограмів схудла до 65. Але живу. Треба своє одбуть, бо винувата.
На волі Тетяна працювала бібліотекарем.
— Тут усе посортірувала по буквочках. Особа гордість — детективи: Чейз, Крісті, Мариніна, Донцова. Коли прийшла "Емануель", очередь на неї стояла. Найпопулярніші романи "Лезвие бритвы", "Вечный зов", "Угрюм-река". Дюма всього читають. Достоєвского "Преступление и наказание" беруть. Назва ж така для нас якраз.
За метрів 20 від пропускного пункту стоїть триповерховий будинок, оточений стінами з колючим дротом. Тут живуть довічниці. Качанівська колонія — єдина в країні, де їх утримують.
— У нас умови гріх жалітися, — показує свою кімнату Наталя Белезньова, 57 років. Сидить за вбивство трьох сусідів. У камері троє ліжок з різнокольоровою білизною. На тумбочках — м'які іграшки, на полицях — поезії Омара Хайяма, Пастернака, Висоцького, Біблія, підручник з англійської мови, фразеологічний словник латинських висловів, енциклопедія країн світу, жіночі журнали. Є телевізор "Соні", душова, чайник і праска.
— З вікна тільки дворик заасфальтований видно, шматок неба — і все, — плаче. — Дітей Бог не дав, але є брат і його сім'я. Так скучаю за ними. Сили жити дає думка, що Верховна Рада прийме закон про заміну пожиттєвого ув'язнення на якийсь строк, хай і найбільший. Коли вийду звідси, першим ділом піду в ліс пташок послухати, до дерев торкнуся.
— Ніхто ні з ким тут не товаришує, бо надто довго сидять. Таємниця, розказана одній, з часом стає відома всім, — каже Тетяна Метлюк. — Ніхто нікому не довіряє. Але жінки, у яких довічний термін, сильні. Спортом займаються, у дворику бігають, слідкують за собою, англійську вивчають, книги і журнали передплачують.
Вийти за межі блоку пожиттєвиці можуть у крамницю або на концерт. В актовому залі їх садять у першому ряду. Кожен лист на волю читає цензор. Повертає назад ті, де є лайливі слова. Такі листи треба переписати.
Бібліотекарка не сварить за порвані книжки.
— Краще з ними не зв'язуваться. То серйозні люди.
37,5
квадратних метрів має камера Юлії Тимошенко. Це — слідчий ізолятор Качанівської виправної колонії. Приміщення відділене від колонії двором для прогулянок. Камера Тимошенко — у світлих тонах, із паркетом, роздільними туалетом і ванною кімнатою із рожевим кахлем. Є душ із гідромасажем, кухня з холодильником, мікрохвильовкою та електричним чайником. У кімнаті два ліжка. Друге — для співкамерниці, яку перевели сюди за день до прибуття Тимошенко. Про цю жінку відомо, що її підозрюють в економічних злочинах, не курить. У камері цілодобово горить світло, ведуть відеозйомку.
Продукти можна замовити через інтернет
Качанівська виправна колонія №54 розташована в Харкові у пров. Вишневому. Тюрма мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання жінок. Відбувають покарання близько 800 засуджених. Загальна площа приміщень — понад 5 тис. "квадратів". Заклад спеціалізується на пошитті одягу.
До 1927 року це була садиба поміщика Качанова. На її місці відкрили філію Харківського будинку примусових робіт. 1943-го — колонію.
Із 2006 року почали селити жінок в окремі кімнати. У кожного загону — свій поверх, на якому кілька спалень по 10-15 ліжок. Є клуб на 420 місць і літній спортмайданчик. Торік у березні відкрили спортзал.
Триразове харчування. Продукти можна замовити в онлайн-магазині "Бандеролька". 1 кг молочної ковбаси коштує 20,74 грн, велика банка кави "Якобз" — 48,34 грн.
Під час епідемії свинячого грипу 2009-го уряд, який тоді очолювала Юлія Тимошенко, замовив у колонії марлевих пов'язок на 2 млн грн. Гроші за роботу досі не виплатили.
Коментарі
11