"Тимошенко і Янукович наслідують політичний стиль Лазаренка"

На початку листопада екс-прем'єра України 59-річного Павла Лазаренка випустили з каліфорнійської в'язниці "Термінал Айленд". Одразу ж помістили в ізолятор міста Аделанто — через невизначеність юридичного статусу на території США. Павло Іванович не має ні чинної візи, ні прав політичного біженця.

В ізоляторі Лазаренко перебуватиме, доки місцева влада не вирішить — легалізувати його чи депортувати. Колишній керівник уряду України подав клопотання до міграційного суду Сан-Франциско. Просить про тимчасове перебування у США, кажуть його адвокати. Попереднє слухання призначили на 7 травня 2013 року. Якщо до цього часу Лазаренка не звільнять під заставу, він чекатиме рішення суддів у в'язниці.

Павло Іванович вилетів з України 14 лютого 1999 року. Його затримали у США й засудили за відмивання грошей та продаж за кордон майна, яке отримав незаконним шляхом, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра України.

Про феномен Павла Лазаренка в українській політиці та його можливу подальшу долю розпитуємо директора Інституту глобальних стратегій 56-річного Вадима Карасьова.

У чому феномен Павла Лазаренка? Ким він був для України?

— Лазаренко перший торував дорогу кланово-корупційним підходам у політиці, перший почав інвестувати в неї гроші. З ідейної політичної системи перетворив її на грошову. Фактично з Павла Івановича почався масовий похід бізнесу в політику.

Долазаренківська хвиля пов'язана з Кравчуком, Народним рухом і полягала в тому, що в політику йшли митці, інтелігенти, письменники, правники. Вона мала дещо гуманітарний, романтичний, юридичний характер.

Чому такий поворот відбувся за Лазаренка?

— Бо почався процес приватизації — первісного накопичення капіталу, дикого капіталізму. Це завжди шанс для цинічних людей, хватких, не обмежених моральними заповідями, з господарською корупційною жилкою. Звідти й пішла плеяда політичних хижаків, які сьогодні багато в чому визначають не просто українську політику, а її державний курс. Політиками хижацького типу є Тимошенко, Янукович, Ахметов. Лазаренка понад 10 років немає в Україні, але справа його живе.

Чи могла відбутися Юлія Тимошенко без Лазаренка?

— Безумовно, ні. Павло Іванович був родоначальник бізнесового дніпропетровського клану. Він фактично його організував і вивів на перші політичні позиції. Партія "Громада" була не просто проект, який здійснювали коштом адмінресурсу. Це була свідома стратегія — формувати політичні проекти за допомогою відмитих у західних банках грошей. Аби захищати себе від можливих конкурентів, правоохоронних органів.

Хто і за що його випхав з країни?

— Лазаренко був великою загрозою для всієї тодішньої еліти. Претендував на те, щоби створити свою еліту за власні гроші, адміністративні ресурси, медійні. Він почав скуповувати пресу. Його мета була стати президентом не в європейському розумінні, а хазяїном у країні. Це й придушив Леонід Кучма. В еліти прорізалися зуби, щоб не допустити Лазаренка до одноосібної самодержавної влади. Еліти й клани згуртувалися, аби вичавити Павла Івановича з України. Той мусив це зробити, бо ще не мав розгалуженої сильної партії, щоб захищати себе політичними методами. Як сьогодні робить Юлія Тимошенко.

Хто насамперед воював з Лазаренком у 1998-1999 роках?

— Правлячий клан — тодішній президент Кучма, прем'єр Пустовойтенко, керівник Адміністрації президента Табачник, металургійні олігархи, представники силових структур. Вони ще не могли прийняти методи й технології корумпування державних структур, політики. Це була внутрішньоелітна боротьба. Інтелігенція і політична опозиція, представлена Народним рухом, спостерігали за цим як за видовищем. Лазаренко на них розраховував, загравав. Намагався інвестувати як у вторинний проект, щоб мати підтримку серед публічного інтелектуального середовища. Але теж не встиг.

Як поведеться президент із Лазаренком? Останній свого часу представляв Януковича на губернаторство?

— Глава держави не має жодних зобов'язань перед Лазаренком. Це ширша проблема. Це і Тимошенко, і справа Щербаня, яку намагаються нав'язати їм із Лазаренком.

Хто в Україні зацікавлений у колишньому прем'єрові?

— По-серйозному — ніхто. Минуло багато років. Країна змінилася. Структури, до яких не має стосунку Лазаренко, затверділи. Дуже важко щось міняти. Однак він може шукати свій шанс. Для нього ще не все втрачене. Проте визначати тенденції в політиці, як він це робив у середині 1990-х, не здатний.

Наприклад, він може бути важливим свідком у справі Щербаня, якщо з'явиться в Україні. Про когось щось сказати. Навіть те, що піде на допит до прокурора, стане актом великої публічної політики, яка може бути спрямована на подальшу дискредитацію Тимошенко або на її політичну реабілітацію.

Що ще зможе Лазаренко у разі повернення?

— Дніпропетровський клан відновити нереально. Реанімувати "Громаду"? Можливо, але тільки на місцевому рівні.

Після парламентських виборів ми перебуваємо на зламі політичних епох. Замість політики як бізнесу приходить політика політиків. Вона динамічніша, національно орієнтована, опозиційна. Її провідником є "Свобода", хоч і набрала менше за "Батьківщину" та Кличка. Моду, стилістику починає задавати партія Олега Тягнибока — як єдина ідеологічна. Кланова політика добігає кінця.

Лазаренко для Тимошенко — союзник чи противник? А для опозиції?

— Якби повернувся, всім заважав би. Тимошенко не врятує, скоріше — додасть клопотів, оживить пам'ять 1990-х, якої вона весь час намагається позбутися.

Після 28 жовтня прийшли політичні онуки Лазаренка, і він для них — неактуальний дідусь. З точки зору політичної епохи, він застарілий і непотрібний. Але може допомогти прокуратурі. Це можна зробити і за кордоном. Якщо з'явиться тут, буде кваліфікований як свідок у справі Щербаня.

Лазаренко шукає щілин для повернення і навряд чи має серйозне уявлення про свою можливу роль у сьогоднішній політичній ситуації.

×