Пʼятниця, 06 січня 2012 06:00

У Качанівській колонії шиють постільну білизну

15 вересня 2009 року журналісти "Газети по-українськи" побували в Качанівській виправній жіночій колонії №54 у Харкові. Сюди 30 грудня перевезли екс-прем'єра Юлію Тимошенко, засуджену на сім років позбавлення волі.

— На вході здавайте паспорти, мобільні телефони й готівку. В колонії гроші не ходять, — просить підполковник 42-річна Тетяна Метлюк, заступник начальника колонії (зараз на пенсії. — "ГПУ").

Засуджені жінки строєм прямують асфальтованим двором до їдальні. Одягнені в однакові сірі халати, на головах голубі хустини. Взуття різне, без підборів.

У їдальні начальник колонії Іван Первушин пробує їжу.

— Тут є моя тарілочка, є тарілочка лікаря. Я маю право заборонити до використання якісь підозрілі продукти. Ми вирощуємо овочі, — показує на салат із капусти. — Маємо кролів, качок і гусей. Хліб самі печемо.

Кухар насипає обідній ячмінний суп, вівсянку з м'ясом і салат. На вечерю вже смажать млинці.

На подвір'ї стоїть церква з п'ятьма синіми банями.

— Усе наші жіночки своїми руками будували. Навіть підлога з підігрівом. Чоловіків запросили, щоб тільки купол виготовили, — розповідає Тетяна Метлюк.

Камери нагадують лікарняні палати. В кімнатах по 10 ліжок, застелених без жодної складки. На вікнах немає ґрат.

— Стараємося, щоб ув'язнені людьми себе почували. У нас у телевізорі 13-15 каналів, обмежень по програмах нема. Окремо є дівіді-програвач. Я з дому диски з радянськими кінокомедіями ношу, — продовжує підполковниця.

Відкриває в коридорі кухонні шафки з особистими речами ув'язнених. Там — банки з кавою, цукор, металеві ложки і пластмасові виделки, щоб не поранили себе чи когось. Холодильник обмотаний ланцюгом, аби не крали продуктів.

У колонії діють кілька цехів. У них працюють понад 800 засуджених. У швейному цеху працівниця показує продукцію: постільну білизну, брючні костюми, куртки, сумки. Виробами торгують на ринку Барабашово в Харкові. Працівники колонії купують добротні речі собі й своїм дітям у цеху, це дешевше.

— Хто слабший, клеїть пакети для насіння чи корму для рибок. Інші ящики для овочів виготовляють, плінтуси, табуретки, тратуарну плитку. Щогодини в кожної бригади перерва на 10 хвилин. Можна в туалет збігати, покурити, — розказує Метлюк.

Готівка на зоні не ходить. На рахунок кожної жінки кладуть 15% заробленого. Після вирахування витрат на харчування 10-12 грн на день, комунальні послуги, аліменти, позови — решта суми додається до 15% . Ці гроші можна витрачати у крамничці. Ціни там нижчі, ніж у магазинах. Найпопулярніший товар — цигарки "Прима". Є пряники, халва, цукерки з повидлом, чай, сік, чіпси, мівіна. Можна купити бюстгальтери, колготи, взуття.

— Засуджена називає номер свого рахунку, і гроші знімаються, — пояснює продавець Антоніна Ущенко. — Колись жінки хитрували. Почує одна, що комусь мати 700 гривень на рахунок поклала. Іде в крамницю, називає чужий номер і скуповується. Тепер ходять бригадами. Бригадир своїх людей знає, та й фото всіх засуджених у мене є.

Прибиральницями, бібліотекарками, кухарками працюють ув'язнені. Тетяна Папенко, 51 рік, із золотими коронками — бібліотекар.

— Сижу за убійство свого чоловіка. 25 років жила з ним. Як тверезий, така дорога людина. Але ж п'є. Пішов — три дні дома не був, прийшов — спать не давав, бився. Не знаю, що случилось. Кухонька маленька, під руки ніж попав. Смерть моментом. Я подзвонила в "скору", робила штучне дихання. Визвала міліцію, хотіла викинутися з восьмого етажа. Приговорили до дев'яти років. Як посадили, од нєрвів за чотири місяці з 95 кілограмів схудла до 65. Але живу. Треба своє одбуть, бо винувата.

