Політичний психолог Геннадій Балашов, 46 років, каже, що на поведінці українських політиків позначаються притаманні їхньому дитинству страхи.
Як за допомогою методів психоаналізу можна виявляти мотиви поведінки наших політиків?
— Достатньо вивчити життя політика до шести років. Подивитися, звідки йдуть його глибинні страхи. Хто були тато, мама, чи мав братів та сестер, яка була між ними різниця у віці. З"ясувати взаємовідносини в родині. Сформована до шести років структура особистості залишається незмінною протягом усього життя.
І як дитинство сформувало нинішню поведінку основних політичних гравців — Юлії Тимошенко, Віктора Януковича та Віктора Ющенка?
— У них простежуються дитячі страхи. Наприклад, Янукович часто спочатку заперечує пропозиції президента, а після особистої зустрічі раптом погоджується. Це тому, що він дуже боявся батька, а виховувала його бабуся. Отож приблизно такий же страх Віктор Федорович відчуває, коли президент викликає його "на килим".
А в Тимошенко, навпаки, страху перед батьком не було. Тому й Ющенка вона не боїться. Лідерка БЮТу виховувалася в родині жінками. Це програмує її на конфлікт із будь-яким чоловіком. А ще на велике бажання все тримати під контролем — через страх втратити "годувальника сім"ї". Тому в лексиконі Тимошенко часто зустрічається слово "контроль" — над газовою сферою, економікою.
Та й оточує вона себе людьми, на яких може покластися і яких може контролювати. Водночас їй обов"язково треба бути прив"язаною до чоловіка, який стоїть на вищому від неї щаблі. А це не Юрій Луценко чи В"ячеслав Кириленко, й навіть не Нестор Шуфрич. Нині для неї така людина — Ющенко. Хоча й він поступово перестає бути для неї цікавим.
Якими людьми оточує себе Янукович?
— Зараз в його оточенні багато жінок — бабусь не за віком, а за типажем. Ганна Герман, Олена Лукаш. До речі, свого часу на оточення колишнього президента Леоніда Кучми теж впливали спогади дитинства. Верховну Раду він асоціював із сестрою, з якою весь час ворогував. Уряд асоціювався в нього з братом, який завжди його захищав. Тому якщо в прем"єрському кріслі сиділа людина, що забезпечувала Кучмі захист, вона могла довго триматися на плаву. Якщо ж Леонід Данилович такого захисту не відчував, то прем"єра позбувався.
Чи допомагають оцінювати поведінку політика його жести, міміка?
— Так. Наприклад, Тимошенко під час публічних виступів постійно моргає та киває головою. Ніби подумки комусь відповідає. Скоріше за все, так вона спілкується з матір"ю.
Загалом же всіх наших основних політичних гравців можна порівняти з жителями такого собі політичного терема. У кожного з них є риси казкового героя. Янукович — це Кощій Безсмертний. У казці його сила була в голці, захованій у яйці, що свідчить про жорстку чоловічу позицію. Тобто він асоціюється з людиною, яка проводить тверду політику. Тимошенко ж — типова Баба Яга. Живе в лісі, мамина донька, яка завжди хоче всіх і все контролювати. Ющенко схожий на Царя-Батюшку. Він уже давно на престолі, поступово старіє, тому прагне омолодитися. Дивакує, замовляє "молодильні" яблука — розпуск парламенту.
А щодо другорядних героїв?
— Володимир Литвин — то Лісовик. Бо в Лісовика немає жодних зобов"язань. Він може приєднатися до будь-якої зі сторін — як до добрих сил, так і до злих. Під час виборів позиціонував свою політичну силу як соціальну — виступав за народ, за роздачу землі. Проте його не можна назвати бідним. Він — чиновник найвищого класу. До цього типажу можна віднести й Петра Симоненка. З одного боку він комуніст, а з іншого — дуже багатий партійний функціонер. А от Олександра Мороза важко віднести до якогось класу. Він і не пролетаріат, і не буржуа, і не капіталіст.
Жванія, Луценко і Третьяков є типовою "золотою молоддю"
Юрій Луценко відповідає типажеві Солов"я Розбійника. У казці він зазвичай сидить на дереві й свистить, коли проїжджає богатир. Цим наводить жах на всіх. Прислужує нечистій силі — Бабі Язі, тобто Тимошенко. Працює з добрим молодцем Давидом Жванією.
До речі, Жванія, як і Юрій Луценко та Олександр Третьяков, є типовою "золотою молоддю". Всі вони з багатих сімей, найвищої касти радянського часу. І бажання контролювати також передалося їм через постійну відсутність батька, його тотальну зайнятість на роботі.
У казці є також Іван-дурник. Кого бачите на його місці?
— Воно єдине поки що вакантне. Зараз важко знайти типового персонажа Івана-дурника зі своїм Коником-горбокоником. Хоча на цю роль міг би претендувати київський мер Леонід Черновецький. Адже потреба в молодшому Івані з"являється лише тоді, коли старший та середній брати не можуть владнати ситуацію. В цей час Іван десь на печі спить. Черновецький, мабуть, з тієї ж причини ніколи не приходить на ранкові засідання Київради.
Чи впливає на психологічні особливості політика те, в якій частині України він народився?
— Більше — народився він у селі чи в місті. На сході України розташовані великі міста — Одеса, Харків, Дніпропетровськ. Відповідно, там присутня міська ментальність. Натомість у центрі переважає сільська психологія. Київ за ментальністю — велике село, хоча й столиця. Тому багатьом киянам не подобається типовий міський житель Черновецький. Вони звикли, що в селі за все відповідає голова. Чи то хата зруйнована, чи весілля зіграти треба, чи курку попросити. Раніше за все відповідав Олександр Омельченко — типовий сільський житель.
Успішною при владі була й так звана селищна плеяда — не з міста, але вже не з села. Це Віктор Янукович, Ринат Ахметов. Тимошенко ж — вже типова міська жителька. У неї зовсім інша ментальність.
То кому ж краще керувати країною — вихідцеві з міста чи з села?
— Для країни краще, щоб до влади прийшов житель селища або міста. Росії в цьому дуже пощастило. Міський житель, та ще й із Санкт-Петербурга, Володимир Путін потрапляє на вершину піраміди й починає підтягувати під себе населення. А колишній президент Борис Єльцин був типовим хлопцем із селища.
В Україні ж раніше народ сильно підтримував вихідця з села Ющенка. Зараз же відсоток сільського населення в країні поступово знижується. Це вплинуло й на рівень підтримки президента.
3 
1
Коментарі
2