Навколо столичного пивного заводу "Оболонь" пахне хмелем. Стоять десятки вантажівок. На п"ятому поверсі центрального офісу компанії — дегустаційні зали. У меншій сидять люди. Хоча 9.30, на столі перед ними — пиво, фісташки, порізана копчена ковбаса. Куштують маленькими одноразовими стаканами.
У великій залі — сервант із нагородами "Оболоні". Через кімнату простягається стіл для засідань. Біля дверей холодильник із пивом та безалкогольними напоями. Начальник відділу зв"язків із громадськістю Максим Кушнір розставляє на столі пляшки із "Живчиком" та "Фрестом". Дзвонить на мобільний почесному президенту "Оболоні", народному депутату від блоку НУ-НС Олександрові Слободяну, 52 роки. Каже, що всі на місці. Нардеп приходить за кілька хвилин. Дивиться на стіл.
— А де ж пиво? — усміхається.
Сідає спиною до вікна. За ним видно весь завод — великі кількаповерхові будинки в сріблясто-зелені смужки. Їх з"єднують засклені коридори.
Судячи з кількості вантажівок біля заводу, справи просуваються успішно?
— Зараз про це небезпечно говорити в Києві. Бо керівництво міста бореться із автомобільними заторами (вантажівкам дозволено їздити столицею лише вночі. — "ГПУ"). Наш завод виробляє десяту частину всієї продукції Києва. А керівництво столиці вважає, що завод може успішно працювати без підвозу сировини, тари, упаковки та вивозу продукції.
Ви говорили про це з міським головою Леонідом Черновецьким?
— Протягом багатьох років ми порушуємо ці питання при одному мерові, при іншому, але вони не вирішуються. Сприяння діяльності великих підприємств у Києві немає. Люди ділять землю, борються за владу й не займаються проблемами міста.
Хіба Черновецькому вдалося так вирішити проблему заторів?
— Ні. Щодня я їду з Лівого берега на Правий і добре це відчуваю. Дорогою на завод чи у Верховну Раду встигаю проглянути три видання — "Український футбол", "Спорт-експрес" і "Команду".
Слободян кладе руки одна на одну, сидить так майже 2 год. Неодноразово підкреслює, що його завод — найбільший із виробництва пива в Європі.
Під час інавгурації Віктора Ющенка ви сиділи в першому ряду Верховної Ради. Які були емоції?
— Як і в кожного українця, який голосував за Ющенка, Тимошенко й помаранчевий табір, — усміхається. — Тисячі працівників "Оболоні" щодня були на Майдані, і я теж. Ми прийняли також тисячі інших людей на підприємстві й у своїх квартирах. Після цього приходить до влади "помаранчевий" уряд Тимошенко й ініціює зміни до законодавства. Різко міняє правила гри. Стало гірше. Що я можу сказати своїм працівникам? Що наш рідний уряд отак нас ударив? На 17,4 відсотка підвищили акцизи. Намагалися підняти вартість тарифів на воду з артезіанських свердловин у 690 разів. Ми були змушені судитися з урядом Тимошенко. Такі люди, як колишній міністр економіки, "бютівець" Сергій Терьохін, спочатку бачать своє особисте, а потім державне. Але в 690 разів підняти тариф на воду! Ми пройшли три рівні судів і захистили не тільки себе, а й усі галузі, які користуються водою.
Але ж Юлія Тимошенко говорить, що знижує податки...
2004-го особисто Путін зупинив експорт нашої продукції до Росії, бо підтримали Ющенка
— Для одних знижує, а для інших збільшує. Такого популістського уряду, як тимошенківський, Україна ще не знала. Є закон, який не дає протягом фінансового року збільшувати податки. Особливо щодо виробництва, яке пов"язане з елементами сезонності — а попит на пиво влітку більший, ніж узимку. Наприклад, до травня наступного року нам треба було заключити контракти в травні цього року. І ми ж плануємо, що задекларовані тези зменшення податкового пресу будуть дотримані. Але уряд постійно хоче підняти акцизи, збільшити податкове навантаження. У липні це не пройшло, проте передбачається збільшення в січні наступного року — більше, ніж на 50 відсотків.
Чому Тимошенко так діє?
— Уряди живуть одним днем. Їхня мета — залатати дірку в бюджеті. А економіка цього не терпить. Їй потрібні спокійні еволюційні процеси. От протягом останніх кількох тижнів ідуть потужні ініціативи з обмеження діяльності пивної галузі. У рекламі, місцях споживання. Вперше у світовій цивілізації введено таке поняття, як "підлітковий алкоголізм". В Україні людина п"є 60 літрів пива на рік, а в Чехії — 160. То де алкоголізм? От в українських селах багато споживають пива? Переважно ж п"ють самогонку чи горілку, а не пиво. У результаті сьогодні важко знайти людину, якій можна довірити сучасний трактор.
Насправді йде потужний лобізм лікеро-горілчаників. І вони підчепили до такого лобізму заступника голови Верховної Ради Миколу Томенка, "бютівців" Євгена Сігала, Павла Костенка. Їм пивна галузь заважає.
