Генерал-лейтенант міліції у відставці 58-річний Віталій Максимов призначає зустріч біля магазину "Молоко" в центрі Тернополя. Добирається пішки, розмовляючи по телефону.
— У мене тут улюблених місць немає, давайте сюди зайдем, — показує на найближче кафе.
Максимов у сірому костюмі без краватки. Замовляє зелений чай.
Повністю довіряють міліції менш як відсоток громадян, за даними Національного інституту соціології. Що сталося?
— Дві основні проблеми міліції — заполітизованість і непрофесійність кадрів. Начальники управлінь ледь не кров'ю мають розписатися, що підтримуватимуть владну політсилу.
Бандюгани б'ють журналістів, а міліція дивиться в інший бік. Або беремо мікрорайон: в одного вкрали машину, в іншого квартиру пограбували. Люди спілкуються: там міліція навіть не виїжджала, там приїхала, але заяву не взяла. Простий чоловік украв гуску — йому дали п'ять років. Для статистики. А син посадовця прив'язав людину до батареї і кинув у річку — рік умовно. Яка довіра?
Ви працювали в міліції за Союзу та всіх президентів України. Як вона змінювалася? Коли почала псуватися?
— Не хочу ідеалізувати Союз, щоб не назвали комунякою, але ностальгія по кадровій політиці є. Міністром міг бути тільки той, хто працював замміністра, пройшов усі щаблі оперативної служби. За Кравчука і Кучми ця традиція так-сяк зберігалася. А при Ющенку звільнили всіх, починаючи ледь не з простого опера. Розумію, якщо у Львові опозиціонерам наркоту підкидали, справи фабрикували — там треба було звільняти. Але навіщо всіх? Мене і кількох керівників УВС призначили для показухи, а начальниками інших управлінь ставали випадкові люди. Посади почали продавати. На ті ж граблі наступила діюча влада 2010-го.
Скільки коштувала посада начальника райвідділу й обласного управління?
— Не можу сказати, бо не платив. Але коли мене звільнили при Януковичі, пропонували повернутися за 350-400 тисяч доларів. Можна було і посаду губернатора вирішувати. Але я при цій владі працювати не хочу.
Як це все вплинуло на роботу рядового складу?
— Усі займаються імітацією діяльності, задачі ніхто не ставить. Резонансні злочини — убивство харківського судді, мерів у Криму — не розкриті. Головне — принести керівнику гроші. Рядовий міліціонер не боїться начальника, бо знає, що зможе відкупитися.
Міліціонери розповідають, що їх змушують занижувати показники злочинів. Так влада показує, що вона дієздатна. Хоча цим грішили й за Союзу: крадіжку 100 рублів у заяві виправляли на 10, щоб кримінальну справу не порушувати і показники не псувати. Переконували потерпілих не писати заяву. У моєму Першотравневому райвідділі в Чернівцях був один нерозкритий злочин за рік — це ж нереально.
Мера Феодосії нібито вбили обрізом, який знищила тернопільська міліція. То вона підторговує зброєю?
— Ця історія — взагалі, — Віталій Вікторович розводить руками і на кілька секунд завмирає. — Такого, щоб знищена по актах зброя десь спливла, я не пам'ятаю.
Максимов утретє збиває дзвінки на телефонах. Має смартфон і просту "Нокію". П'є чай без цукру.
Хто зараз іде в міліцію?
— "Мажорів" улаштовують у прокуратуру, податкову, митницю. Справа Петра Мельника (ректор Податкової академії, екс-"регіонал", який погорів на хабарі в 40 та 80 тис. грн. — "ГПУ") показала, які ходять суми за вступ. А прості хлопці, які після навчання не можуть найти роботу, думають: "Ну хоч кудись. Ну хоч у міліцію податися".
Середня ланка совісних спеціалістів випала — або позвільняли, або самі пішли. Молодих нема кому вчити. Вони стають частиною системи чи теж звільняються.
Чому в міліції б'ють?
— Через атмосферу безкарності. Коли працівники бачать, що начальство їх не покриває, то і насильства, і злочинів набагато менше.
Чесні люди там залишилися?
— Вони плачуть від того, як змушені працювати. Але пристосовуються, щоб зберегти роботу. Думаю, 30-40 відсотків у міліції чекають змін і будуть раді працювати чесно. Решту треба поміняти. Особливо це стосується керівників.
