— Це був рік втрат ілюзій. Сподівання на радикальні зміни в країні не виправдовуються, — розповідає політтехнолог 56-річний Сергій Гайдай. Говоримо 24 грудня.

Які події стали знаковими 2021-го?

— Вкотре відбувалися події, які тестували владу. Перша — пандемія коронавірусу.

Друге — наша влада так і не зрозуміла, що треба робити з економікою. Обличчям чиновників, які не хочуть втрачати контроль над економічними процесами, є Данило Гетманцев (нардеп від "Слуги народу", голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики. — ГПУ). Така політика викликає протести ФОПів. Влада до бізнесу ставиться як гос­подар, що постійно стриже овець. Робить життя підприємців нелегким.

Третє випробування — війна з Росією. І вся історія із спецоперацією щодо "вагнерівців", брехня влади, протидія розвідникам під час війни.

Все це призводить до того, що суспільство знову розколоте.

Які процеси змін тривають?

— Історія з Петром Порошенком (експрезидента й народного депутата підозрюють у державній зраді. Він перебуває у відпустці за межами України. — ГПУ) стає важливою. У Зеленського складний вибір — саджати попередника чи ні. Такий конкурент президенту вигідний — він найкращий для другого туру. Але як обирали Зеленського 2019 року, запит суспільства був на справедливість. І на те, що закон один для всіх, як обіцяв ще Віктор Ющенко. Коли будь-який можновладець не може діяти поза законом і правоохоронці повинні ставитися до нього, як до звичайного громадянина. Такий запит є в людей. Зеленському треба вибирати, що йому вигідніше — мати зручного суперника чи виконати запит.

Ще щодо запиту на справедливість. Після прийняття закону про зняття депутатської недоторканності нам обіцяли, що щось зміниться в суспільстві. Але закон вже формально працює. Нам показали його на фасаді держави. А за лаштунками всі причетні до влади вважають себе недоторканними.

Як саме?

— За 30 років у нас збудували тіньову державу. Громадянам та іншим країнам влада представляє інформаційну ширму. За нею діють інші правила. Це ще одна ознака цього року. Працює принцип: "Для влади — все, вона може діяти поза законом. Для інших — ніякого закону, що хочемо з вами, те і зробимо". Сьогодні суспільство дозріло, щоб цю формулу змінити.

У листопаді минув екватор президентства Володимира Зеленського. Як оцінюєте роботу?

— Якби Зеленський був політиком, то можна було оцінювати його ефективність. Але в нього немає ніяких планів. Він не став політиком повністю — тільки фрагментарно. Живе в особливому світі, який відрізняється від життя людей. Зеленський і раніше не був дотичний до них. А тут його зовсім ізолювали — він не ходить по вулицях і не говорить із людьми. Він не їздить на мет­ро. Не стоїть у заторах. Спілкується тільки з тими особами, які формують його погляди. А йому треба розуміти, що відбувається. Не думати тільки про цифри й показники, які дають підлеглі. Треба відчувати, як змінилося життя українців. Не рапортувати у Верховній Раді про зростання економіки. А усвідомити, що за останній час платіжна спроможність громадян впала — через інфляцію, економічну кризу, локдаун. Гасло "Кінець епохи бідності" не працює.

У серпні 2019-го 50 відсотків українців вважали, що події в країні розвиваються у правильному напрямку. У грудні 2021 року 65,3 відсотка українців сказали, що справи рухаються не в тому напрямку. З чого має почати влада, щоб люди оцінювали зміни позитивно?

— Візьмемо основні інституції в державі. Хто такий президент? Це гарант Конституції. Ми наймаємо його як людину, яка гарантує права і свободи. Це на фасаді. За лаштунками справжній глава держави — це людина, що має найбільший бізнес в Україні й силові можливості. Президентський бізнес — це взяти під контроль основні фінансові потоки. Тобто енергетику, газ, нафту. Контролювати олігархів, домовлятися, давити.

Беремо Верховну Раду. На фасаді записали, що це наш основний законодавчий орган. За лаштунками — це біржа інтересів. Всі фінансові потоки й можливості лобіюють і розподіляють саме там. Депутати представляють інтереси не виборців, а фінасовопромислових груп. Після оновлення влади ці правила не змінилися.

На фасаді нашої економіки написана дивна річ: це країна, якій дісталися великі активи від Радянського Союзу, розвинута інфраструктура. У нас чудове географічне положення, працьовитий та освічений народ. А економіка — бідна, відстає. Бо справжня — за лаштунками, тіньова. Пани Гетманцеви — нащадки Азарова — роблять усе, щоб в офіційних правилах бізнес нормально не працював. Щоб він не був прибутковий. Зеленський так і не зрозумів, що основний запит — демонтувати ці правила, вивести все з тіні. І ми станемо заможною державою.

В уряді були кадрові зміни — у відставку пішли вісім міністрів. Чи став Кабмін ефективнішим?

— Уряд як і був елементом не­ефективної системи, так ним і залишиться.

Раніше на вищих щаблях влади була конкуренція між Банковою та Грушевського, тому що уряд призначали в Раді, де конкурували різні політичні сили за представництво в Кабміні. Цього разу ми отримали повністю президентську вертикаль влади. Тому що парламент сформував теж президент. Ми отримали монобільшість і їх уряд.

Більшість українців не знають міністрів. Якщо люди зустрінуть Шмигаля на вулиці, то не впізнають.

В уряді є люди, які могли би бути дієві. Але вони вмонтовані у величезну систему. У таких правилах гри результатів добитися неможливо.

Чому влада така безпорадна в енергетичній кризі?

— Коли створювалася нова незалежна держава, був запит на енергетичний ринок. Щоб генерація електрики й тепла була українська та незалежна від сусідніх країн. І щоб ми могли контролювати ціни для населення. Україна все для цього має. За 30 років держава ці завдання не виконувала й не мала намірів. Завдання побудувати незалежний ринок тепла й енергетики — не виконали та не виконують досі.

Цьогоріч, як і торік, не було прогресу в питаннях Криму й Донбасу. Що влада робить не так?

— Це складне питання, бо наша держава не визнає, що ми перебуваємо у стані війни. І нам треба розуміти, що не за будь-яких умов можемо досягати миру. Ніхто не хоче, щоб на війні гинули українці. Але якщо проти твоєї країни розв'язали війну, в тебе вибір не великий — або боротьба, або капітуляція. Під словом "мир" ховається і капітуляція. А це тоді поставить перед нами питання, чи повинна взагалі існувати така Україна, якщо ми капітулюємо перед Росією. У РФ вважають, що Україна — це помилка, що ми собі вигадали державу. Сьогоднішня влада цього не розуміє. У них є ілюзія, що можна домовитися з людиною, яка не хоче цього робити.

Перемогу готувати треба не тільки на фронті. Армію треба оснащувати, готувати її до силових операцій по звільненню територій Донбасу та Криму. Це має бути перемога також на дипломатичному фронті, юридичному, економічному. Наша економіка повинна стати ефективнішою, ніж російська.

До чого варто готуватися 2022-го?

— Перше — нікуди не ділася загроза війни з Росією. Вона йде. Треба бути готовими дати відсіч більш активним діям, до яких може вдатися Путін. На наш захист стане не влада. Знову, як 2014 року, нам може знадобитися волонтерський і добровольчий рух.

Друге — треба готуватися до зміни влади. Якщо Зеленський залишиться на другий термін, ми втратимо ще п'ять років. Не можемо собі цього дозволити.

Випускає перекуси з льону

Сергій Гайдай працює на президентських і парламентських виборчих кампаніях з 2002 року.

Народився 22 вересня 1965-го в російському військовому містечку Тейково. Туди відправили батька після Київського інженерно-будівельного інституту — будувати військові об'єкти. Дитинство провів у Києві, підлітком жив у місті Лубни на Полтавщині.

Після школи вступив до Одеського морехідного училища технічного флоту. Навчався в Одеському гідрометеорологічному інституті на гідрологічному факультеті за спеціальністю океанолог: фізика і хімія моря. На другому курсі пішов до армії. Служив у Середній Азії у військах Протиповітряної оборони. Потім навчався в Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого за спеціальністю оператор кіно і телебачення.

Засновник агенції "Гайдайком".

З дружиною Ніною мають синів 30-річного Антона й Данила, 17 років.

Захоплюється альпінізмом і хайкінгом — пішими походами. Веде здоровий спосіб життя. Співвласник компанії "Фьючефуд", яка випускає корисні перекуси з льону.

×