Це тому, що в БЮТ є кілька депутатів — співвласників горілчаних заводів "Немірофф", "Бондарьов"?
— Іде конкуренція горілчаної галузі з пивною. Звичайно, треба обмежити вживання пива до 18 років, але ж не для дорослого населення.
А ви скільки п"єте?
— Максимум пляшку. А в спеку протягом дня — дві. Але ж не кожен день.
Для нас постійно змінюють правила гри, збільшують податки. А народу через свою пресу доводять, що це добре. Звичайно, добре, коли людям дають тисячу гривень. Але коли інфляція протягом року зростає до 34 відсотків, то постає питання: народ більше отримав чи втратив?
Вам не пропонують продати завод міжнародним корпораціям?
— Пропонують із 1992 року. Усі великі світові корпорації були в цьому залі з такими пропозиціями.
Які були найпривабливіші?
— Такі, що середньостатистичній людині важко було би встояти. Ми вважаємо, що торгова марка "Оболонь" коштує більше 600 мільйонів доларів. А якщо брати всі наші активи, то їх вартість сягне більше мільярда. Міжнародні компанії хотіли б купити ось цю торгову марку "Живчик", — Слободян показує півлітрову пляшку. — Вважають, що протягом десяти років ніхто нічого подібного не винайде. Його рецепт і назву придумав я. Назву "Оболонь" для пива — також.
На наступних президентських виборах будете когось підтримувати?
— Важко сказати. 2004-го особисто президент Володимир Путін зупинив експорт нашої продукції до Росії, бо підтримали Віктора Ющенка. До речі, 75 відсотків експорту українського пива — це "Оболонь".
Звичайно, нам не хочеться, щоб компанія була заполітизованою. Але в житті кожної людини часто постає вибір: куди йти і з ким дружити. Ющенко та його команда, з моєї точки зору, найбільше захищають національні інтереси. У тому числі й українські компанії.
Дрібні партії нині розвалюють блок "Наша Україна — Народна самооборона". У випадку розпуску Ради із ким підете на вибори?
— Швидше за все, "Народна самооборона" піде з БЮТом. Хоча Луценко непогано себе почував у блоці НУ-НС. Був першим у списку. У БЮТі Луценко першим не буде. І я не впевнений, що 14 мандатів "самооборона" отримає в наступному парламенті.
Якщо взяти Українську народну партію, то ще будуть дискусії. Звичайно, партія хоче себе зберегти. Її голова Юрій Костенко каже, що варто іти з блоком Ющенка. Але чи виграє від цього блок і сам Ющенко? — посміхається нардеп.
От він провів дев"ять партій, і вони влаштували йому "веселе" життя.
— Не все так просто. Я бачив, як партії не могли об"єднатися лише через крісло керівника партії. Можливо, БЮТ і "Регіони" створять коаліцію. Але я впевнений, що буде точитися боротьба між ними за першість. Якщо це буде канцлерське крісло — то за нього. Я маю сумніви, що Віктор Янукович погодиться бути першим після першого.
Виходить, що нині Янукович і Тимошенко об"єдналися, аби вичавити із політики Ющенка.
— Не виключено, що вони спробують створити аналог американської двопартійної системи. Але БЮТ від цього програє. Величезна маса людей на Західній Україні не підуть на вибори. Виграє тільки Партія регіонів, яка більш жорстко контролює електорат Донбасу.
Слободян нарікає, що провідні політики країни є егоїстами. Заважають народу об"єднуватися.
— Нам потрібен уряд національної єдності, потрібна стабільність і передбачуваність у всьому.
Нещодавно подібне сказав Борис Колесніков із "Регіонів". Можливо, не так багато роз"єднує вас із "регіоналами"?
— Звичайно, більше того, що об"єднує. Але зараз в одне крісло намагаються сісти одразу кілька політиків-важковаговиків.
Ющенко, Тимошенко і Янукович?
— Ви забуваєте Литвина.
Але ж у нього лише 20 депутатів. Це ж не рівень президента, прем"єра й лідера найбільшої фракції...
— Принаймні він вважає себе важковаговиком. Намагається бути третьою силою.
Депутат бере пляшку "Нової Коли". Пропонує її скуштувати, наливає. На смак вона така ж, як пепсі. Слободян хвалиться, що це єдина натуральна "кола", решта виробників готують її з синтетичних складових.
— Мені доводилося читати про те, що я власник заводу, мультимільйонер. Насправді в мене — шість відсотків акцій. У нас близько тисячі акціонерів. Можливо, сьогодні це не є комплімент. Бо ти майже 19 років є першим керівником і досі не маєш контрольного пакета акцій. Але такі мої погляди.
1956, 21 лютого — Олександр Слободян народився в м. Тернопіль
1978 — закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості
1980 — старший інженер відділу організації праці та зарплати, начальник цеху розливу заводу "Оболонь"
1989 — генеральний директор об"єднання "Оболонь"
1999 — заступник голови Української народної партії
1998, 2002, 2007 — обирався народним депутатом
Одружений, має доньку та двох синів
4 
35413
Коментарі
1