"Намагаюся працевлаштуватися. Розраховую на зарплату від 5 тисяч гривень, — каже Юрій Луценко, 45 років. У січні цього року його звільнили з посади міністра внутрішніх справ.
— Вважаю себе фахівцем у системі безпеки, підготовки законів. Маю непогані знання в галузі історії, журналістики, досвід управління, — перелічує Луценко. — Звертався в кілька фондів та інститутів із пропозицією надавати свої послуги. Чекаю відповіді. За останні дні отримав дві. Поки що не буду про них говорити, щоб не наврочити. Політичним консультантом не хотів би бути. Вони отримують одноразові конверти за послуги. Це несистемна робота. Міг би бути викладачем. Спілкувався з ректорами двох солідних вузів. Теж чекаю відповіді. А чому таку зарплату прошу? Бо прекрасно розумію, що не можу вимагати міністерський оклад. Викладачам більше й не платять.
Юрій Луценко каже, що живе на заощадження з міністерської зарплати. Вона становила близько 20 тис. грн. Після скорочення видатків Кабміну на початку 2009 року — 10 тис. грн. Гроші також ідуть із бізнесу дружини Ірини. Вона — фінансовий директор у компанії "Українські новітні телекомунікації".
Людмила ДЕНІСОВА, 50 років, екс-міністр праці й соцполітики в уряді Тимошенко. Дев'ятий місяць без офіційної роботи:
— Після Кабміну й не намагалася влаштуватися на державну посаду. Займаюся бізнесом — будівництвом. Зараз важко, але ми боремося, зарплату людям платимо.
Петро КРУПКО, 52 роки, екс-міністр Кабінету Міністрів Тимошенко. Безробітний:
— Байдики б'ю. Я — класичний чиновник, усе життя пропрацював на держслужбі. Були пропозиції йти викладачем, але я ще не прийняв рішення для себе. Тим більше, там смішні зарплати. Зараз трохи підробляю арбітром у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті. А ще дружина в мене працює. Сиджу в неї на шиї. Де працює — не скажу. Вона, бідна, скоро вже мабуть випхає мене на роботу.
Станіслав НІКОЛАЄНКО, 54 роки, очолював Міністерство освіти у 2005–2007 роках:
— На наступний день після звільнення почав працювати головою громадської ради "Освітяни і науковці України". Отримую офіційну зарплату 2,5 тисячі гривень. А ще трохи читаю лекції в Академії педагогічних наук, дописую в кілька журналів — на цьому трохи заробляю. Надаю консультації, допомагаю бізнесменам вирішити деякі питання. Хоча мене можна зараз порівняти з трактором К-700, який замість плуга тягне консервну банку.
Наталія ВІТРЕНКО, 58 років, екс-нардеп, лідерка Прогресивної соцпартії. Понад три роки була безробітною:
— Коли нардепи не потрапляють у наступне скликання, Управління справами Ради зобов'язане їх працевлаштувати. Я щомісяця ходила, відмічалася, отримувала 7 тисяч гривень допомоги. Мені ніхто нічого не запропонував. Зверталася в кілька вузів. Ректори кажуть: ми тебе цінуємо, але якщо візьмемо викладачем, то нас звільнять. Тоді я плюнула і 2005 року створила Центр стратегічних досліджень. Заробляю 2800 гривень.
Борис БЕСПАЛИЙ, 57 років, колишній народний депутат, чотири роки безробітний:
— Трудова досі в парламенті, це вважається як біржа праці. Бо якщо я не влаштовуюся на попередню роботу, то парламент мені платить допомогу. В перший рік безробіття платиться повна зарплата. Якщо депутат молодий чи навчається, то теж зберігається повна зарплата. Далі — половина. Зараз отримую 7 тисяч гривень. Хоча я працюю як експерт: надаю політикам консультації під час виборчих кампаній.
3 
1
Коментарі
10