— Судді — суки! Судіть справедливо! — кричить біля входу до Апеляційного суду Києва літня жінка в коричневій шубі. Махає кулаком. Ще зо два десятки прихильників "Батьківщини" стоять поруч.
Тут 4 березня мають розглядати справу про вбивство 1996 року нардепа та бізнесмена Євгена Щербаня. Звинувачують у причетності до нього екс-прем'єрів Юлію Тимошенко та Павла Лазаренка. На думку прокуратури, корпорація Тимошенко "Єдині енергетичні системи України" конкурувала з фірмою Щербаня — "Індустріальний союз Донбасу". Обидві постачали газ підприємствам Донеччини.
До суду викликали третього свідка обвинувачення — колишнього губернатора Донецької області однофамільця покійного 63-річного Володимира Щербаня. Перед тим свідчили Сергій Зайцев та Ігор Мар'їнков. Обоє стверджують, що вбивство замовив Лазаренко, а Тимошенко заплатила за це $1,8-3 млн.
У холі суду близько півсотні "грифонівців" у бронежилетах. Перевіряють документи й обшукують сумки. Усі місця в залі зайняті.
До трибуни повільно підходить Володимир Щербань. Несе стос паперів та книжку "Сповідь...". Очевидно, це його автобіографічне видання "Сповідь перед сном, або Два роки заради майбутнього: Записки губернатора, який відважився на реформи".
— Прошу не продовжувати цей фарс і не влаштовувати допит свідка без Тимошенко, — просить 46-річний Сергій Власенко, захисник екс-прем'єрки. Суддя Анна Медушевська хитає головою і щось бубонить.
— Суддя, прошу, щоб свідок не користувався нотатками. Це суперечить законодавству! — вигукує Власенко. Головуюча вдає, що не чує.
Володимир Щербань 20 хв. розповідає про своє знайомство з Євгеном Щербанем та створення ІСД.
— У лютому 1996 року я, як губернатор, підписав розпорядження, щоб усі донецькі підприємства купляли газ тільки від ІСД, — каже українською Щербань і заглядає в нотатки.— Ми порадилися з Євгеном і вирішили так зробити. Я розумів, що йду наперекор Лазаренку. Але наша корпорація працювала без посередників, у неї була найкраща ціна в регіоні (корпорація ІСД мала покровительство місцевої влади. — "ГПУ"). У 1995 році Лазаренко тиснув на Щербаня і на мене. Хотів, щоб ми купляли газ в ЄЕСУ. Але ми відмовляли йому. Тимошенко напрошувалась до мене на прийом. Але я з нею не зустрівся. З Євгеном постійно в них зустрічі були. Потім я взагалі послав Лазаренка. Він каже: "Пожалієш, що на світ народився". Я поїхав у Брюссель. Вертаюся — а в нас страйк шахтарів. Виявляється, уряд дав вказівки підприємствам не платити їм грошей.
Власенко пирскає.
— Євген Щербань розказував мені, що пізніше була пряма загроза його життю з боку Лазаренка, — продовжує свідок. — Я ніколи не розділяв Юлію Тимошенко і Павла Лазаренка.
У залі вибухає сміх.
— Я ніколи її не приймав, — продовжує Володимир Щербань. — Може, тому що вона жінка. Ми знали про стосунки Лазаренка з Тимошенко, чудово знали всі.
Ще 5 год. свідку ставлять запитання.
— Чим закінчилися переговори Щербаня і Тимошенко? — питає прокурор Олег Пушкар.
— Він їй постоянно відказував, — відповідає свідок.— Усміхався і відказував. Тимошенко говорила: "Ребята, лучше иметь дело с нами, иначе вам плохо будет". Ми ж розуміли, хто такий прем'єр.
— Ви могли б пригадать в деталях розмову, коли Євген Щербань розказував про погрози? — питає прокурор.
— Да, я некоторые детали упустил, — свідок дивиться в нотатки. — Приехали мы с Атланты в Донецк, стоим на балконе и Евгений говорит: "Я чувствую, Володя, что меня убьют. Вижу, как за мной ездят машины. Последняя моя встреча была с Лазаренко".
— Чому ви за 17 років жодного разу не розповідали про те, що мали інформацію про вбивство вашого друга? — питає Власенко.
— Боявся, — опускає голову Щербань. — Я ж не самогубець.
— Конкретні погрози вам були? — голосно запитує Власенко і усміхається.
— Да меня бы повесили в тот самый день на Крещатике, если б я не уехал! — вигукує Щербань. — С меня Тимошенко и Ющенко какого-то монстра сделали.
— Ставте запитання, — бурмоче суддя.
Власенко клацає на срібному ноутбуці. За хвилину на екрані запускається уривок інтерв'ю, датоване 1996 роком.
— Тут є інтерв'ю, де Щербань стверджує, що позитивно оцінює роботу Лазаренка і навіть каже, що вони — однодумці, — усміхається Власенко.
— Так, він — політик, мусив це казати. Але насправді ставився до Лазаренка погано, — заперечує Володимир Щербань.
— А як ви поясните те, що за два дні після вбивства з рахунків дружини Євгена Щербаня на рахунок вашого сина перерахували 2 мільйони доларів?
— Заперечую! — кричить прокурор Фролова.
— Женщіна, нє нєрвнічяйтє, — сміється Власенко. Журналісти регочуть.
— У залі — спокій! — голосно говорить суддя. — Роблю вам попередження.
Власенко торкається блокнотів і паперів. Його руки ледь помітно тремтять.
— Після вбивства ви зустрічалися з Юлією Тимошенко? — уважно дивиться в очі свідка. Витягає з папки фото, на якому Володимир Щербань вручає Тимошенко квіти. Показує Щербаню. — Невже так зустрічають убивцю друга?
Щербань мовчить. Власенко повторює запитання двічі.
— А що, я мав надувати щоки, як Лазаренко?
У залі — сміх. Засідання закінчується о 17.00. 7 березня допитуватимуть свідка захисту — нардепа від "Батьківщини" Олександру Кужель. 1996 року вона була депутатом фракції, яку очолював Євген Щербань.
1 
1
Коментарі
19