На сайті президента Росії Володимира Путіна розміщено його офіційне послання до Віктора Ющенка. Він звинувачує Україну в погіршенні двосторонніх відносин.
"Йдеться, насамперед, про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, які співпрацювали з нацистами, розв"язану в низці регіонів України "війну" з історичними пам"ятками та похованнями радянських воїнів-визволителів, дискримінацію російської мови, що посилюється, діяльність, спрямовану на розкол Української православної церкви", — пише Путін.
Директор Інституту філософії Національної академії наук Мирослав Попович, 76 років, вважає, що трактування історичних подій не є справою адміністрацій президентів.
Чому Путін раптом виступив із такою різкою заявою на адресу України?
— Це підготовка до скинення Кабміну Тимошенко та повернення уряду Януковича. Своєрідне проголошення платформи, як будуватимуться відносини Росії з Україною доти, доки нашу виконавчу владу очолюватиме будь-хто, крім Партії регіонів. Недаремно ця заява пролунала в день затвердження помаранчевого уряду Юлії Тимошенко.
А як Україна має на це реагувати?
— Різко й жорстко. Оскільки це втручання не лише в наші внутрішні справи, а й у процес наукового аналізу історії України. Звідки тому ж Путіну відомо, хто військовий злочинець, а хто ні? Або яку оцінку давати Мазепі чи іншим нашим історичним діячам?
Те, що в нас ще будуть наукові баталії навколо цих речей, цілком природно. Але наукова розвідка має бути поза ідеологією. Скажімо, питання про Голодомор, масштаби цієї акції і справжні цілі, які переслідували організатори, — все це не визначають в адміністраціях президентів України та Росії. Це досліджують історики.
Тому заява Путіна — це суто ідеологічний акт, спрямований на погіршення відносин між нашими державами. Важко уявити, щоб якийсь західноєвропейський уряд пред"являв аналогічні претензії до сусідніх країн: мовляв, вони неправильно трактують історичні події.
Хто саме має відреагувати на це — президент, Верховна Рада, уряд?
— Якби це виходило з російського МЗС, тоді повинно було б відповісти наше зовнішньополітичне відомство. Але тут задіяна "важка артилерія". Оскільки була заява президента Росії, то реагувати має Віктор Ющенко.
Призначення міністром зовнішніх справ Володимира Огризка, якого в Москві вважають русофобом, дратуватиме росіян?
— Звичайно. Хоча я не назвав би його позицію русофобською. Вона скоріше була яскраво українофільською. Бо якоїсь ворожості до Росії та її народу він ніколи не проявляв. Це кар"єрний дипломат, він не прийшов до МЗС із політики, а виріс у його надрах. Завжди був достатньо обережним у своїх висловлюваннях і не давав приводу для начіплювання на нього такого ярлика. Але він, безумовно, буде орієнтуватися на Захід.
Мова зараз ітиме про те, піде Україна на Захід чи ні. Поворот її до європейської спільноти — це кінець сподіванням певних кіл Росії на створення якогось євразійського центру.
Чи зможуть історики та науковці двох країн дійти згоди в оцінці спірних історичних моментів?
— Я якось брав участь у конференції з російськими істориками. Нездоланних перепон немає. Наукову адміністрацію Росії, що належить до старшого покоління, переконувати дуже важко. А от із істориками молодого й середнього віку цілком можна співпрацювати і спільно виробляти оцінки історичних фактів. Це дуже довга й копітка робота. Якби була добра воля з обох сторін, то насамперед треба було б створити спільну комісію з підручників, де були б узгоджені всі позиції. Так, як це зроблено з поляками. Але заява Путіна говорить про те, що ніякого бажання розібратися в історії у російського керівництва немає.
2 
1
Коментарі
2