"Треба зробити так, як до комуністів було"

 

— Українських селян затискають і сусіди, і наші бандюки. Товариш жив у Широкиному під Маріуполем. Мав 40 гектарів ріллі. Тепер там російські міни стоять. А я ніби від війни далеко, але на поле заїхати не можу — бо там бандити. Вони колеса ріжуть, б'ють мого комбайнера. Їм моя земля приглянулась. Отакі в нас зараз товарні відносини на селі, — розповідає Віктор Олегович із Миколаєва.

Йдемо з ним уранці 29 жовтня столичною вулицею Щербаківського до виставкового центру "Київекспоплаза" на Всеукраїнське селянське віче, яке організувала партія "Батьківщина".

— До СРСР у нас були багаті села. Люди їздили у Київ на ярмарки. Прийшли комуністи й зробили величезний колгосп. Працював він так-сяк. Уже за незалежності селянин ніби має право на землю, але без реального доступу до неї. А великі агрохолдинги стали, як колгоспи в радянські часи. Я до чого веду: треба зробити так, як до комуністів було — селян ніхто не чіпав, а вони землю обробляли й платили податки. Все-таки ми — не раби, — каже Віктор Олегович.

Впираємось у чергу перед входом до виставкового центру — до столів реєстрації.

— Маємо багато питань до влади. І по медицині в селах, і по зарплатах депутатів. Он вони в середу взяли й підняли самі собі зарплати, — каже чоловік у чорному костюмі й червоній краватці.

З'їзд розпочинається об 11:00. У залі — близько 10 тис. делегатів. Червоною доріжкою заходять представники селян із кожної області. Для них приготовані місця на сцені, позаду промовців. Веде з'їзд народний депутат Іван Кириленко.

Останньою до залу заходить лідер "Батьківщини" 55-річна Юлія Тимошенко. Вона у білій блузці та чорній спідниці. Сідає в першому ряду поруч з екс-начальником Служби безпеки України Валентином Наливайченком і народним депутатом Вадимом Івченком.

На сцену виходять чоловіча хорова капела імені Левка Ревуцького та капела бандуристів імені Георгія Майбороди. Затягують "Реве та стогне ­Дніпр широкий".

Далі виступають делегати. Фермер Григорій Наконечний із райцентру Баришівка на Київщині виходить із прикритим рушником плетеним кошиком.

— Маю 12 корів. Усі вони — тільні. Дай Бог, весною буде 24. Але я не про це, не хвалюсь. Мені недавно один чиновник прямо в лице заявив: фермерство своє віджило і має померти, а майбутнє — за агрохолдингами. Так от я йому відповів, що все має право на життя. Чи це велике господарство, чи маленьке. Не знаю, чи він повірив. Але ми, фермери, працюємо на місці і бачимо все, як є. Зараз потрібні сімейні ферми. Бо тільки так селяни зможуть конкурувати з великими організаціями, — каже Григорій Наконечний.

Кошика після виступу дарує Юлії Володимирівні.

Їй аплодують кілька хвилин, коли виходить до трибуни. Каже, через непрофесіоналізм влади українці за останні два роки доведені до зубожіння, багато хто — недоїдає.

— Країна має безпрецедентно сильних людей і землю. Однак за останній рік скотилася до того, що, за світовими стандартами харчування, українці споживають лише частину потрібного для збереження життя. Недоїдають 36 відсотків м'яса, 43 відсотки плодів і ягід, майже 45 відсотків молочних продуктів. Тобто в аграрній країні люди голодують, — каже лідер "Батьківщини".

Багато присутніх записують інформацію в блокноти.

Україні потрібна нова стратегія розвитку сімейних ферм. Вона має дозволити збільшити їхню кількість у 36 разів — до 1,5 млн господарств. Це дасть змогу забезпечити країну продуктами харчування і створить можливість для кожної родини в селі жити заможно, каже Тимошенко.

— Сьогодні 68 відсотків землі у Європі обробляють сімейні ферми. В Азії цей показник сягає 85 відсотків, в Африці — 62. Загалом понад 570 мільйонів сімейних фермерських господарств виробляють практично всю сільськогосподарську продукцію світу. Так працюють най­успішніші країни: сімейні ферми обробляють землю до 78 відсотків від загального виробництва, — уточнює вона.

В Україні різко знижуються показники розвитку сімейних ферм, каже Тимошенко. Це робить нашу країну неконкурентною на світовому ринку. Показник кількості ферм на тисячу населення в Україні та ЄС відрізняється в десятки разів. У Греції, наприклад, це 65,29, в Україні — лише 1,3 господарства.

— Торік в Україні було 27 тисяч фермерських господарств, а 2016 року їх стало 20,5 тисячі. Мінус 6,5 тисячі ферм всього за один рік! Чи це випадково? — продовжує Юлія Тимошенко. — Ні! Бо це мета людей, які сьогодні тримають у руках владу. Вони вважають, що сільськогосподарська земля — не ваша, і не планують вам її залишати. Причина такої бездарної політики в тому, що сотнями й тисячами гектарів землі володіє 11 родин, наближених до влади. Одна з таких сімей — страшно сказати, кому належить. Це президент нашої держави.

Місцеві вибори відбудуться 11 і 18 грудня

4 тисячі кандидатів у депутати і 184 — на посади голів об'єднаних громад висунула партія "Батьківщина" на місцеві вибори, що відбудуться 11 і 18 грудня.

— Ми проводимо не лише віче, а й з'їзд партії ВО "Батьківщина" щодо висунення гвардії бійців на вибори. І ми зобов'язані перемогти. Ми йдемо служити людям і не дати знищити село, — каже Юлія Тимошенко.

— У цьому залі сидять не просто члени партії і селяни. Тут — армія, яка має віру, любов у серці і місію вибороти Україну для нашої нації, для наших дітей, батьків, родин. Це як внутрішнє АТО — війна проти мафії. Ми зобов'язані перемогти.

Держава має підтримувати дрібних виробників

— Ми, громадяни України, чия діяльність і життя нерозривно пов'язані з селом, закликаємо припинити знищувати, наживатися на терпінні і важкій праці українського хлібороба-селянина, — говорить народний депутат Вадим Івченко, 36 років.

Зачитує принципи ухваленої на вічі резолюції:

Формування селянина-господаря, розвиток сімейно-фермерського укладу.

Збереження та розвиток поселенської мережі.

Земля — не товар: впровадження прозорих земельно-орендних відносин.

Ефективне землекористування, захист прав власників паїв.

Державна підтримка дрібних товаровиробників та поглибленої переробки.

Відшкодування відсотків на аграрні кредитні програми.

Стале оподаткування: єдиний податок з 1 гектара землі.

Підвищення рівня оплати праці в агропромисловому комплексі.

Децентралізація податків і зборів на рівень громад.

Якісні освітні й медичні послуги.

Розвиток сільської інфраструктури, соціально-інженерних мереж.

— Цією резолюцією ми проголошуємо основні принципи існування, розвитку та захисту українського села. І нехай тепер залишається справою влади — погоджуватися з цими принципами чи знову і знову знищувати душу українства, — додає Вадим Івченко.

×