— Посмотри на его глаза, да он не понимает, кто к ним подошел, — 5 лютого високий хлопець у вимазаному сажею бушлаті тицяє пальцем у стрій солдатів на столичній вул. Грушевського. За 4 м від них піднімають 3-метрові трембіти четверо гуцулів та починають грати. Частина вояків із цікавістю дивляться на них, решта ховаються за щити. Гучний звук заглушує радянські пісні, які крутять позаду кордону.
Гуцули дують у трембіти тричі, потім опускають інструменти. Важко дихаючи, кричать "слава Україні!".
— Менты, наверно, в шоке — стоят и думают: что это? Я бы и сам не понял, что такое трембита, если бы в меня тыкали такой палкой, — говорить одесит 19-річний Віталій. Чергує на передній барикаді.
Територія перед кордоном міліціонерів завалена залишками бруківки, скла та коліс. Усе це вкрите товстою кіркою льоду. Спалені автобуси доверху закладені старими шинами. У разі наступу їх планують підпалити. На тому, що по центру, встановлені програвач та екран. Транслюють теленовини для силовиків. З іншого боку також чути новини — крутять канал "Інтер".
Умовно територія на Грушевського має три ділянки. Людям можна бути тільки на першій — території між двома барикадами. Аби пройти далі, потрібна перепустка. Одразу пускають лише бійців загонів Самооборони, медиків та журналістів. Третя ділянка — нейтральна зона між міліціонерами й барикадами.
— Тут більше години не витримуєш, дихати дуже трудно. Від покришок то всьо, вони трохи токсичні, — говорить вінничанин 30-річний Орест. Сидить на металевому щиті біля колонади стадіону "Динамо".
— Як починає нудити, то йду. А Саші хоч би хни, — киває на хлопця, який лежить на саморобному матраці з дощок та куфайок. — Я тут спостерігаю за міліціонерами. В оцеплєнії стоять солдати. А "беркутята" ховаються за ними. Відгодовані такі.
Питаю, чи правда, що міліція краде дрова та покришки.
— Ага, було діло. Хлопці з нашої сотні тут стояли дві ночі тому. Мали завдання дивитися і казати, що там у мєнтів робиться, — розплющує очі Антон. Він неголений. Руки в сажі. Бере палицю, починає стукати по нозі. — Тоді один мєнт зі строю вибіг. Хлопці подумали, перейти на сторону народу захотів. А він схопив колесо і побіг назад. Пацани в шоці стояли. То, напевно, поспорили, вот він і бігав сюда. Тіпа показав, що не сцить. Вони ж там сидять, як пси в буді, й водку жлухають. До людей ніхто не випускає, вот і розважаються. Була інформація, що тут в попа хреста вкрали, але в якого з них — невідомо. Тут тих попів зі всіх церков по штуці, — задумливо додає.
Опівдні до строю виходять група жінок із плакатами "мама". Починають голосити та вимагати, щоб солдати-строковики виходили із шеренги та переходили на бік майданівців. У цей час кордон міліціонерів змінюється. Замість солдатів перед жінками стають офіцери Внутрішніх військ. Матері кілька хвилин голосять, потім починають колядувати. За 15 хв. ідуть.
— У мене синок служить на флоті. Їхній корабль зараз стоїть на приколі в Севастополі. Кожен день старається звонити мені, питається, як тут. Їх перевели на усілєний режим, із лодки не випускають. Каже, що офіцери натаскують, що треба "боронити отчизну, бо вона в опасності", — розказує 49-річна Марія Федишин із Тернополя. — А від кого боронити — від мене? Якщо я його побачу тут зі зброєю навпроти мене, сама придушу.
3 
1
Коментарі