"Треба обов'язково перевіряти фаховість учителів. Так як лікарів і пілотів"

 

— Парламент запрацював 29 серпня, а в мого сина цього дня почалася школа. Він пішов у перший клас, я — у Верховну Раду, — каже народна депутатка від партії "Голос" 35-річна Інна Совсун. — Завозила його у школу, але в перші два тижні не забирала. Були сесійні дні, турборежим. Приїхала по нього в перший несесійний тиждень. Стою й розумію — не знаю, куди йти. Дзвоню до чоловіка, він каже: "Група продовженого дня у сусідньому примі­щенні".

Інна Совсун із родиною має двокімнатну квартиру в багатоповерхівці неподалік Оболонської набережної в столиці. О 9:00 повернулася додому з ранкового ефіру. За годину має зустріч із послом Швеції.

На вхідних дверях напис "Введено жорсткий режим домашньої економії". У кімнаті стоять дві переповнені книжками білі шафи, пісочні годинники, іграшки та статуетки. Біля ліжка — килимок для йоги.

На кухні світлі меблі, зелені ролети. Стіл застелений червоною скатеркою. Окрім їжі, на ньому лежить ноутбук.

У вас немає домашніх тварин?

— І рослин теж. Навіть кактус засох.

Говоримо на кухні. Інна Романівна смажить оладки з вівсянки й бананів.

Писали список планів на 2020-й?

— Так. У моєму особистому плані на першому місці — дотримуватися балансу між приватним і робочим. Бо мене заносить. Можу працювати по 14 годин на добу. І це погано для мене, для дитини, сім'ї.

Ви говорили, що виплачуєте кредит за квартиру. За цю?

— Ні, цю купили батьки. Вона маленька, тут у дитини немає своєї кімнати, — поливає оладки медом.

Депутатської зарплати вистачає, щоб віддавати позику?

— Я ще викладаю у двох університетах. 10 років у Могилянці, але це державний заклад, маленька ставка, я — сумісник. Також у Київській школі економіки, там більші зарплати.

Міністерка освіти Анна Новосад заявила, що 36 тисяч гривень мало на виховання дитини. Згодні з нею?

— Чи вважаю, що ця зарплата є достатньою для міністра? Ні. Та вона некоректно сформулювала, що цієї суми не вистачить на виховання дітей. Мільйони українців ростять їх за значно менші гроші. Люди відчули, що такі слова для них принизливі.

У Міністерстві освіти я отримувала 9,5 тисячі гривень. Був квартал, коли мала 4,5 тисячі. Тоді прем'єр Арсеній Яценюк вирішив зняти всі надбавки. Думала писати заяву про відставку, не мала за що дитині купити взуття. Але тоді було незручно скаржитися й говорити про гроші. Почалася війна, тисячі людей поїхали на фронт.

Ви працювали у Міносвіти після міністра Дмитра Табачника. Яким воно було?

— Ми зайшли в перші числа березня. Відбувається анексія Криму. До мене приходять люди, які по 10–20 років працюють там. Питають: "Ми зовнішнє незалежне оцінювання проводимо в Криму чи ні?" А в тебе немає інструкції, ні до кого звернутися, тому що ніхто не знає, що робити. "А ЗНО в Донецьку?" Там почалися воєнні дії у травні — а оцінювання заплановане на червень. "Як зараховуємо студентів із Донбасу?" У них дипломів не було, атестатів — теж.

Що можете сказати про роботу заступником міністра?

— Праця на високій посаді кидає виклик, перевіряє, чи впораєшся.

Як оцінюєте ухвалений недавно закон про середню освіту?

— Є багато запитань, на які він не дає відповіді. Перше — мережі шкіл. У великих містах переповнені класи, до 40 дітей. Я не можу працювати з такою аудиторією студентів, не кажучи про десятиліток чи шестиліток.

А в селах — незаповнені. Законом установлений мінімум — п'ять учнів у класі. Якщо не набирається, їх можуть переводити на індивідуальну форму навчання. Це 15 хвилин ­працюєш із учителем з предмету і далі займаєшся вдома. Розумієте, що таке замість уроку з фізики на 45 хвилин вчитися 15?

Сільські школи дають невисоку якість освіти. Ми фактично кидаємо дітей напризволяще, перекриваємо їм дорогу в майбутнє. Треба розбудовувати мережу опорних шкіл, довозити туди автобусами.

Друга проблема — рівень викладання. І батьки, які нас читатимуть, хай чесно дадуть відповідь. Вони завжди задоволені тим, як дітям викладають? Знаю зі свого досвіду, що є ­блискучі вчителі. А є, що через раз на уроки приходять. Є такі, які не знають свого предмету. Фізики викладають англійську мову, і навпаки.

Треба обов'язково перевіряти фаховість учителів. В усьому світі це регульована професія: ти не можеш просто прийти і почати викладати. Це так само, як бути лікарем, пілотом.

Які в законі є позитивні норми?

— У класі початкової школи має бути не більше 24 учні. За цю норму ми довго воювали. Безкоштовна додаткова допомога для дітей зі слабшими результатами, щоб не лишати їх на другий рік. Директори шкіл не можуть бути на посаді більш як 12 років, — Інна дивиться на годинник. Пропонує продовжити розмову в авто.

Спускаємося старим ліфтом і сідаємо у машину, надану Верховною Радою.

Що вас обурювало на початку роботи в парламенті?

— Обговорення ­дріб'язкових, малозначущих речей. Верховна Рада — це майданчик для дискусій про суспільні цілі. А ми не говоримо про те, куди рухаємося. Цього навіть не передбачає регламент, немає на рівні політичної філософії. У парламентах інших країн проводять дебати. У нас — ти можеш взяти 3 хвилини на виступ, на який тобі ніхто не зобов'язаний відповідати.

Ви говорили, що партії мають представляти когось. Кого представляє "Голос"?

— Патріотичних людей. Які розуміють, що зміни в країні — це складний процес, але його треба робити.

Що ви взяли з дому в робочий кабінет у Раді?

— Мій робочий кабінет завжди зі мною — ходжу з ноутбуком. Мабуть, єдина депутатка з рюкзаком. Найчастіше їжджу на метро, якщо без дитини, маю можливість почитати книжку.

Що читаєте?

— Закінчила мемуари Макфола, ­колишнього посла США вРосії, він там персона ­нон-­грата. Почала книжку Нобелівських лауреатів-2019 про економіку.

Виходимо з авто й майже біжимо до місця зустрічі з послом.

Куди ми як країна рухаємося?

— До більшої демократизації та прогресу. Але обираємо непрямі й неочевидні шляхи. Чи думаю я, що суспільство стало краще? Так. Колись міністром освіти був Табачник (Дмитро Табачник очолював Міносвіти й науки у 2010–2014 роках. Відомий атиукраїнськими поглядами. — ГПУ).

Пише дисертацію про українську та американську освіту

Інна Совсун вперше у парламенті. Працює в комітеті з питань освіти. Cпівголова депутатського об'єднання "Рівні можливості".

Викладає у Києво-Могилянській академії та Київській школі економіки. Пише дисертацію, порівнює українську та американську системи вищої освіти.

У 2014–2016 роках була заступницею міністра освіти Сергія Квіта. Пізніше консультувала Міністерство охорони здоров'я.

Народилася й виросла у Харкові. Вчилася у Києво-Могилянській академії, Національному університеті ім. Тараса Шевченка та Лундському університеті Швеції. За фахом — політологиня. Жила й працювала в Каліфорнії, США.

Заміжня, чоловік Тарас Доронюк викладає у Київській школі економіки.

Має сина-першокласника.

×