"Я буду с тобой, ты будешь со мной, и мы вместе пойдем гулять под луной" — така пісня лунає у слухавці, коли телефонуєте колишньому нардепові-комуністу 72-річному Юрієві Соломатіну.
На з"їзді Компартії України в суботу, 3 жовтня, він запропонував висунути кандидатом у президенти не лідера партії Петра Симоненка, а його першого заступника Ігоря Алексєєва. Розкритикував і принцип створення Лівого блоку:
— Чому в блок увійшло тільки чотири політичні сили — Компартія, "Справедливість" Станіслава Ніколаєнка, Союз Лівих Сил Василя Волги та Соціал-демократична партія (об"єднана) Юрія Загороднього? На це запитання я не отримав відповіді.
Було подано таким чином, що Блок лівих сил є унікальним. Це нібито довгограючий проект на наступні вибори. Домовилися, що комуністи у виборчих списках матимуть 50 відсотків місць, а партії Ніколаєнка, Волги і Загороднього отримають іншу половину. Але ж у 80 відсотках випадків співпрацювати не буде з ким, бо в них не налагоджені низові партійні структури. Тому поки що Лівий блок — фантомне утворення.
Ви за блок чи проти?
— Звичайно, за. Але такий блок буде не один. Буде ще в Олександра Мороза разом із Партією дітей війни та Сергієм Тігіпком. Також — у Наталки Вітренко. А ще — у Йосипа Вінського. Будуть три чи чотири ліві блоки. Саме ця теза викликала на з"їзді спротив. Партія виявилася не готовою до реалістичної оцінки ситуації.
Чому ви запропонували замість Симоненка висувати в президенти його заступника — Ігоря Алексєєва?
— За кожним із нас із 1993 року тягнеться певний шлейф позитиву і негативу. Навішувати всіх цих собак будуть на першу особу в партії. Тому треба знайти спосіб дистанціюватися від таких звинувачень на певний час.
Василь Хара говорив, що пішов із фракції Компартії, бо не міг змиритися з тим, що Симоненко брав гроші за голосування за певними законами.
— Багато що говорять ті, які пішли від нас до партій "скоробагатьків". Але й без цього багато негативу накопичено. Єдиний спосіб відсікти це — зробити політичну рокіровку. Тому я й запропонував молоде обличчя. Другий секретар ЦК Ігор Алексєєв молодший за Симоненка на вісім років, і за ним немає шлейфу ні позитиву, ні негативу.
Але ж його не знають виборці.
— Вони знають Компартію. Я розумію, що в Алексєєва немає досвіду і в депутати він прийшов одразу з дипломатів. Але якби до мене прислухалися, то Симоненко міг би очолити центральний виборчий штаб Алексєєва — кандидата від Блоку лівих сил.
Хіба Симоненко на це може погодитися?
— Тоді б ми довели громадськості, що на чолі нашої політичної сили стоїть відповідальна людина, для якої партійність вища за амбіційність. Але після цих слів у залі почалися вигуки, що я не те говорю. Потім почали запитувати: кого ж ми повинні "мочити"? З цього приводу в мене є стійка позиція. Ми маємо відшукувати соратників. Навіть серед буржуазних партій під загальнодемократичними гаслами. У лідерах зараз Віктор Янукович, а в спину йому дихає Юлія Володимирівна, то треба придивлятися до них. Якщо наша партія і провідники постійно кажуть, що ми прибічники православної східнослов"янської цивілізації, то нам ближчий Янукович. А Тимошенко тяжіє до європейської інтеграції, тому я й запропонував політично "мочити" її. Так, Янукович — непослідовний, обіцяв російську мову і соціальні стандарти, але не виконав. Він — нехороша людина, але наша людина. Він отирався біля російського патріарха, якшався із Путіним і Медведєвим. То нехай вони використають усі можливості впливу на нього, щоб він не схилявся ні в бік Ющенка, ні в бік Тимошенко.
Гроші треба брати так, щоби про це ніхто не знав
Як зреагував на ваш виступ Симоненко?
— Роздратувався. Але потім сказав, що в партії — демократія. А Ігор Алексєєв мою пропозицію висунути його кандидатом у президенти назвав провокацією. Сподіваюся, пристрасті вщухнуть і ми повернемося до обговорення запропонованих мною проблем.
Якщо й далі на ваші пропозиції не зважатимуть, то підете з партії?