Буде на кого замінити 70 відсотків недобросовісних працівників, якщо взятися за це?
— Якщо провести справжнє реформування, знайдуться. Звичайно, зарплата 2200 гривень у молодого лейтенанта — це дуже мало. Має бути 6-7 тисяч. Тоді боятимуться втратити посаду. Треба забезпечити міліцію умовами і водночас спитати вдесятеро за результат. Зразу провести переатестацію за участю громадськості. Кожен керівник у МВС має декларувати не тільки свої доходи, але й витрати. Я, наприклад, можу відзвітувати про кожну цеглину на свій дім. Досі чеки лежать.
Основним критерієм оцінки діяльності міліції повинна бути довіра населення. При цьому покарання для правоохоронців за кримінальні злочини має бути двійне. Якщо звичайній людині за побиття світить чотири роки, то міліціонеру треба давати вісім. Але керівники міліції повинні бути й захищені контрактом на три-чотири роки. Щоб могли спокійно працювати і знати, що їх не звільнить новий міністр.
Можна добитися змін у міліції протестами, як у Врадіївці на Миколаївщині?
— Розумію людей, але проблеми так не вирішиш. Міністерство для показухи звільнило в області 12 керівників — усіх без розбору. "Злетів" один заступник, який і місяця не попрацював.
Соромно слухати опозиціонерів, які закликають роздавати людям зброю та захоплювати райвідділки. Це — крок до громадянської війни. У кожному райвідділі є кімната озброєння і, за законом, правоохоронці у таких випадках можуть її застосовувати. Хто тоді постраждає? Точно не ті, хто з трибун закликають.
Які найкращий та найгірший варіанти розвитку подій у правоохоронній системі?
— Найкращий: за ініціативи Кабміну і президента збирається круглий стіл науковців та практиків. Напрацьовують програму реформування МВС, що втілюється за два-три місяці. При міністерстві й обласних управліннях створюють громадські ради. За їх участі проводять об'єктивну переатестацію працівників. Чесний штат міліції починає працювати для людей. Але цей сценарій нереальний, бо політичної волі — нема.
Оптимальний варіант: опозиція береться контролювати роботу міліції та резонансні справи по всій країні, напрацьовує програму реформування МВС та інші закони, показує це людям і готується впроваджувати після зміни влади.
Найгірший: усе лишається як є — влада дерибанить гроші, опозиція вигукує гасла, терпець у людей закінчується і вони беруться за вила. Думаю, якби не розчарування після 2004-го, давно мали б революцію.
Максимова гукає паркувальник:
— Свеженький анекдот о Луценко.
— Ну давай, — вітається за руку.
— После Врадиевки созвал Янукович бывших начальников МВД. Говорит: "Захарченко недостоин, ищем другого". К Луценко: "Юра, на второй срок пойдешь?". Тот сразу: "На второй — нет".
Паркувальник сміється. Максимов усміхається:
— На второй срок — нєт. А ще раз на посаду пішов би.
11,5 тисячі гривень винен Віталієві Максимову колишній голова Тернопільської облдержадміністрації Юрій Чижмарь. Відсудив у губернатора 15 тис. за те, що той заявив, нібито Максимов зробив синові липові військовий квиток і диплом. Чижмарь сплатив 3,5 тис.
У міліцію пішов через квартиру
Віталій Максимов народився та почав службу в Чернівцях, у карному розшуку. З 1998-го живе в Тернополі. Тричі був начальником обласної міліції — 1998-го, 2001-го і 2007 року. Також очолював обласні управління на Закарпатті та Львівщині.
— Пішов у міліцію через квартиру, — розповідає. — Наладчиком на заводі заробляв 600 рублів — більше, ніж перший секретар обкому. Але квартиру купити не міг. У міліції черги не було.
Працює директором із безпеки відділення "Райффайзен банк Аваль" у Хмельницькому. Живе у приватному будинку за містом із дружиною Валентиною Василівною, викладачкою медичного університету, й тещею Христиною Франківною. У подружжя є дочка Ірина та син Олег. Обидва юристи. Олег працює в СБУ, Ірина — у декреті. Є три онучки і два онука.
Їздить позашляховиком "Тойота Ленд-Крузер". Купив три роки тому після звільнення з міліції. Гроші отримав із продажу батьківської квартири в Чернівцях. До того мав "жигулі".
Щоранку робить зарядку. Кожного вечора ходить годину.
3 
1
Коментарі