— У Росії та окупованому Криму під вартою перебуває 61 громадянин України, яких можна вважати політичними в'язнями, — розповідає правозахисниця Марія Томак, засновниця "Медійної ініціативи за права людини". Розслідує порушення прав людини в контексті російської агресії проти України.
— Ця цифра не остаточна, — продовжує. — Кілька випадків ще перевіряють. Їх може бути 66. Родичі деяких в'язнів поки не наважилися розповісти про них.
Міністр закордонних справ України 49-річний Павло Клімкін називає іншу цифру — 38 осіб. Серед них — Микола Карп'юк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, Олег Сенцов.
— З радянських часів є уявлення, що політв'язні — люди героїчного складу, які протистоять режимові, — каже Марія Томак. — Однак у цій війні ситуація змінилася. Ув'язнених використовують як матеріал для геополітичних цілей. 5 жовтня Європарламент ухвалив резолюцію, де називає цих людей "де-факто політв'язнями".
Приклад — "чеченська справа", за якою засудили Миколу Карп'юка та Станіслава Клиха (за версією слідства, чоловіки в 1994–1995 роках воювали проти Росії в Чечні. — ГПУ). Її мета — переслідування колишнього прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка. Російський суд оголосив його в розшук саме за цією справою.
Історія з кінорежисером Олегом Сенцовим — фактично про анексію Криму. Росіяни хотіли показати, що півострову загрожували терористичні акції "Правого сектора". А тепер він — російський і начебто безпечний. Саме тому суд над Сенцовим був публічний, туди допускали журналістів.
Як дізнаєтеся про політв'язнів?
— Ми — не єдина організація, яка займається цим питанням. Відстежуємо всі разом. Це важко, немає доступу до матеріалів. Іноді звертаються родичі. Часом про затримання рапортують російські правоохоронні органи, Слідчий комітет або ФСБ. Рідко буває інформація від українського консульства. Росія, всупереч закону, не повідомляє туди про затримання українських громадян.
У РФ є правозахисники, які допомагають із пошуком місцевих незалежних адвокатів. У політичних справах немає шансу на правосуддя. Але адвокат може стежити за умовами тримання ув'язненого. Чи не застосовують до нього тортур, у чому звинувачують, як просувається справа.
Що може зробити для таких в'язнів Україна?
— Відповідальність за цих людей — на Росії. Але в нашої держави є зобов'язання перед її громадянами, які перебувають під контролем країни-агресора. Це, по-перше, працювати з родинами. По-друге — добитися базових умов для цих людей.
Україна не вирішує цю проблему системно. Немає єдиної структури, яка б координувала роботу державного і недержавного сектору. Яка б добивалася, щоб кожному надали адвокатів, елементарну медичну допомогу, передавали передачі. Кожного затриманого має відвідати консул. У деяких — критичний стан здоров'я. Це Станіслав Клих, Павло Гриб, Олександр Костенко.
Інша проблема — обмін полоненими. Востаннє українських політв'язнів повертали на батьківщину торік улітку. Росіяни тоді відпустили Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенка. Після цього ефективних перемовин не було.
Кількість затриманих у Росії українців постійно зростає. За останні місяці додалося 18 осіб. Україна не ініціює жодних переговорів, що допомогли б обговорити долю цих людей і зрозуміти, як можемо їх повернути.
3 
1
Коментарі