Дорогі мої українці, вітаю вас із нашим головним святом!
Сьогодні нашій Батьківщині 21 рік. 21 рік Незалежності: перемог і помилок, злетів і падінь. Це той вік, коли в людини закінчується період юнацтва, вона стає по-справжньому дорослою. 21 рік — це в загальному сприйнятті та межа, за якою вже не варто покладатися на батьків, вже небезпечно діяти нерозсудливо. Є тільки самостійність, відповідальність, рішучість. Словом — незалежність, з якою треба вміти впоратися.
У психології є таке поняття — криза 20-річних. Вона пов'язана як з бажанням стати в цей час найуспішнішими та найкращими, так і з розчаруваннями, що все це не вдається з першої спроби.
Якби зараз було все добре та Україна переживала саме цю природну кризу позитивного максималізму, притаманну її віку — хотіла би бути найуспішнішою, прагнула б красиво перемагати та по-доброму дивувати світ, досягала нових висот та будувала модернові плани, — ми всі могли би бути спокійні за її 21-річчя та взагалі за її стратегічний шлях.
Але всі ми знаємо, що зараз це не так, що нас із вами — цілий народ, цілу націю — хочуть штучно пристарити. У нас відбирають сподівання, намагаються згасити мрії, затоптати наш давно накреслений позитивний шлях. Ми, як шагренева шкіра, зморщуємося, з нас висмоктують нашу національну енергію.
Я вітаю вас із великим святом і хочу саме сьогодні запитати у кожного українця, незалежно від його партійності або аполітичності, від його байдужості або розчарованості: ви готові погодитися з таким безславним розвитком нашої національної історії? Ви готові все це проковтнути і з цим далі жити на Заході, на Сході, на Півдні України, в столиці та в селах? Я не хочу в це вірити. А якщо хтось готовий — то за що? За посади, за близькість до головного тіла, за чергові обіцянки, за подачки перед виборами?
Я не хочу і не буду вірити, що у гордих українців гідність та чесність підмінені на шлунок, а інтелект і мудрість затиснуті пропагандою й мовними авантюрами. Я знаю, що ви не такі. Ви — інші. Ви — справжні. Просто кожному потрібно діяти.
Класична література, в якій відомі інтелектуали можуть переплутати Бальзака з бальзамом, дає нам повчальні висновки. Герой згаданого роману, як ми пам'ятаємо, помер від чахотки, щойно висмоктав зі свого талісману — шагреневої шкіри — всі життєві сили. Так, він став казково заможний, у нього з'явилося розкішне "межигір'я" та необмежені можливості, але за все, що перепало завдяки таким ганебним учинкам, треба платити страшну ціну.
Я хочу, щоб тим, хто висмоктує з України надії, мрії, сподівання, ми всі разом не залишили жодного шансу. Чуєте? Щоб не опозиція, не далеке зарубіжжя, а кожен із нас зробив надзусилля, щоб не залишити Україну в біді!
Я знаю. Знаю з власного досвіду, що приймати сміливі та неординарні рішення дуже складно, є багато об'єктивних обставин та перешкод. Це складно. Але під силу кожному. Ви самі робите усвідомлений вибір, на чиєму ви боці: на своєму чи "трошки з Україною — трошки з мафією" — тобто в "межигір'ї".
Чуєте? Знайдіть в собі сили для єдино правильного вибору! Адже ми — народ, який так довго йшов до свого суверенітету, до своєї самостійності. Хіба ми це робили, щоб цей скарб так бездарно втратити? Ким ми тоді будемо? Чи будемо мати право на повагу нащадків?
Піднімайтеся на боротьбу! Зараз ніхто — ніхто! — не має права на міжусобиці, пристосування, "противсіхство", відстороненість! Чуєте? Ніхто! Жодна відповідальна людина не має права бути нейтральною. З одного боку Україна — її успішність, її життя, її краса, її перемоги. З іншого боку — мафія, яка у кожного забрала країну та родинний спокій. І немає значення, яку форму своєї власної боротьби обере кожен. Дійте самостійно або з командою, знаходьте дієві форми та засоби. Ви в першу чергу будете захищати себе та своїх рідних. Це не боротьба опозиції з владою. Це боротьба всіх з абсолютним злом, яке невпинно зростає та міцнішає.
Одного тільки не зробіть на 21-му році нашої незалежності — не залиште молоду країну сам на сам із клептократією, окупантами, диктаторами, не пристосуйтеся до їхнього рівня аморальності, не злякайтеся, не зрадьте.
Я переконана: якщо ми це зрозуміємо, Україна впорається, повернеться до позитивних стадій свого становлення, переживе, як годиться, всі свої вікові кризи та буде з кожним роком ставати успішнішою, заможнішою, демократичнішою, європейською.
На твій День народження я бажаю тобі, моя Україно, розправити плечі, вдихнути на повні груди і знову впустити в свою душу віру та надію, які були знекровлені після помаранчевої революції. Я знаю, що ще болять рани від цинічних зрад тих часів, але треба потроху їх загоювати та одужувати. Повертатися до боротьби, а отже — до життя.
Вірю в кожного з вас, вірю, що знайдете в собі мудрість та силу, вірю, що підніметеся в атаку, а не сховаєтеся в окопах зі зручностями та ворожими харчами. Буде дуже важко, як ніколи, але все у ваших руках.
Перемагайте! З Днем народження, моя Україно!
Ваша Юлія ТИМОШЕНКО
м. Харків, лікарня Укрзалізниці
6 
1
Коментарі
11