— Нова влада поступово втрачає довіру українців, — коментує результати екзит-полів директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, 54 роки. — І це стосується й "Сильної України" Сергія Тігіпка.
З іншого боку, опозиційні сили не продемонстрували жодної нової моделі, щоб скористатися падінням довіри до владного курсу. Результати "Батьківщини" та "Нашої України" доводять, що бракує прогресивної політичної альтернативи владі.
У неділю люди голосували не стільки за нинішню опозицію, скільки за стару владу. Цією тимчасовою політичною кон'юнктурою скористалися нові праві, націоналісти. Це друга тенденція цих виборів: у Західній Україні націонал-радикали суттєво потіснили націонал-демократів, які спиралися або на рухівську спадщину, або на уламки "Нашої України" 2002–2004 років, або на тих, хто мав стосунок до БЮТу. Вплив "Свободи" поширився і в Центрі, і на Півдні, і навіть на Сході. Далі побачимо, чи феномен партії Тягнибока — це об'єктивна тенденція чи збіг обставин, викликаних адміністративним тиском на "Батьківщину".
На Півдні та Сході сенсацією стали невисокі результати "Сильної України". Чому? Бо не можна бути одночасно у владі й в опозиції. Невдоволення людей економічною політикою, особливо в частині податкового законодавства, і партія Тігіпка, і "регіонали" розділили порівну. "Сильна Україна" як бренд і як гасло вже неактуальна.
"Фронт змін" Арсенія Яценюка натомість виступив доволі вдало, випередивши "Сильну Україну" в багатьох регіонах. Вони були на чіткій позиції. Це подобається виборцям.
Причина успіху Єдиного Центру на Закарпатті — у ставленні людей до лідера партії. Це результат особистого авторитету Віктора Балоги в регіоні, де він працював.
Інтригою залишається запитання: кого підтримує Центральна Україна? Бо той, хто політично отабориться на цій території, зможе розраховувати на загальнонаціональну перемогу.
3 
1
Коментарі