- Як остогидли партійні прапори, країну поставили раком догори. Та хай воно все хоч вогнем горить - ходім на Майдан, ми виходимо з гри, - говорить письменник і видавець Дмитро Капранов, 46 років. Ввечері 28 листопада із братом Віталієм на Майдані зачитали новий вірш у стилі реп.
- Коли зі сцени кричали приспів "Хто не скаче, той москаль", вибігла Руслана і сказала, шо ніззя. Цензура - говоримо їй, - усміхається. - На Майдані нема керівників. Як вирішать люди, так і буде. Ініціативними не можна керувати - вони ж не раби. 2004-го Майдан теж був без лідерів та дуже швидко відділився від сцени. Існував окремо й цілодобово, а на сцену політики приходили в шарфах постояти.
Євромайдан рано вписувати в історію. Поки що він хороший - хворий одужує, бо народжується нова країна. Молода, перспективна, яка знає, чого хоче. Її будують не бомжі, які раз на п'ять років ідуть до урни з бюлетенем. А свідомі люди, які роблять щось разом. Приємно, що у цих пологах беремо участь як досвідчені акушери.
- Дух треба гріти зсередини, - лідер гурту "ТіК" 34-річний Віктор Бронюк о першій ночі заносить три пакети з ковбасою та м'ясом на кухню Майдану. Тут четверо дівчат нарізають бутерброди для протестувальників. - Ми зробили подібний протест у Вінниці. Із друзями повиходили на вулицю і закликали приєднатися. У багатьох накипіло, й вони вийшли. Революція без політики не можлива. Але сьогодні жоден політик в Україні не може взяти на себе відповідальність. Їм не вірять. А музиканти можуть вийти на сцену і говорити. Але я виступав тут не як музикант, а як громадянин. Можу поспівати, щоб люди зігрілися. Ми ж не за гонорар приїхали виступати. Це - наша позиція. У квартирі ніхто не робить російський чи білоруський ремонт. Вибирають євроремонт. Хочеться по-людськи жити. Це головна мета, яка підняла на Майдан. 2004-го не поїхав, бо бачив, що це фарс, там були політики.
Опівдні 29 листопада у торговельному центрі "Глобус" гріється львівська режисерка 24-річна Віра Маковій. Їсть чорний хліб із соняшниковим насінням і п'є гарячий чай із термоса. Поруч - похідний наплічник зі спальником та карематом.
- Тут дві ночі й три дні - спати не випадає. Ніч дуже швидко минає - то в піснях, то в танцях. Чергую на кухні: роздавала їжу. Чоловіки приходять. Видно, що замерзли, голодні, накладаєш їм їсти. Це приємніше навіть, аніж коли ставлять твою виставу. Художнику добре бути на такій території. У п'єсах пишу про персонажів, у яких є жива частинка Бога. Тут це відчувається.
До столиці Віра приїхала з трьома колегами з театру "Слово і Голос". Збираються стояти на Майдані, доки будуть сили.
"Європа - це щоденна праця над собою"
Чотири дні був на Євромайдані вокаліст гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук перед тим, як вийшов на сцену 28 листопада.
- Для мене Європа - це не географія. Україна й так завжди була в Європі. І не економічні питання чи добробут. Це - цінності: свобода та гідність, - каже Святослав Вакарчук, 38 років. - Це не тільки блага, а щоденна праця над собою: чесно й якісно виконана робота, наполегливе навчання, культура в побуті. Це усмішки, які випромінюєте незнайомцям на вулиці, порядність. Але перш за все, ваше право висловити свою позицію. Цей Майдан створили ми, а не політики. Я не ходив сюди за гаслами, а тому що не міг не прийти.
3 
1
Коментарі