— Два тижні ходив на Майдан "від дзвінка до дзвінка". Тепер буваю не так часто, — розказує блогер 39-річний Роман Шрайк. — Бачив, що опозиція нічого не робить, і кілька разів впадав у паніку. Думав: наступного разу ніхто не прийде. Але люди ходять, самоорганізовуються. Це дуже позитивно.
Шрайк проходить повз намети за сценою майдану Незалежності. Тут десяток чоловіків на плечах тягають колоди. Надворі +1°C. Хлопець у чорній спортивній куртці несе на метровій дерев'яній палиці п'ять порожніх 5-літрових бутлів. Біля однієї з бочок двоє учасників протесту чистять картоплю. Ще один поруч їсть овочеве рагу. За 15 хв. обходимо половину наметового містечка. Сідаємо у ресторані "Сушия". Зала напівпорожня. Розмовляємо російською.
Як оцінюєте останнє засідання Верховної Ради?
— У країні відбувся державний переворот. Влада плює на закони, голосує руками за секунду без підрахунку голосів. Запроваджують білоруський авторитаризм, коли одна людина може підписувати закони і видавати укази. Не просто підійшли до краю, а з нього впали.
Чим це все закінчиться?
— Є два сценарії. Перший мав бути реалізований на початку грудня. Опозиція мусила об'єднатися й створити єдиний центр ухвалення рішень і призначити людину, яка гарантує правила гри. Тоді частина "регіоналів" долучилася б до опозиції. Там усередині неспокійно. Переказували розмови з парламенту між опозиціонерами та представниками "регіонів". Останні говорили, що можуть проголосувати за відставку прем'єра Азарова, але що далі? Опозиція відказувала: "Побачимо". Ті ж хотіли почути: якщо жорстко виступлять проти Януковича, хто буде президентом, яка буде структура влади, яке їхнє місце в ній і які будуть загальні правила гри? В опозиції відповідей немає. Кожен із трьох її лідерів хоче піти на вибори президента, зібрати бюджет, створити штаб.
Другий сценарій — мляве протистояння з певними загостреннями до березня 2015 року.
Суспільство дозріло до змін?
— Ще 2005 року. Тоді в Києві перестали давати хабарі. Почали чесно розмитнювати товари, нормально платити податки, потроху виходити на офіційні зарплати. Але цей рух нова влада не підтримала. Тому за півроку все повернулося на початкові позиції.
Зараз готовність до змін також існує. Багато хто хотів би жити чесно.
Як підрахував журналіст Дмитро Гнап, за часи президентства Янукович із "сім'єю" розікрав близько 50 мільярдів гривень. Коли українцям урветься терпець?
— Освічені люди розуміють, що ми маємо бути цивілізованою країною. Корупція в таких масштабах із цим несумісна. З іншого боку, є громадяни, які думають: це десь далеко зверху, в усьому світі ж крадуть. Таких "пробити" складно. Доки все це не зачепить особисто їх.
Останні півтора року економіка падає. Є затримки із виплати зарплат і пенсій. "Професійні" управлінці довели країну до економічної кризи. Але Янукович отримав 15 мільярдів доларів кредиту від Росії. 3 мільярди з них наприкінці грудня пустили на погашення заборгованостей. Цього року економіка продовжуватиме здуватися чи триматиметься на нулі. Однак 15 мільярдів дадуть змогу "закривати дірки". Що далі — питання.
Чи можуть на Майдані народитися нові лідери, які відповіли б на це запитання: що далі?
— Хіба що з громадських активістів. Але людей, які реально могли б розраховувати на президентську табуретку, навряд. Зараз маємо трьох офіційних лідерів опозиції плюс Петро Порошенко (народний депутат. — "ГПУ"). Плюс Тимошенко — в умі. Навколо цих п'ятьох людей крутитиметься історія.
Яку гру зараз веде кожен із трьох опозиційних лідерів?
— Кличко бачить, що перший за популярністю. Може отримати підтримку Європи та Сполучених Штатів. Йому вигідно ставати єдиним кандидатом, тож піднімає цю тему. Але у будь-який момент його можуть зняти з виборів.
Яценюк — наступний у рейтингу після Кличка. Йому невигідне висування єдиного кандидата. Краще, аби йшли всі, а Кличка зняли. Тоді він стає основним претендентом на вихід до другого туру.
