"Треба розуміти психологію Тимошенко. Навіть якщо вона поступається, то діє по-ленінськи: крок назад, щоби пізніше зробити два вперед. І Янукович це розуміє. Він бачить, що йому відводиться роль того, кого мають "кинути". І намагається цього уникнути", — міркує колишній лікар-психіатр Ярослав Андрушків, 56 років. Ідеться про нинішній етап переговорів із внесення змін до Конституції між прем"єром Юлією Тимошенко і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем.
У 1990-х він очолював ультраправу Соціал-національну партію України. Згодом вона стала Всеукраїнським об"єднанням "Свобода" під проводом Олега Тягнибока. Тепер Андрушків спостерігає за політикою збоку.
— У кримінальному світі є поняття "повісити фонарь". Тобто відвернути увагу від головного, — проводить він аналогію. — Політичні лідери постійно відволікають людей від реальних насущних проблем. То вони говорять про відкриті виборчі списки, то про закриті, то про зміну Конституції... І цим лише відвертають увагу. А суть в одному: матимуть прості громадяни вплив на розподіл державних грошей чи ні? Інакше кажучи — чи можна буде далі красти?
Разом із колишнім лідером українських правих ідемо до кав"ярні "Дабл Кофі" на пл. Контрактовій у столиці. Він замовляє чорний чай. Каже, що зараз займається бізнесом. Про своїх колишніх партійних побратимів говорити відмовляється. Зауважує лише, що не здивувався їхньому успіху на Тернопільщині. Корінний галичанин, він недавно вперше побував на Луганщині.
— Я зрозумів, чому Київ включився під час помаранчевої революції на одному боці з Галичиною. Вони цивілізаційно ближчі. Тут європейська поведінка людей — є відчуття гідності, у кожного своє поле, в яке ми одне одному не залазимо. А на Донбасі люди простіші, грубіші у стосунках між собою.
Що говорять про політиків?
— Не сприймають тих, які не з Донбасу. Хоча й дуже розчарувалися в Януковичі. Але голосуватимуть за нього, бо немає альтернативи. Так само Галичина голосувала за Кучму 1999-го.
Як із дистанції у п"ять років оцінюєте період його президентства?
— Позитивно. За нього була стабільність, необхідна в той період для існування держави. Кучма був директором заводу, а тоді фактично став директором України, хоча називався президентом. Міністри для нього були начальниками цехів: викликати, "вжарити"... Якби він був патріотичніше налаштований, то кращого президента годі було б шукати на той період. Його мінус був у посередньому патріотизмі. Ющенко — більший патріот. Він слабший організатор, але добрий банкір і завжди добре відчував економіку. Може підказати, на яку кнопку треба тиснути, аби через місяць–три це давало результат. Він був кращий прем"єр, аніж президент. На жаль, його рис немає у Тимошенко. Вони постійно сідають не в ті крісла.
Вона була б кращим президентом?
— Так. Але тільки якби не мала впливу на економіку, займалася лише зовнішньою політикою. Тимошенко рішуча, вольова, вміє зайняти позицію і не відступити. Проте економіки не відчуває, бо ніколи не була бізнесменом.
Але ж торгувала бензином, газом...
— Щоб зрозуміти людину, треба вивчити її біографію. Перший бізнес Тимошенко — відеосалони під "дахом" свекра (Геннадій Тимошенко очолював Кіровський райвиконком Дніпропетровська. — "ГПУ"). Їй сказали: маєш приміщення, купи телевізори — й усе. Те саме було із бензином. В "Єдиних енергетичних системах" вона підписувала папери під гарантії уряду Лазаренка. Тимошенко ніколи сама не будувала власного структурного бізнесу. Та й не має, як той же Ющенко, банківської освіти. Коли вона стає прем"єром, одразу настає економічна криза. Не тільки тому, що вона краде. Крали і Пустовойтенко, і Янукович, і Єхануров. Але ж при крадіжках одних є стабільність, а при крадіжках інших — колапс.
Євросоюз — це м"який варіант СРСР, тільки без КДБ і ГУЛАГу
Як довго вона протримається на посаді прем"єра?
— До президентських виборів точно. Для неї генеральна битва — кампанія за крісло глави держави. І є велика ймовірність того, що вона її програє. Якщо так станеться, то Тимошенко не піде з політики, але вже ніколи не претендуватиме на пост президента. Після цього програшу до неї втратять інтерес.
