У неділю жителі Ужгорода висипають на вулиці не раніше десятої. Не став винятком і вчорашній день.
На вибори не поспішали. До дільниць ішли переважно з родичами та друзями.
Марія Мешко, 57 років, голосувати до Ужгорода приїхала із села за 25 кілометрів. Свою квартиру в місті здає в оренду, сама ж мешкає у батьківській хаті в Андріївці.
— Прокинулася о шостій годині, щоби встигнути на маршрутку, — каже вона. — До обіду планую повернутися в село — господарство нікому доглядати. А проголосувати приїхала, бо це ж обов"язок! Та й хліба свіжого куплю, цукерок дітям.
Біля виборчої дільниці в Ужгородському ліцеї виглядає когось чоловік років сорока.
— Важкувато самому розібратися з бюлетенями — їх так багато, — ніби соромиться казати Юрій, 46 років. — Поки зорієнтуєшся, котрий куди... Дочка підійде, вона в мене студентка, допоможе.
У Луцьку зранку накрапав дощ. На дільниці в головному корпусі Волинського держуніверситету імені Лесі Українки голосують переважно літні лучани.
Четверо стареньких у холі розглядають програми партій і фото політиків. Якась бабця прийшла зі списком партій та блоків — мабуть, політично підкутий онук роздрукував з Інтернету. Проти одного рядка — масна галочка. Бабуся у великих окулярах шукає потрібний агітаційний плакат.
— Хоч гляну на них, — каже старенька. — Чи добрі люди...
Більшість виборців прямують на другий поверх по бюлетені. У черзі за ними стоїть близько шістдесяти осіб.
— Уже стільки тих партій, що страх, — хитає головою Емілія Андріївна, 65 років. — А толку з них? Поставлю галочку, де потраплю, та й піду до церкви.
— А я зразу знайшов у списку того, кого мені треба, — басить Павло Іванський, 68 років. — До виборів готувався завчасно. Але, знаєте, є три українці — і десять гетьманів. Де ж таке бачили? Такі списки довгі, а роботи їхньої не видно. Хоч би хто переміг, то все буде однаково.
Б"ють дзвони, бабусі зав"язують хустки й чимчикують до церкви. Молоді швиденько садовляться в авто і рушають у справах.
У Полтаві всі 138 виборчих дільниць учора відкрилися вчасно. Першими голосувати потяглися переважно пенсіонери.
— Добре, що прийшов трохи раніше за інших, — каже Микола Іванович, 67 років. — За годину-другу тут утвориться величезна черга. Ось стою перед кабінкою вже хвилин 15, і ніхто не виходить. Бюлетені довгі. Якщо наперед не взнав номеру партії, за яку голосуватимеш, то доводиться перечитати увесь список.
Черги на більшості з полтавських дільниць з"явилися уже близько дев"ятої ранку.
Поставлю галочку, де потраплю,
та й піду до церкви
На 51-й люди вишиковувалися і перед входом до дільниці, і перед кабінками. Голова дільничної комісії Володимир Раховський, 55 років, каже: замала площа, та й процедура видачі бюлетенів і їх заповнення складна.
— Не розумію, чому не можна було ввести єдині номери для політичних партій і блоків в усіх бюлетенях? — запитує безробітна Олена Костенко, 53 роки. — Люди губляться, шукаючи номер партії. Та й бюлетені занадто довгі, надруковані дрібними літерами. Літні люди навпомацки ставлять "галочки". Особливо ті, хто забув удома окуляри.
Луганський Театр ляльок. За чверть сьома. На ґанку вже чекають кілька виборців. Попри те, що спали на годину менше, прийшли завчасно.
Тут 102-га дільниця. Рівно о сьомій голова виборчої комісії Анатолій Шуліко відчиняє двері театру. Звучить український гімн.
— Сегодня же праздник у всего народа, — прокоментував голова.
Виборці дещо схвильовані. Зранку це переважно старші люди. Бабусі довго роздивляються бюлетені. Зробивши свій вибір, хрестять урну і вже потім кидають туди папери.
До 12-ї майже перед усіма виборчими дільницями Луганська вишикувалися кількаметрові черги. Голова обласного виборчкому Елеонора Поліщук з Партії регіонів каже, що у неї голосування забрало аж 20 хвилин: з моменту отримання бюлетеня і вкидання його до урни.
У спортзалі 6-ї львівської середньої школи голосували мешканці вулиць Зеленої, Тарнавського, Левицького та Руставелі. До чотирьох кабінок вишикувалася двадцятиметрова черга.
Місця помітно бракує. Бюлетені лежать на підвіконнях і навіть на підлозі біля столів членів комісії. Люди зосереджені, серйозні.
— Зранку піднялася, не могла второпати, котра година, — пояснює якась жінка. У руках — цілий сувій бюлетенів. — Ото за півгодини пройду, далі піду спати.
Члени комісії зморені ще більше.
— Не спав уже три дні, — каже 22-річний голова комісії Сергій Підгірський. — Це моє перше головування на виборах. Але переживу, з бюлетенями ж дав раду. Всі штампи пробили тим, хто вибув. Півночі сиділи.
Голова говорить швидко, але впевнено. Неголений днів зо три.
Бадьорим кроком на дільницю заходять восьмеро вояків. Отримують бюлетені.
— Снайпери ми, — водить очима 21-річний Андрій Климко. — Та ні, жартую — санітарно-епідеміологічний загін військової частини А-4520. Маємо чотири години на голосування. Потім підемо, десь посидимо...
6 
1
Коментарі