Із політологом 48-річним Костянтином Матвієнком зустрічаємося біля столичного метро Лук'янівська. Пропонує спуститися в підземку й поїхати в улюблену кав'ярню "Купідон" у центрі міста. Спускаємося у метро.
— Щойно був за одним столом із радником російського посла, — розказує дорогою. — Не хотів, але довелося нахамити. Він назвав людей на вулиці Грушевського злочинцями і вважає за необхідне ввести надзвичайний стан в Україні. То я відповів, що рівень загрози Росії для нас уже навіть не червоного, а чорного кольору.
У кав'ярні вітається з барменом. Замовляє моркв'яно-яблучний сік. Із сумки дістає і вмикає ноутбук.
— За всю історію українських протестів, починаючи з 1986 року, не було розбито жодної вітрини, не пролилася жодна крапля крові. За кілька місяців усе змінилося. Маємо чітку дату початку терору — з 30 листопада на 1 грудня. Це дуже символічно: 1 грудня був референдум, що дав старт цій державності. А на День соборності 22 січня ми вперше почули про загиблих. Дуже похмурий символізм. Влада ж навіть дещицю відповідальності за ці смерті на себе брати не хоче. Співчуття, які чули, є суто формальні.
Україна пройшла точку неповернення, коли на вулицях почали вбивати людей?
— Терор значно простіше почати, ніж зупинити. Перехід до терору означає, що опозиції буде вкрай важко контролювати протестні маси. Тут уже працюють емоції. На перший план виходить помста.
Що робити для виходу з цієї кризи?
— Потрібно якнайшвидше зупинити насильство. Це вже складно зробити. Уявімо фантастичний варіант: влада відводить "Беркут". Є в нас гарантії, що не будуть захоплені приміщення уряду та Верховна Рада? Немає. Через ненависть, яку влада спричинила до себе, таких гарантій немає.
Опозиція втратила здатність домовлятися. Обіцяє те, чого не зможе виконати. Після того, як маємо факти вбивств і викрадення людей, опозиція не може гарантувати, що не буде помсти.
Владі потрібно випускати всіх, хто зараз у буцегарнях, карати винних у тортурах. Верховна Рада має скасувати закони від 16 січня. Прийняти нові — про вибори президента і парламенту, які б унеможливили підкуп і фальсифікації, та оголосити дострокові вибори. Одночасно має бути сформований компетентний службовий уряд. Тоді у Януковича буде можливість залишатися президентом до дострокових президентських виборів. Очевидно, потрібно обговорювати гарантії від переслідування його за те, що відбулося. Це важко. Спробуйте пояснити рідним убитих, що у президента буде імунітет.
Який найбільш імовірний сценарій?
— Влада й надалі застосовуватиме силу. Розгін Майдану не відбувся у ніч на 23 січня тільки тому, що там зібралося дуже багато людей.
США та Європа можуть вплинути на українську владу?
— Тут ситуація парадоксальна. Помаранчева революція 2004 року запустила конвеєр так званих кольорових революцій. Помаранчева була мирною і ефективною. В інших країнах соціально активні прошарки побачили, що можна перемагати таким чином. Але далеко не всі кольорові революції були вдалими і не всі привели до суспільного прогресу. Зараз коло знову замкнулося на Україні. Тільки якщо помаранчева була революцією мобільних телефонів, то ця — революція соціальних мереж. Якщо переможе, то знов стане прикладом для тих, хто прагне змінити свої країни.
Сучасні способи організації держав втрачають свою ефективність. Треба шукати нові. В Україні зараз відбувається перезавантаження системи державних інститутів. Потрібен крок до розвитку. І якщо революція переможе — Україна його неодмінно зробить.
Яка частина вини лежить на опозиції за ці всі події?
— Влада радикалізувала суспільство. Опозиція не використала жодних парламентських важелів для зміни ситуації. Арсеній Яценюк заявив про смерть українського парламентаризму. Так от — він помер ще 4 квітня 2013 року, коли ухвалили "виїзні закони". Тоді опозиція ситуацію проґавила. Бо їм комфортно бути "реєстровою" опозицією.