Тягнибоку треба балотуватися, щоб тримати своїх прихильників у тонусі. Бо після президентських виборів будуть парламентські.
Але ще не пізно створити єдину групу й обрати людину, здатну говорити з олігархами. Щось їм обіцяти та гарантувати. Пояснювати, якими будуть конструкція влади і правила гри. Янукович сам не піде. Отже, треба спускатися поверхом нижче і дивитися на його оточення. Ми бачили порив глави його адміністрації Сергія Льовочкіна на початку грудня (Льовочкін подав заяву про відставку, але президент не підписав її. Задовольнив тільки 17 січня. — "ГПУ"). А він у парламенті контролює близько 30 людей — вони могли б залишити фракцію Партії регіонів.
Оточення Януковича, у тій чи іншій формі, контактує з опозицією. А президент чекає, що все заспокоїться, і з допомогою фальсифікацій він зможе вдруге перемогти на виборах. Та це не зовсім адекватна оцінка ситуації.
Його оточення може поставити на когось іншого?
— У влади зараз один кандидат — Янукович. І Фірташ, і Ахметов готові фінансувати опозицію про всяк випадок. Коли партія "Демократичний альянс" прийшла до Ахметова, він сказав: "Чекайте виборів". Це може бути сигнал, що він готовий до зміни влади демократичним шляхом.
Чи можливий варіант, коли Янукович не піде на вибори?
— Хіба що захворіє, — всміхається. — А 2020 року може відправити балотуватися старшого сина.
Кличко заявив, що викликає Януковича на ринг. Як можна нокаутувати владу?
— Віталій — єдиний, кому невигідне затягування ситуації до 2015 року. Бо тоді, скоріше за все, його знімуть із перегонів "по бєспрєдєлу". Опозиція спочатку обуриться, а потім інші кандидати підуть святкувати.
Треба думати про переформатування більшості у Верховній Раді. Якщо 50–70 "регіоналів"виходять із фракції, опозиція отримує понад 226 голосів. Усі законопроекти Кабміну ігнорують, і уряд відправляють у відставку. Нова більшість претендує на формування нового уряду. Ситуація виходить з-під контролю Януковича. Відбуваються серйозні переговори з президентом: якщо для нього вимальовуються погані перспективи, наступний етап — перевибори глави держави. Або, як компроміс, повернення до Конституції 2004 року. Янукович досиджує до березня 2015-го, після чого його міняють.
Який зараз має бути план-мінімум?
— Перше — тиск вулиці, а він є. Щонеділі люди виходять і виходять, активісти їздять до "Межигір'я". Друге: тиск із боку Євросоюзу та США. Тут важливі не так санкції проти української влади, як їх загроза. Чиновники мають зрозуміти, що стоять на межі. Один необережний рух — і отримують заборону на в'їзд, блокування рахунків та розслідування. І третє: домовленості між опозицією й групами впливу всередині Партії регіонів.
Два перші пункти маємо. Третій реалізувати поки що не вдається. Тільки тоді можна буде сідати із Януковичем не за бутафорський стіл переговорів, а реально домовлятися.
Що робити простій людині?
— Додивімося цей фільм до кінця. Якщо якимось дивом 2015 року Янукович залишиться президентом, можна буде сміливо їхати звідси й казати: "Ми зробили все, що могли". А поки що треба продовжувати боротися: ходити на Майдан і підтримувати опозицію, попри всі її "косяки".
10 доларів вклав Роман Шрайк у інтернет-сайт "Дурдом" — купив домен, тобто адресу розміщення сторінки. Заснував її 2007 року. Публікує карикатури на політиків, вірші про них.
Читає фантастику і дивиться футбол
Роман Шрайк народився у Харкові. Закінчив фізико-математичний факультет університету ім. Каразіна. У 1990-х працював торговим представником і директором компанії з реалізації продукції.
На початку 2000-х переїхав до Києва. Зі знайомими відкрив ресторан. Кілька років тому його продали через конфлікт між співвласниками. Зараз живе коштом із того продажу.
Із дружиною Таїсією виховують доньку 5-річну Єву.
Любить футбол і біатлон. Читає фантастику братів Стругацьких та Станіслава Лема.
1 
1
Коментарі