Андрушків доливає собі чаю. Трохи капає на стіл. Витирає серветкою, зминає її. Крутить у пальцях.
В Ющенка ситуація ще очевидніша. Навіщо він оголосив, що йде на президентські вибори?
— Може й не піти. У китайців є приказка: якщо ти близько, кажи, що далеко, і навпаки. Він хоче показати, що Яценюк — не його людина. Мовляв, він сам іде на президентство і буде боротьба. Хоча Яценюк не є аж надто його людиною. Він дуже швидко стане самостійним, і Ющенко це чудово розуміє. Але в них буде домовленість, як у Єльцина і Путіна — ніхто нікого не чіпатиме.
Хоча у Ющенка ще є шанс виграти президентські вибори. Зараз у нього рейтинг 2,9 відсотка, в Яценюка — 13, у Юлі — близько 15. Якщо Ющенко має 3 відсотки, то адмінресурс може легко дати ще до 10. Між 13 і 15 — не така вже й велика різниця. А в другому турі він виграє у Януковича. Всі чухатимуть потилицю: це ж так само жити ще п"ять років? Але в останні місяці Ющенко показуватиме, що він стане зовсім іншим. І люди повірять.
Андрушківу телефонують на мобільний. Він говорить, що скоро виїжджатиме у бельгійське посольство. Там має забрати свій закордонний паспорт із візою.
Як змінювалися відносини України з Росією за останні п"ять років?
— Так само, як колись було в Англії та Канади. Вони розходилися поступово, наче два кораблі. Оскільки вже 20 років минуло, відколи ми розійшлися, то Росія бачить, що між нами велика відстань. Вона впадає в паніку і радикалізується.
Протягом 2008-го року Росія значно активніше почала діяти проти непокірних країн колишнього СРСР. Найбільше дісталося Грузії...
— Росія зараз надзвичайно слабка. Весь її бюджет такий самий, як бюджет Пентагона — одного з американських міністерств. Тримається він на газі й нафті, а ціни на них обвалилися. Росія вже проїла весь свій стабілізаційний фонд. Це тільки піар, що вона зараз сильна.
То їй не вдасться змінити ситуацію на свою користь?
— Під свою владу повернути Україну вже не вийде. Але я би не хотів й того, щоб Україна йшла до Євросоюзу і НАТО. Краще б повернути статус ядерної держави у плані тактичних озброєнь — не стратегічних, щоб не лякати США. Ракети у нас є. Ми ж демонтували боєголовки, і все. Маємо ядерні електростанції, відповідні інститути, тож для нас це справа року. Ми б могли поцілити на відстань у 2 тисячі кілометрів — від Тегерана до Лондона. Тоді були б нейтральною державою, і нас би ніхто не чіпав.
Гірший варіант для нас — ми вступаємо до НАТО і не вступаємо до ЄС. Найгірший — вступаємо й туди, й туди. Україні це невигідно. Що засвідчила газова війна на початку року? Надзвичайну залежність від нас і Росії, і Європи. Україна — це велика труба, якою іде газ, нафта й усі перевезення. При вступі до ЄС уже брюссельські комісари вирішуватимуть замість нас, за якими тарифами маємо транзитувати газ, скільки й чого повинні виробляти. Буде чітке адміністрування. Євросоюз — це м"який варіант СРСР, тільки без КДБ і ГУЛАГу. Коли ми потрапляємо у германську частину Європи — Данію, Німеччину, Швецію, дві третини Швейцарії — там панує порядок, і нам здається, що й ми хотіли б так жити. Але, крім цього, у Європі є Португалія, Італія, Іспанія і ще багато держав, де все цілком інакше. І коли взяти наш рівень адміністрування та корупції, то ми є десь посередині між германським світом та італійським.
Але чомусь в Італії все краще організовано — дороги, сервіс...
— У нас теж усе приватне організоване дуже добре, — Андрушків обводить поглядом кав"ярню. — Це Європа високого рівня. Україні бракує лиш доріг і побільше приватної власності.
1953, 14 березня — Ярослав Андрушків народився у Львові
1977 — закінчив Львівський медичний інститут за фахом лікар-психіатр
1982 — навчається в ординатурі
1988 — член Народного руху
1995 — лідер Соціал-національної партії
2002 — залишає політику, починає займатися бізнесом
Одружений, має доньку
3 
1
Коментарі