Ексклюзиви
Пʼятниця, 14 вересня 2012 00:45

"Проголосую за вас, як пообіщаєте дати Чечетову в морду"

Автор: фото: Сергій Дзех
  7 вересня, 17.00. Кандидат у народні депутати Андрій Река (крайній праворуч) виступає перед жителями села Попівка Карлівського району Полтавщини. Зустріч проходить біля сільського магазину. Кандидат запевняє, що коли стане нардепом, не переїжджатиме до столиці, а продовжуватиме жити у Нових Санжарах
7 вересня, 17.00. Кандидат у народні депутати Андрій Река (крайній праворуч) виступає перед жителями села Попівка Карлівського району Полтавщини. Зустріч проходить біля сільського магазину. Кандидат запевняє, що коли стане нардепом, не переїжджатиме до столиці, а продовжуватиме жити у Нових Санжарах

— А трясця, який дощ сьогодні. Холодно від нього, — 58-річний Андрій Река стоїть босоніж у трусах серед власного двору в селищі Нові Санжари Полтавщини. Він балотується у виборчому окрузі №149. Висуванець від Об'єднаної опозиції.

Сім років Андрій Река працює селищним головою. 0 5.45 витягає з криниці два відра води, виливає на себе.

— 10 років підряд обливаюся о п'ятій ранку. У цей час я народився. Тільки ради вас відстрочив процедуру.

Андрій Олександрович забігає в одноповерховий будинок. У веранді на столі стоїть гарячий чайник, на тарілці — цукерки, печиво, сир. Дружина на кухні готує сніданок.

— Ліда, кофе там є? Де моя чашка? — кричить до неї через стінку.

Дружина виносить півлітрову металеву чашку.

— У нас нічого не міняється, — каже хазяйка. — Як їздив на роботу до шостої, так і зараз. Удома все сама роблю.

Андрій Олександрович виходить із кімнати в синій сорочці й чорних штанах.

— Зараз у відпустці, займаюся виборами, — розповідає. — Уже побував у 155 селах. А на окрузі всього 397 сіл, селищ і міст. Зустрічі організовують штаби, мені тільки час кажуть. Куди їхати — однаково. Усе одно побуваю в кожному селі.

Господар кількома ковтками допиває каву. Із чашкою виходить на вулицю, ставить її на паркан. Сідає в мікроавтобус "КІА". Із двору виїжджаємо о 6.00. Край дороги замітають двірники.

— Рєбята, добре утро! — кричить Андрій Река з машини.

За 10 хв. під'їжджаємо до каплиці Віри, Надії, Любові. Це на окраїні селища. Її збудував Андрій Олександрович. Заходить усередину, читає зі стіни молитву, хреститься.

— Я не віруючий. Але сюди приїжджаю щоранку, — каже.

Їдемо в райцентр Карлівка. Це близько 100 км від Нових Санжар. Андрій Река дістає смартфон, вітає сина з днем народження. На спідометрі — 120 км/год.

— Не думав нікуди балотуватися. Але за пару місяців до виборів в обласному штабі сказали: треба йти. Мов, рейтинг високий. Отак попав у кандидати, — розповідає Андрій Олександрович. — Маю два біґ-борди — біля Нових Санжар і по трасі на Карлівку. За них штаб платить. Мене люди повинні живого бачити. У селах проблеми однакові — мала пенсія. В освіті взагалі жах. От був у селі Ряське. 10 дітей ідуть у перший клас і шестеро — у третій. Їх зігнали в одне. Куди тільки батьки не їздили, не можуть добитися. Власть каже: тримати фельдшера в селі нерентабельно. Через те закривають фапи. Рентабельність — це ж категорія економічна. Людей прирівняли до товару. Дід якийсь слухав-слухав, а тоді каже: мою бабу німці годували, бо була нужна їм як робоча сила. А цій власті ми — баласт.

О 7.01 під'їжджаємо до штабу Об'єднаної опозиції в Карлівці, що в двоповерховому будинку. Приміщення закрите.

— Я повинен людей ждати, а не вони мене, — сидимо в автобусі. — За останні півроку всіх у сільських радах загнали в "Регіони". Приходять до мене голови, питають: що робити? Кажу: як безхребетний і відчуваєш себе боягузом, іди в партію. У Новосанжарському районі тільки я в опозиції. Ще один безпартійний голова лишився в Соколовій Балці.

За півгодини відкривають штаб. Андрій Река бере стос партійних газет, їдемо на зустріч у державну сортодослідну станцію. За огорожею в ряд стоять трактори. Під навісом на лавці зібралися близько 30 людей. Ще підходять. Іде дощ. Андрій Олександрович розповідає про себе, де працює, навіщо балотується.

