— Влада та опозиція потрапили в погану історію. Таке враження, що гарячі голови з Партії регіонів засунули палаючий факел у бджолиний рій, який до того гудів, але мирно спав. Самі ж ускладнили собі життя, — каже політтехнолог Сергій Гайдай, 46 років. — На що розраховували "Регіони"? На свій російський електорат. Але до осені мовний закон втратить актуальність і на порядок денний вийдуть соціальні очікування людей, розігрітих обіцянками реформ і покращення.
Усі розуміють, що утиски російськомовного населення в Україні існують хіба на телебаченні. З іншого боку, реального наїзду на українську теж не було. Закон не дає російській статусу державної мови. Тому ті, хто голодує під Українським домом, не можуть чітко сказати: що далі? Скоріше за все, усі заспокояться і розійдуться.
Яку помилку зробили "регіонали"? Вони наголосили на захисті мов національних меншин. Але ж усі, навіть російськомовні, бачать, що йде лавина російської музики, кіно, преси та телебачення. Українська почуває себе значно гірше і психологічний стан україномовних гірший. Тому в закон треба було внести купу поправок на захист і гарантії української мови. Логічно, щоб це зробив президент.
Для жителів Західної України мовний закон ще раз підтвердив, що треба голосувати проти Партії регіонів. Але вони і без цього голосували б проти влади. А російськомовний електорат до жовтня просто забуде про цей закон.
Що варто робити опозиції? З одного боку, вимагати переробки документа. З іншого, наголошувати, що російська ніякого статусу не отримала. Адже опозиції треба боротись і за голоси російськомовних.
Президент має знайти компромісне рішення за умов єдиної державної мови — української. Треба дати чіткий сигнал і запевнити, що російськомовні відчуватимуть себе комфортно в Україні. Хоча я, як російськомовна людина, ніяких утисків не відчував і не відчуваю.
2 
1
Коментарі
3