"Свободі" призначають роль підносити прапори структурам Яценюка"

 

Місяць тому керівник Чернівецької міської організації партії "Свобода" та фракції тягнибоківців в обласній раді 32-річний Назар Горук вирішив залишити ці посади й вийти з партії. Своє рішення пояснив непрозорою та неефективною роботою опозиції в регіоні.

"Не хочу подавати прапори деяким фінансово-політичним кланам, чиї лідери зустрічаються в Києві в ресторанах, їдять салатики за 800 гривень, вирішуючи, кому яка область належить", — написав Горук у заяві.

Зустріч призначає на ранок суботи. В інший день не виходить: із понеділка вирушає в паломництво монастирями. Зустрічаємось біля Святодухівського собору. Це — ошатний, пофарбований у рожевий колір храм біля головної пішохідної вулиці Чернівців.

Заходимо до храму, політик одразу купує шість свічок — порівну собі й мені. Також дарує іконку Почаївської Богородиці. Каже, народився в її день. Тоді підходить до образів і мощів, розповідає їхню історію. Перед кожною іконою тричі хреститься й цілує. Підійшовши до розп'яття Христа, цілує його ноги.

Виходимо з храму, рушаємо вул. Ольги Кобилянської.

— Головна проблема нашої політики в тому, що люди там є рабами грошей, — каже. — Якби кожен політик усвідомлював, що це життя — тимчасове, то він би розумів чим є рабство — найстрашніше, що може бути. Чому вийшов з організації? У першу чергу, це був сигнал Тягнибоку й іншим лідерам опозиції. Для мене, як і для багатьох українців, чимало речей незрозумілі. Як можна проводити акцію "Вставай, Україно!" напередодні літа, коли половина українців на городах, частина — на морях, а решта думатиме, як заробити копійку, щоб потрапити туди? Як можна 25 днів блокувати трибуну парламенту, а тоді просто так її розблоковувати й давати Партії регіонів далі знущатися над українцями? "Свободі" призначають роль підносити прапори структурам Яценюка. А я цього не хочу, бо розумію, які люди в його оточенні. Вони тривалий час були при владі.

Підходимо до ресторану "Панський", вмощуємося на терасі. Горук пропонує замовити поїсти — він платить. Беремо банош — традиційну карпатську страву на основі кукурудзяного борошна — і деруни з грибами.

— За ці чотири роки я віддав політиці все, що міг. Дружина мало з хати не виганяла. Каже: або женись на тій політиці, або будь повноцінно в сім'ї. Зараз віру в партії взагалі втратив. Бо бачу, що основи політичної системи, підходи до розбудови партій ідуть врозріз із моїм внутрішнім станом.

Будь-яка справа в житті повинна мати мету. Якщо все йтиме так, як зараз — ми знов матимемо розбрат, що був після помаранчевої революції. Якщо ж мета — змінити якісно країну, треба і себе якісно міняти. Колись православний єпископ сказав мені просту річ: наша проблема — нема політиків, готових жертовно працювати на свою країну. Відмовитися від "лексусів", від чартерів — і працювати. А наші приїжджають на мітинг з охороною та кортежами і розповідають, як треба любити країну.

Але ж, певно, перед тим, як вийти з партії, ви дискутували. Зокрема з Олегом Тягнибоком.

— Наша партія — недемократична, — усміхається Горук. — Є рішення — воно виконується. Достукатись до керівництва, зокрема після виборів, було дуже важко. Контакти й спілкування, звичайно, є. Але я розумію, що "Свободу" більше цікавлять Львів, Тернопіль, Франківськ.

Ви розділяєте ідеали "Свободи"?

— Коли йшов туди чотири роки тому — був стовідсотковим націоналістом. Зараз схильний вважати, що тільки духовне може бути найвище за будь-що. Лише та політична сила, що будуватиме країну на основі соціально-національної справедливості, здатна принести якусь користь. Але тут є небезпека перейти в крайнощі. Для мене неприйнятні недавні події в Тернополі, коли "свободівці" билися з ветеранами. Їх же все одно не переконаєш! Головне, щоб та символіка не висіла на держустановах, а приватно кожен може хоч обмотатися червоними прапорами. Битися зі старими — мінус "Свободі". Враження, що вона лише мобілізує комуністичний електорат на Сході. Та й на Заході люди цього не сприймуть.

Якщо покажемо, що кожен "свободівець" — інтелігентна, освічена людина, зразкова — справді зможемо змінити країну. А якщо інакше, то рано чи пізно з'явиться інша політична сила, люди відійдуть від "Свободи", й та матиме 1-2 відсотки підтримки. Сьогодні люди чекають відкритості, прозорості, зовсім інших за якістю кроків. "Свободі" треба здобути прихильність інтелігентних людей, середнього класу.

Чи можна здобути владу без популізму?

