Можливо, хтось іще пам"ятає з"їзди Компартії часів Брежнєва — з їх пафосом, лицемірством, нескінченними подяками "нашему дорогому Леониду Ильичу". Тим, хто вже забув або через вік не зміг увесь той цирк спостерігати, слід було подивитися на святкування 10-річчя партії "Батьківщина".
Там було повно такого ж пустого пафосу й демагогії. Не бракувало відвертого лицемірства. "Треба визнати, що ми маємо в складі нашої партії людей, які потрапили, на жаль, випадково. Які своєю бездіяльністю або діяльністю, яка є недостойною, намагаються принизити авторитет нашої партії", — заявила, наприклад, Юлія Тимошенко. Безперечно, вона добре знає розцінки на оте "випадкове" потрапляння. Ось нещодавно один із екс-лідерів БЮТу Йосип Вінський розповів, що Тимошенко особисто включила до виборчих списків Віктора Лозінського — нині його розшукують за підозрою в причетності до вбивства Валерія Олійника з Кіровоградщини.
І як не любити її, княгиню Ольгу третього тисячоліття?
Зрештою, українські політики часто лицемірять — хоча далеко не всі ще й платять за трансляцію цього на всю країну. Проте в чому те ювілейне зібрання було справді неперевершеним, то це в обсягах відвертого підлабузництва й прославляння своєї лідерки. За цим показником Юлію Володимирівну вже можна заслужено ставити поруч із незабутнім "дорогим Леонидом Ильичом". "І як не любити її, княгиню Ольгу третього тисячоліття, яка заслужила княжити — і перед Богом, і перед людьми?!" — запитував в учасників зібрання керівник парламентської фракції БЮТу Іван Кириленко. Не відставав від нього колишній президент, а нині придворний оспівувач Тимошенко Леонід Кравчук: "І якби не ваша сила, енергія й віра, Юліє Володимирівно, думаю, не знайшлося б лідера, який зрушив би цей клан, зупинив би зусилля однієї сили й дав дорогу демократії". Дарма, що лише півтора місяця тому Тимошенко готова була пожертвувати і демократією, і правом людей на всенародні вибори, вже полюбовно домовившись з отією самою "однією силою" про довгостроковий поділ країни на двох. Кравчук, до речі, прислуговував їй і тоді, публічно все це виправдовуючи.
Практично жоден виступ на ювілеї не обійшовся без отакого тупого, азійсько-радянського стилю славлення лідерки "бютівців". Ось декламують вірші про неї від сільського вчителя; ось їй повідомляють, що після ухвалення закону про престижність шахтарської праці гірники називають її своєю хрещеною; ось дякують за розвиток спорту... Та що там, гуляти так гуляти: і от уже Тимошенко зображено на картині у вигляді Божої Матері!
Подібне дуже добре характеризує і саму партію, і її лідера. Юлії Тимошенко таке підлабузництво й славослів"я вочевидь подобається, тож її однопартійці запопадливо в цьому змагаються. Таке враження, що якби Тимошенко все ж отримала омріяну нею максимальну владу, то отак славити її мусила б уся країна.
4 
1
Коментарі
2