Але трапився протест. І зараз опозиція робить правильно — захищає людей від побиття і витягає їх із буцегарень. Однак цього вже недостатньо. В опозиції не вистачає фізичних, інтелектуальних, фінансових ресурсів. Вона постійно демонструє відставання.
Віталій Кличко проявляє ініціативу. Бере відповідальність на себе?
— У Кличка найвищий рейтинг серед опозиціонерів. Проти нього застосована поправка у Податковому кодексі. Тому він розуміє, що потрібно займати особисту позицію.
Тягнибок точно піде у президенти. "Свобода" не втратить такий інформаційний привід для поширення своєї ідеології. Та вся ця логіка діяла до 22 січня. Зараз усе має кардинально змінитися.
Опозиція оголосила про створення Народної ради і скликання Конституційних зборів — як це реалізувати?
— Опозиція відстає від ситуації не на один, а вже на два такти. Ці структури вже неефективні.
Що має статися, аби влада пішла на реальні переговори?
— Тільки якщо буде 300 тисяч людей на вулиці. Зима скоро закінчиться. Ресурсів у влади вже майже немає. Подивіться, який курс долара. А ніби ж кредит російський дали. Плюс — санкції настануть.
Чи може Росія піти на військове втручання у разі загострення ситуації?
— Нещодавно в акваторію Чорного моря зайшли два американські есмінці. Щоб накрити обидва флоти, український і російський, достатньо навіть не одного, а півесмінця. Ця зброя на два-три покоління випереджає оснащення Чорноморського флоту. Коли Росія полізла у Грузію, був подібний крок. Щойно в Чорне море ввійшов американський корабель, Росія миттєво зупинилася.
Американці кажуть, що кораблі — для охорони зимової Олімпіади у Сочі.
— Я запитував у високопоставленого російського дипломата, чи просив Путін Обаму про допомогу. Він каже, що ні. Так США показують Росії, що може бути.
Влада піде на запровадження надзвичайного стану?
— Він може бути введений тільки в Києві. Одразу "ляже" інтернет і мобільний зв'язок, запровадять комендантську годину. Для цього навіть не потрібно буде виводити військових на вулиці. Міліції вистачить.
Як люди відреагують?
— Будуть мститися.
Навесні спротив стане масштабніший?
— Рух Майданів переміщається із Заходу на Схід — в Одесу, Донецьк, Луганськ. Це дуже показово. Завдання опозиції: зробити все, щоб Майдан стояв. Забезпечити фінансову і ресурсну підтримку.
Не знаю чому, але багато хто критикує ідею загальнонаціонального страйку. Вважається, що в нас немає справжніх профспілок, що люди не погодяться, боятимуться втратити роботу. Але ж ми побачили, скільки людей вийшли на Майдан. А не вийти на роботу — це не так небезпечно, як вийти на Майдан чи на Грушевського.
Страйк переконає владу піти на поступки?
— Він позбавить її можливості силового тиску на Майдан. Елементарно: силовикам перестануть підвозити продукти. Це вже почалося. Київський політехнічний інститут не працює, Інститут культури Поплавського зупинив навчання — бо нема грошей.
Немає жодних сумнівів, що країна не розколеться і буде нормальною. Але не ясно — коли.
Матвієнко знаходить у стосі книжок у кафе свою "Багряні крила" з автографом. Каже, їх звідси можна брати читати, але обов'язково треба повернути.
Висунули в депутати без попередження
Костянтин Матвієнко народився в Києві. Навчався у Політехнічному інституті. Півтора року працював технологом зварювального виробництва. У 25 — став депутатом Київради.
– 1990 року Товариство української мови без мого відома висунуло мене кандидатом у депутати Київради на Печерську, — розказує. — Тоді цей процес був досить прозорий і чесний. Відпрацював округ повністю. Як зараз прийнято говорити, з командою. Насправді це були мої друзі — ті, з ким постійно спілкувався, їздив на шашлики, ходив у походи.
1994 року знову став депутатом столичної ради.
Працював головним консультантом у комітеті Верховної Ради з питань держбудівництва та місцевого самоврядування. Тоді й почав писати фантастику. Видав п'ять книжок.
Працює аналітиком корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика".
Розлучений. Дітей не має.
2 
1
Коментарі