"Уявляєте, я тут з ранку до ночі, а охоронці президента вивели мене за територію храму і наказали повиймати все з кишень, — скаржиться продавець Катерина. — Навіть батюшок обшукували!"
У ніч на 26 квітня о 1.00 до столичного Храму Входу Господнього мав приїхати глава держави 55-річний Віктор Ющенко на поминальну службу за загиблими чорнобильцями. Саме в цей день і час 23 роки тому на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув реактор.
Навколо огорожі стоять кілька десятків міліціонерів та працівників управління держохорони. На територію пропускають за списками. По боках від центрального входу вишиковуються чоловіки — вони мають нести 10-метрові гірлянди із туй та гвоздик, переплетаних жовто-блакитними стрічками.
— Подымаем гирлянды медленно и ложим на плече, когда будет проходить президент, — повчає їх чоловік. — Мед-лен-но.
Ті кілька разів підіймають їх. Посередині на клумбі між квітами та кущами ходять охоронці. Із ліхтариками зазирають усередину. Поруч проходить священик, усміхається з того.
Біля пам"ятника жертвам Чорнобиля на території храму збирається близько сотні людей. Це невеликий чорний дзвін із червоною стрічкою над пагорбком з іменами перших загиблих на ЧАЕС. Людям роздають свічки й гвоздики.
— Ми нікому не потрібні, — говорить киянка 53-річна Валентина Абрамович. — Навіть найменша допомога від влади з такими боями вибивається… Прямо в обличчя кажуть, що ми, чорнобильці, їм набридли. Доводиться звертатися по допомогу до партій. Єдині, хто не відмовляє — Партія регіонів.
Розповідає, що 1986-го її евакуювали з Прип"яті з двома синами. Одному тоді було півтора місяця. Нині вони двічі на рік лягають на лікування. Каже, що доводиться купувати медикаменти за свої гроші.
— У синів по 20 діагнозів. То старший мені казав: "Мамо, а навіщо жити, якщо з 14 років я сиджу на пігулках?". А я вже 15 років на гормонах.
За 10 хв. до першої ночі до пам"ятника йде Ющенко.
У Богатирьової сповзає хустка, вона її не поправляє
— Христос Воскрес, — тихо вітається до людей, схиляє голову.
Праворуч від нього секретар Ради нацбезпеки й оборони Раїса Богатирьова в чорній хустині поверх начесаного та налакованого волосся. Поряд із нею — голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко у бежевій хустці. Є також голова Верховної Ради Володимир Литвин, міністр із надзвичайних ситуацій Володимир Шандра та глава Міноборони Юрій Єхануров.
На вулиці біля пам"ятника правлять поминальну службу. Деякі жінки починають плакати. У Богатирьової сповзає хустка, вона її не поправляє. За 20 хв. священики завершують відспівувати загиблих. 23 рази б"ють у дзвін. Просять спочатку високопосадовців ставити свічки біля пам"ятника та класти квіти. Запрошують зайти до храму. Охорона президента простих людей туди не впускає.
За кілька хвилин Ющенко виходить із храму. Одна бабуся передає йому записку — президент кладе її до кишені.
— Вікторе Андрійовичу, Вікторе Андрійовичу! Запрошуємо вас на поминальну вечерю, — каже йому одна із жінок.
— Іншим разом, — відказує президент і йде до дороги. Сідає в чорний "мерседес" і від"їжджає. За ним інші високопосадовці. Пом"янути померлих залишаються кілька десятків чорнобильців.
— Хоч би поцікавився, як ми живемо, — каже вслід президенту якийсь чоловік і наливає чарку горілки.
3 
1
Коментарі