Активіста Майдану 45-річного Романа Сеника поховали 27 січня у "геройській" могилі на цвинтарі його рідного села Наконечне Друге Яворівського району Львівщини.
— Я з Романом говорила по телефону. Казав: стою тут за тебе, твоїх дітей і онуків. Це були останні слова, які від нього почула, — розповідає сестра покійного 46-річна Леся Лисак.
Роман Сеник помер у суботу 25 січня у київській лікарні №17. Його поранили 22 січня у сутичці із силовиками на вул. Грушевського. Снайпер прострелив легеню. У лікарні йому зробили дві операції, ампутували руку. Потерпілий утратив 3,5 л крові, був у комі. Кров для нього здали 350 донорів.
— До пам'яті не приходив. Хіба як священик його посповідав, капельку очі відкрив і закрив. Сльози йому потекли, так і помер коло мене, — згадує дружина Любов Сеник. — У середу зранку розмовляли по телефону. Казав, що вже взяв квитки назад. Після того пішов на Грушевського. Набрав мене: бачиш, що там на Майдані твориться? Я — в перших рядах. Потім розповідав, як стріляли за 5 метрів від нього. Казав, очі засипало, дівчата промили, дали маску. Через 2 години подзвонили з лікарні, сказали — ранений.
Домовину з тілом привезли на Львівщину в неділю 26 січня. Люди виходили на трасу Львів — Краковець, із загиблим прощалися зі свічками у руках. У місті Новояворівськ Яворівського району провели віче-реквієм за загиблим біля пам'ятника Тарасові Шевченку.
— Із дитинства Романа вважали героєм. Урятував сусідську дівчинку. Вона каталася на санчатах і впала в річку, лід проломився. Рома перший кинувся до неї, — розказує сестра.
Роман Сеник із другою дружиною мешкали у райцентрі Турка. Дітей не мали. Працював оператором на автозаправній станції. Крім сестри, залишилися матір — Емілія Сеник і брат 50-річний Богдан.
2 
1
Коментарі