— Я вступав в одну партію і назавжди. У мене батько був старий більшовик. У 1992–1993 роках багато сил доклав, аби відродити партію.
А тепер замість вас до виборчих списків включають людей, які нічого не зробили для партії. Не прикро?
— Я ніколи це питання не порушував. Єдине, що я хочу, — аби партія не збочувалася. І ще стараюся допомагати молодим своїм партійним досвідом.
Слідкували, що за два роки в парламенті вони зробили?
— На одному з пленумів я сказав, що незадоволений станом справ у нашій фракції. Найбільше в нас виступає "передаю слово Петру Миколайовичу Симоненку". На другому місці сам Симоненко. Коли я був у Верховній Раді четвертого скликання, то працював 16–18 годин на добу і мав 600 виступів із місця і трибуни. Я був на першому місці, а Симоненко — за мною. Мені дорікали, чому я так багато виступаю. Я їхав до Верховної Ради під дванадцяту ночі, бо запис на виступи був із 0 годин 1 хвилина. І записувався по всіх питаннях. Пропонував однопартійцям: якщо хтось хоче виступити, то готовий передавати слово. Якщо ні, то виступав сам.
Чи не соромно вам за однопартійців, які критикують владу, а самі часто підтримують вигідні урядові законопроекти? Не голосували за відставку Тимошенко, після чого отримали посаду голови Держкомітету лісового господарства. Сина комуніста Мармазова повернули у Міністерство внутрішніх справ...
— Не перелічуйте, я це все знаю. Це один із хвостів, який нам пригадають.
І при цьому Симоненко говорить, що "Ющенко, Тимошенко, Янукович і Яценюк — це "патрони" з одного олігархічного нагана, який направлений на народ".
— Справа не в тому, чи можна співпрацювати, а заради чого і як не заплямувати своє політичне обличчя. Тому я і вніс пропозицію про політичну рокіровку.
Говорять про те, що комуністи часто підтримують рішення не тільки за посади, а й за гроші. Так, нібито в грудні за голосування щодо призначення Литвина головою Верховної Ради отримали 50 мільйонів доларів, а Симоненко із Грачем ледь не побилися, бо не могли їх поділити.
— Ніхто цього не довів.
Комуністи скрізь кажуть, що борються проти олігархів. Але ж вас фінансує мультимільйонер, ще й громадянин Росії Костянтин Григоришин.
— Я не маю до цього жодного стосунку. Але хіба буде правильно, якщо Компартія ходитиме з голим задом?
Анатолій Гриценко, Арсеній Яценюк, наприклад, стверджують, що можна існувати за членські внески.
— Брешуть. Сьогодні жодна партія не існує за членські внески. Навіть та сама Вітренчиха. То й що, як ми беремо гроші в олігарха? Треба брати, але щоби про це ніхто не знав.
Хто міг би стати наступником Симоненка, крім Алексєєва?
— У нас багато розумних людей, які в тіні. Зроблено так, щоб вони не висовувалися. У Петра Миколайовича позиції дуже міцні, бо він зумів створити партійну вертикаль відданих йому прибічників. Це всі зрозуміли й намагаються не перечити. Конкуренції немає.
Симоненко стверджує, що він єдиний лівий кандидат, який зможе вийти до другого туру президентських виборів і "розбити олігархічну парочку" — Януковича й Тимошенко.
— Це мрії Петра Миколайовича. Ми будемо боротися, але треба напрацювати організаційні форми з іншими лівими, довести громадськості, що ми дієздатні. А президентські перегони — це не наша гра. Це тренування, щоб привернути увагу і накачати м"язи для наступних виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування.
"Сталіна зараз не вистачає"
Юрій Соломатін був народним депутатом від Компартії у третьому та четвертому скликаннях Верховної Ради. Очолював комісію із розслідування фінансування виборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка. 2006-го та 2007-го опинився на непрохідних 68-му та 145-му місці виборчого списку. Із 1993 року до 2003-го очолював Київський обласний комітет КПУ.
Має двох доньок від другої дружини — 22 та 25 років. Про першу сім"ю згадувати не любить. Каже, перша дружина та їхня 45-річна донька живуть у Росії.
— У мене батько росіянин, а мати — українка. По паспорту я росіянин, — каже. — Вважаю, що Сталіна на весь цей безлад зараз не вистачає. Він швидко всіх поставив би на місце.
2 
1
Коментарі
24