— Кожного разу сесія у Верховній Раді засідає у вівторок. Я того ж дня виїду на Київ, а в п'ятницю до другої години добуду і поїду на Санжари. За 10 днів до наступної сесії побуду в кожному районі, обов'язково по селах. У кожного депутата має бути по чотири помічники. Мені сказали не говорити про їхню зарплату, бо люди дурманіють. Так от, ви ніколи не бачили живого помічника, бо це — водії, охоронці маєтків, масажистки, куми. А в мене помічниками стануть ті, хто живе на окрузі. Прийматимуть людей, помагатимуть їм і мені. Одна бабця недавно каже: проголосую за вас, як пообіщаєте дати Чечетову в морду. Кажу: самі дайте — проголосуйте 28 жовтня по совісті.

О 9.25 під'їжджаємо до спиртзаводу.

— Коли тут спирт був, машин збиралося, що аж на ставку стояли, — киває головою на майдан перед заводом Володимир Омельченко зі штабу Об'єднаної опозиції Карлівки.

На зупинці стоять із 30 людей.

— Ми як бомжі живемо, — шепоче 75-річна жінка, не називається. — Ходять по хатах питають, за кого будемо голосувати. Кажу: за будь-кого, аби тільки цього бандіта Януковича убрали. Жизнь совсім хрінова стала. У дочки дітьо хворіє. Через те чоловік кинув. До наших врачів звернулася, кажуть: давай 800 доларів, тоді зробимо пенсію. Та хай задовбеться той терапевт, — жінка озирається. Шепоче ще тихіше. — Ззаді мене стоїть мужик, тутички на заводі робив. Я вночі не сплю, то бачу — із сином усе вивозять із заводу — трактори, метал.

Андрій Река прощається з людьми, їде в село Солона Балка. Дорога до нього розбита. У центрі стоїть велике приміщення без вікон і дверей — колишній дитячий садок.

— Останні три роки наш фап збираються закривати, — розповідає фельдшер 32-річний Анатолій Кузьмич. — Років два тому, як пішла медична реформа, так почалися неприятності. Тільки поперек щось скажеш — бувай здоров. Пішов за ставок добиватися в район, бо скільки ж можна об людей ноги витирати — узяли ставок рибу розводити, а болото зробили. Зразу передають мені від начальства, що багато балакаю. Мов, дивися, щоб отсюда не пішов. І це ми недалеко від міста живемо, а хто далі, то вообще — пішітє пісьма. Оце недавно хоп — перевірочку мені кинули. Комісія не касається фапів, а до мене заслали. Тільки все добре обійшлося. Та кажуть: як немає 300 людей у селі, закриємо. А нас — 230. Це не реформа, а добивання.

— Балакають, наші паї "Докучаєвські чорноземи" хочуть забрати, — каже 64-річна Любов. — Як дадуть якісь два мішки зерна за пай, то і все. Миколайович, откуда ті "Чорноземи" взялися?

До гурту підходить високий чоловік:

— Там п'ятеро засновників, — пояснює. — Серед них Сокол, який раніше головою налогової адміністрації області був. При Ющенкові його звідти зняли. Але мав прямий виход на Азарова. Усі там із Партії регіонів.

— Біда нам, — махають руками жінки.

Андрій Река їде в село Попівка. Там проводить ще дві зустрічі. О 18.00 повертається додому в Нові Санжари.

14

кілометрів щодня проїжджає Андрій Река на роликах. Їх подарував син Роман. Аби ноги звикли, Андрій Олександрович спав у роликових ковзанах дві ночі. Удень, каже, ходив наче на ходулях, бо кінцівки набрякли й боліли. На третю добу почав їздити по двору, відпихався лижними палицями.

Катається вісім років поспіль по 1,5 год. щовечора. Упав один раз — восени після дощу наїхав на жабу. Гуму на колесах міняє щороку. Привчив до роликів більшість колективу селищної ради.

 

Поставив Антикризовий стовп

До 149-го виборчого округу належать шість районів — Карлівський, Кобеляцький, Козельщинський, Машівський, Новосанжарський, Чутівський. Там живуть 150 тис. виборців. Від округу у Верховну Раду України балотуються сім кандидатів.

Фахівці прогнозують, головна боротьба буде між селищним головою Нових Санжар Андрієм Рекою, головним редактором газети "Полтавська думка" Олександром Куликом і головою Державного агентства резерву України Олексієм Лелюком. Останнього висунула Партія регіонів. Олександр Кулик іде самовисуванцем. За декларацією він торік мав 352 тис. грн прибутку. Олексій Лелюк 2011-го заробив 316 тис. грн, Андрій Река — 95 тис.

Нові Санжари за головування Андрія Реки чотири рази перемагали у всеукраїнському конкурсі "Населений пункт найкращого благоустрою".

Реки мають трьох дітей і п'ятеро онуків. 40-річна Жанна і 35-річний Роман живуть у Полтаві, займаються бізнесом. 38-річний Володимир — військовий, служить у Сімферополі.

 

Зараз ви читаєте новину «"Проголосую за вас, як пообіщаєте дати Чечетову в морду"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

39

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі