Солошенко і Афанасьєв повернулися з російських тюрем

2

Фото: REUTERS

— Ми сподівалися звільнити їх наприкінці травня. Але росіяни погано сприйняли звільнення Надії Савченко. Тому Путін відклав це на пару тижнів, — каже заступник голови Верховної Ради 45-річна Ірина ­Геращенко.

14 червня засуджені в РФ українці 74-річний Юрій Солошенко і 25-річний Геннадій Афанасьєв повернулися на батьківщину.

У ніч на вівторок сайт "Дзеркало тижня" з посиланням на джерела в Адміністрації президента повідомив, що готується обмін. І це станеться протягом дня.

"Ранок 14 червня, туман. І найгірше — витік інформації про звільнення заручників, — пише у соцмережі Ірина Геращенко. — Ми з прес-секретарем президента Святославом Цеголком трохи нервували. Врешті, туман розсіявся. Дивимося з літака Міноборони на гламурні будинки Підмосков'я. ­Аеропорт "Внуково". Представники спецслужб, які були на нашому борту, отримують команду "рух". Бачимо колону машин із мигалками й Ігоря Мельничука з українського посольства в Москві. Із машини виходить літній чоловік. Повільно йде полем і витирає сльози. Це Юрій Солошенко. З ним — Віктор Медведчук (кум російського президента Володимира Путіна. Очолював Адміністрацію президента за часів Леоніда Кучми. Бере участь у переговорах про звільнення українських заручників у РФ. — ГПУ). За кілька хвилин із машини випускають Афанасьє­ва. Він тягне дві спортивні торби. "Щось ти обжився речами на цих каторгах", — жартуємо, обнімаємося. Він теж витирає сльози: "Одна моя торба, а друга — Юрія Даниловича".

Це все. Ми — в українському літаку, в Україні. Перші їхні слова: "Прощай, немытая Россия — страна рабов, страна господ!" Сміємося. Вони розмовляють ідеальною українською. Юрій Данилович телефонує дружині та синам, а Геннадій — мамі.

Дві години страшних історій. До Солошенка півроку не допускали консула. Він ­згадує, як зрадів, коли ­почув про звільнення Надії Савченко. "Щодня ми годину гуляли в тюремному дворику. Нам на повну вмикали міліцейську радіо­станцію "112", щоб не розмовляли. 25 травня я почув, що ГРУшників ­поміняли на Надю. Я так ­кричав, так радів!" ­Розповідає, що його місяцями не виводили з камери. І запитує: "А ­полуниця і черешня ще не відійшли? В нас у Полтаві вони такі смачні". Розказує про дружину, синів, ­онуків — і знову витирає сльози.

Афанасьєв розпитує про ситуацію на фронті, інших в'язнів. "Що я можу зробити, щоб допомогти звільнити їх?" — це лейтмотив нашого 2-годинного спілкування".

Близько 15.00 на сторінці президента у соцмережі з'являється повідомлення, що Афанасьєв та Солошенко перебувають в українському літаку. У цей час російський борт доставив у Москву одеських журналістів Олену Гліщинську й Віталія Діденка, на яких обміняли Юрія Дмитровича і Геннадія.

Літак приземляється в Харкові — на дозаправку. О 17:40 прибуває до Києва. Чоловіків везуть у відомчу лікарню Держуправління справами. Там збираються журналісти. Із рідними Афанасьєва — матір'ю, бабусею і братом — прибуває президент Петро Порошенко.

— Вони вже з'їхали з мосту Патона, залишилося кілька хвилин, — каже.

За мить під'їжджає "швидка". Порошенко допомагає Солошенку спуститися. Не обіймає, а легко поплескує по плечу.

— Ми будемо продовжувати звільняти полонених, доки ті, хто зараз на окупованій ­території, в Росії, не повер­нуться додому. Обмін став можливий завдяки Мінським угодам. Довгих 767 днів ми чекали цієї миті, — каже глава держави.

— Я чекав і вірив, — тихо говорить Юрій Солошенко. — Хоча мені казали, що Україна мене забула. Мовляв, буде краще, якщо прийму російське громадянство — тоді проходитиму в справі як свідок.

Геннадій Афанасьєв звертається до закордонних журналістів:

— Я пройшов через тортури і біль. Прошу вас не відмовлятися від санкцій проти Росії, а продовжувати цю політику. Завдяки вам повернуться Сенцов, Кольченко та інші.

Солошенко й Афанасьєв заходять до лікарні. Охоронці президента зачиняють за ними двері.

29 українських політв'язнів щонайменше перебувають у Росії, за інформацією спікера парламенту Андрія Парубія. Правозахисна організація "Євромайдан SOS" називає іншу цифру — 39. Серед них — громадські діячі Микола Карп'юк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, кінорежисер Олег Сенцов.

"Це громадяни України. Але вони — російські агенти"

Українських політв'язнів обміняли на журналістів з Одеси 41-річну Олену Гліщинську та 28-річного Віталія Діденка. Обоє мають українські паспорти. Їх звинувачують у підготовці та участі в організації "Бессарабської народної ради".

— Так, це громадяни України. Але вони — російські агенти. Були завербовані й багато років працювали на РФ, — каже народний депутат, радник міністра внутрішніх справ 37-річний Антон Геращенко.

Директорку одеської телекомпанії "­Вільна хвиля" Олену Гліщинську заареш­тували торік у квітні. У СІЗО 27 квітня 2016-го вона народила хлопчика. Це її третя дитина.

Віталій Діденко був головним редактором сайту "Інфоцентр". Приморський суд Одеси дав йому три роки обмеження волі.

За ними прилетів Ан-148. Він доставляв у Росію ГРУшників Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва. Їх 25 травня обміняли на українського народного депутата й льотчицю Надію Савченко.

×