На волі Тетяна працювала бібліотекарем.

— Тут усе посортірувала по буквочках. Особа гордість — детективи: Чейз, Крісті, Мариніна, Донцова. Коли прийшла "Емануель", очередь на неї стояла. Найпопулярніші романи "Лезвие бритвы", "Вечный зов", "Угрюм-река". Дюма всього читають. Достоєвского "Преступление и наказание" беруть. Назва ж така для нас якраз.

За метрів 20 від пропускного пункту стоїть триповерховий будинок, оточений стінами з колючим дротом. Тут живуть довічниці. Качанівська колонія — єдина в країні, де їх утримують.

— У нас умови гріх жалітися, — показує свою кімнату Наталя Белезньова, 57 років. Сидить за вбивство трьох сусідів. У камері троє ліжок з різнокольоровою білизною. На тумбочках — м'які іграшки, на полицях — поезії Омара Хайяма, Пастернака, Висоцького, Біблія, підручник з англійської мови, фразеологічний словник латинських висловів, енциклопедія країн світу, жіночі журнали. Є телевізор "Соні", душова, чайник і праска.

— З вікна тільки дворик заасфальтований видно, шматок неба — і все, — плаче. — Дітей Бог не дав, але є брат і його сім'я. Так скучаю за ними. Сили жити дає думка, що Верховна Рада прийме закон про заміну пожиттєвого ув'язнення на якийсь строк, хай і найбільший. Коли вийду звідси, першим ділом піду в ліс пташок послухати, до дерев торкнуся.

— Ніхто ні з ким тут не товаришує, бо надто довго сидять. Таємниця, розказана одній, з часом стає відома всім, — каже Тетяна Метлюк. — Ніхто нікому не довіряє. Але жінки, у яких довічний термін, сильні. Спортом займаються, у дворику бігають, слідкують за собою, англійську вивчають, книги і журнали передплачують.

Вийти за межі блоку пожиттєвиці можуть у крамницю або на концерт. В актовому залі їх садять у першому ряду. Кожен лист на волю читає цензор. Повертає назад ті, де є лайливі слова. Такі листи треба переписати.

Бібліотекарка не сварить за порвані книжки.

— Краще з ними не зв'язуваться. То серйозні люди.

37,5

квадратних метрів має камера Юлії Тимошенко. Це — слідчий ізолятор Качанівської виправної колонії. Приміщення відділене від колонії двором для прогулянок. Камера Тимошенко — у світлих тонах, із паркетом, роздільними туалетом і ванною кімнатою із рожевим кахлем. Є душ із гідромасажем, кухня з холодильником, мікрохвильовкою та електричним чайником. У кімнаті два ліжка. Друге — для співкамерниці, яку перевели сюди за день до прибуття Тимошенко. Про цю жінку відомо, що її підозрюють в економічних злочинах, не курить. У камері цілодобово горить світло, ведуть відеозйомку.

 

Продукти можна замовити через інтернет

Качанівська виправна колонія №54 розташована в Харкові у пров. Вишневому. Тюрма мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання жінок. Відбувають покарання близько 800 засуджених. Загальна площа приміщень — понад 5 тис. "квадратів".  Заклад спеціалізується на пошитті одягу.

До 1927 року це була садиба поміщика Качанова. На її місці відкрили філію Харківського будинку примусових робіт. 1943-го — колонію.

Із 2006 року почали селити жінок в окремі кімнати. У кожного загону — свій поверх, на якому кілька спалень по 10-15 ліжок. Є клуб на 420 місць і літній спортмайданчик. Торік у березні відкрили спортзал.

Триразове харчування. Продукти можна замовити в онлайн-магазині "Бандеролька". 1 кг молочної ковбаси коштує 20,74 грн, велика банка кави "Якобз" — 48,34 грн.

Під час епідемії свинячого грипу 2009-го уряд, який тоді очолювала Юлія Тимошенко, замовив у колонії марлевих пов'язок на 2 млн грн. Гроші за роботу досі не виплатили.

 

Зараз ви читаєте новину «У Качанівській колонії шиють постільну білизну». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

11

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі