З польовим командиром помаранчевої революції Володимиром Філенком зустрілися у готелі "Київ". Як народний депутат він прожив тут 16 років. Зручно — через дорогу від Верховної Ради. Тепер довелося виселитися: на минулих виборах блок "Пора-ПРП" до парламенту не пройшов.
Екс-нардеп у світлому костюмі, жовтій з синім краватці й легких туфлях. Полудень. Філенко витирає хустинкою спітніле обличчя. Пропонує піти до Маріїнського парку — посидіти в тіні дерев.
— Щойно з Ради, — каже стомлено. — Стояв там на третьому поверсі. Чекав, про що домовляться. Знову нічого.
Філенко пояснює: Партія регіонів вимагає посади голів парламентських комітетів, бо це дає її нардепам вищий статус. А також змогу добре заробляти. Голова комітету користується службовим автомобілем, мобільним зв"язком і, головне, має прямий доступ до міністрів. Отож може лобіювати чиїсь інтереси. А це коштує досить дорого.
Лавки в тіні всі зайняті. Доводиться повертатися до готелю. На першому поверсі ювелірний магазин, де продають вироби з діамантами, і кав"ярня. Тут політики часто зустрічаються з прохачами. Ось виходить Нестор Шуфрич. За сусідніми столиками сидять Петро Ющенко та Лілія Григорович.
— Можна тебе на хвилину? — підскакує до Філенка якийсь чоловік.
— Та я зайнятий... — намагається пояснити той.
— У мене два питання: одне політичне й одне бізнесове, — переконує прохач.
Філенко бере його під руку й відводить убік. За кілька хвилин повертається.
Минулої осені ви говорили, що Петро Порошенко є політичним і моральним злочинцем. А зараз він кандидат на голову Верховної Ради. Як вам це?
— Можливо, Порошенко за час, що ми не контактували, зробив якісь висновки. Хоч, я думаю, "Наша Україна" могла попасти під його пресинг. Адже він контролює частину депутатів. Можливо, були розмови: "Якщо не так, то ми отак!" І "нашоукраїнці" змушені були його висувати. Але це мої припущення. Хоча Порошенко справді може бути ефективним спікером. І це був би шанс його політичної реабілітації.
Чи з часу помаранчевої революції у вас змінилося ставлення до Віктора Ющенка?
— Нам хотілося вірити, що Ющенко буде більш сильним і ефективним президентом. Поки що так не виглядає. Одна з ключових помилок — формування оточення. Можливо, отут слово почало розходитися з ділом: бандити не сіли у тюрми, багаті не поділилися з бідними, бізнес не зовсім був відділений від політики.
До речі — чому не сіли в тюрми? Адже під час революції і записи розмов з"явилися, і прізвища фальсифікаторів називалися.
— У мене немає відповіді на це питання. Я сам запитую: чому?
Чому з сепаратистів нікого не судили? Адже всі їх заяви знято на плівку.
— Немає політичної волі...
Вони володіють бізнесом і можуть вплинути на економіку?
— Так.
Ющенко боїться цього?
— Не думаю. Я досить віддалений від президента. А від людей, які з ним контактують, я відповіді не отримав. Не намагайтеся з мене її вибити. Ключове — відсутність політичної волі. Сказав — і не посадив.
Литвин дуже хотітиме, а чи вийде — не знаю
Ми ще після президентських виборів пропонували створювати одну партію. А нам сказали входити по одному. Та ще й за принципом: того беремо, а того ні. Ситуацію в "Народному союзі "Наша Україна" контролювали "любі друзі": Порошенко, Третьяков, Жванія, Мартиненко. А Безсмертний і Єхануров відстоювали інші принципи. Але їхнє бачення проекту програло.
Остаточне рішення приймав Ющенко?
— Думаю, що він.
Хто з відомих політиків, які зараз поза парламентом, повернуться у велику політику?
— Плющ уже не захоче, я думаю. Литвин дуже хотітиме, а чи вийде — не знаю. Есдеки може щось нове придумають. З нуля. Не з фінансового — із цим у них якраз усе гаразд. Хоча їм також треба шукати ідею. Пинзеник дуже потрібен як фінансист. Кравчук, якби не зв"язувався з есдеками, мав би більший вплив.
1994 року ви були народним депутатом і програли вибори. І от зараз все повторилося. Коли було важче?
— 1994-го. Бо тоді я був за крок від перемоги. А мене на підтасовках в комісіях що називається "прокинули". По великих урнах я виграв. А по маленьких — що голосували вдома — програв.
Цього разу на виборах ми йшли проектом "Пора-ПРП" і знали, що це ризиковано. Була внутрішня готовність, що можеш не бути депутатом.
ПРП перед виборами домовлялася про об"єднання з БЮТом. Які були умови?
— Ну, спочатку ми проводили переговори з "Нашою Україною". Але фактично блок був задуманий і здійснений як акціонерне товариство. Там певні особи мають свої акції і жорстко контролюють усе.
Потім ми справді були дуже близько до підписання угоди з БЮТом. Але на Тимошенко теж впливало її оточення. І їй нашіптували, що "Реформи і порядок" можна брати не як партію, а як окремих людей. Тобто, ми повинні були втекти з ПРП і піти до БЮТу. Умовно — могли мати близько 17 людей у першій сотні. А з урахуванням результату БЮТу ПРП зараз могла б мати у парламенті більше 20 депутатів.
В оточенні Тимошенко є свої "любі друзі"?
— Під час виборчої кампанії найактивнішу роль відігравали Турчинов і Михайло Бродський. Ми стикалися з ними на переговорах. Зараз це Турчинов і, здається, Томенко. Бродський, наскільки я розумію, відійшов.
Але частина ваших однопартійців таки перейшли до Блоку Юлії Тимошенко?
— Томенко, Терьохін, Яворівський. Ну, можливо, це й не подобалося. Але з другого боку, вони можуть сказати: "Ми ж вас попереджали!".
Ви шкодуєте, що не погодилися увійти до списку БЮТу?
— Знаєте, я вже досить дорослий, — сумно починає Філенко, а тоді збивається: — Бог дає все до кращого. А зараз, як не дивно, є притік нових людей. Дехто навіть каже: ви ж не здумайте ПРП закривати! Бо порядній людині подітися буде нікуди.
Якими були ваші головні помилки у виборчій кампанії?
— З огляду на результат — це рішення йти самостійно. Також за умов політреформи грали дуже серйозну роль вибори на місцях. Тому місцевий актив плюнув, м"яко кажучи, на центральну виборчу кампанію. Мовляв, ви там у Києві боріться за Верховну Раду, а ми поборемося за мера і так далі. Були ще й проблеми з фінансуванням.
А хто фінансував?
— Та ключових спонсорів не було. Це називалося з "миру по нитці". Дружній бізнес, який частково був представлений у списках. По 10–20 тисяч гривень. У сумі кілька мільйонів гривень. Левову частку коштів з"їла реклама.
Філенко має будинок у селі на Харківщині. Там живуть батьки. Бізнесу в нього немає. Зате у колишнього нардепа є трикімнатна квартира на Оболоні.
Багато політиків, які не пройшли у Раду, вже знайшли собі "теплі місця". Яке у вас?
— Я поки що на громадських засадах пробуюся у невеличкому харківському банку "Базис", — у голосі знову пізнати смуток. — Працюю там віце-президентом. Але це посада клерка. Я не власник, не акціонер.
Використовуєте в інтересах банку свої зв"язки?
— Так. У зв"язках з громадськими організаціями і державними установами.
Народився 11 жовтня 1955 року в селі Шелудьківка Харківської області
1977 — закінчив Харківський державний університет
1979 — секретар Зміївського РК ЛКСМУ
1982 — заступник командира роти з політичної частини
1992 — голова Партії демократичного відродження України
1996 — перший заступник голови Народно-демократичної партії
1997 — радник прем"єр-міністра Валерія Пустовойтенка
1991, 1998, 2002 — обирався народним депутатом
2006 — керівник виборчого штабу блоку Пора-ПРП
2 
1
Коментарі