— Суспільство як ніколи доросло до якісного лідера, що своїм прикладом і вчинками покаже, як треба жити. Який може з джипа пересісти у просте авто, зайти у сільську хати і спитати: "Як у вас справи? Чи маєте що їсти?". Якби з'явився новий Вацлав Ґавел, Лех Валенса чи той самий Михаїл Саакашвілі — народ за ним пішов би.

Якщо ви відійдете від партії, це полегшить життя тим, хто сприймає політику як спосіб заробляння грошей?

— Усередині "Свободи" є люди, які не здатні щось змінити, але хотіли й хочуть виходити на перші ролі. Так не може бути. Якщо ти можеш узяти лопату й прокопати город — берися за це. А не можеш — відійди і скажи: ти мій побратим, я тобі довіряю — іди вперед і роби. Своїм учинком я спробував достукатися до них, бо інакше не міг.

Як плануєте впливати на систему надалі?

— Можливо, створимо громадянський рух на рівні міста чи області. Я на 95 відсотків переконаний, що наступні вибори до місцевих рад будуть винятково на мажоритарній основі. Інакше Партія регіонів прийти до влади не зможе. І даю 99 відсотків, що опозиція це проковтне. В цій системі є мінуси. Але є й плюси, скористатись якими може громадянський рух.

Приносять їжу. Горук молиться і хрестить її. Банош іще гарячий, тому продовжуємо розмову.

Чим зараз живуть Чернівці?

— Останні два роки — певно, найгірші за останнє десятиліття. Грошей у людей фактично нема. Відсотки за кредити захмарні. Влаштуватися на роботу все важче. Молодь озлоблена, бо пробитися хоч кудись — дуже складно.

Людині ж що треба? Нормальну хату, середню машину, можливість, щоб сім'я могла поїхати за кордон хоча б двічі на рік, і більш-менш нормально харчуватися. І щоб ми могли отак зустрітися в кафе десь раз на тиждень. Усе! Зараз досягти цього все важче. Але політики й чиновники зі своєї волі нічого не змінять.

Чому?

— Я називаю Україну "країною 30 відсотків". Уся наша влада живе на цих 30 відсотках відкату. Такий стандартний тариф. Маємо від цього купу проблем і низьку якість будь-яких робіт. У Чернівцях було, що збудували вулицю, а за два роки вже виділяють гроші на її капітальний ремонт. Відремонтували стічну трубу. Підходжу до неї за тиждень — уже грибок пішов. Нічого не працює до ладу, але всі кормляться з того.

У Горука дзвонить телефон. "Так, Петре, вітаю! — відповідає. — Що задумав, не скажу. Але все тільки починається".

За останні десятиліття українці хоч у чомусь змінилися?

— Зліші стали, й десь трохи у відчаї. У політичному ж сенсі вичікують, як поведуть себе лідери опозиції — Юрій Луценко, Юлія Тимошенко. І де факт, що Тимошенко підтримає на посаду президента когось із трьох — Яценюка, Тягнибока, Кличка? Щось я сумніваюся. Коли Тимошенко бачила, як у Верховній Раді голосують за закон про декриміналізацію її статей, думаєте, вона це стерпить? Але поки що вона мовчить. Справжня опозиція зараз сидить у тюрмі.

Сам народ здатен домогтися змін на місцях?

— Громадянське суспільство є. Але треба вселити віру, що можна і треба все міняти. Ми на Буковині змогли розвинути "Свободу" за досить короткий час. Зараз вона має 14 відсотків підтримки. Змогли вселити в партійців віру. Не стояло питання, хто розноситиме газету — люди самі визивалися. По дзвінку вночі ми могли зібратися! Треба тільки сформулювати чітку мету і своїм прикладом показати шлях.

Предки — священики й націоналісти

Назар Горук народився в місті Дубно на Рівненщині. Закінчив Рівненську духовну семінарію та філософсько-теологічний факультет Чернівецького університету. 2006-го обраний від "Нашої України" депутатом Шевченківської райради в місті Чернівці.

— У моїй родині предки по бабусиній лінії — усі священики. А за дідусем — націоналісти, — пояснює Горук, чому вирішив отримати богословську освіту та податися в політику. — Дід відсидів два роки в тюрмі за те, що українською заговорив до кагебіста. Бабусю виганяли з університету, бо вона — дочка священика. В родині моїй є генерал Української галицької армії, отаман Січових стрільців, Семен Горук. Його на баржі в Білому морі потопили. Ті люди готові були жертвувати своїм життям заради країни. Мене виховували в такому ж ключі.

На останніх президентських виборах Назар Горук був довіреною особою Олега Тягнибока на Буковині. На парламентських виборах — №36 списку "Свободи". До Ради потрапили перші 25 номерів.

Дружина Надія — економіст. Зараз у декретній відпустці. Виховують доньку Соломію, якій 2,5 роки.

×