Із народним депутатом від "Нашої України" Лілією Григорович, 49 років, зустрічаємося у Верховній Раді. Пояснює, що не запрошує додому, бо затопив сусіда. Мовляв, як господині, незручно. Пропонує випити кави з медом у парламентському буфеті. Тоді йдемо в Маріїнський парк, сідаємо на лавку. Час од часу повз нас проходять депутати чи працівники комітетів, вітаються.
Деякі нардепи-"нашоукраїнці" кажуть, що за останній рік президент допустив чимало помилок.
— Коли в парламенті минулого скликання 246 депутатів голосують за законопроект Шуфрича про взяття на поруки правопорушників, негідників і бандитів, що може зробити президент? Хіба що вето накласти. Не так суттєво було, саджати Колеснікова чи Різака. Бо за одним стояв Ахметов, а за другим — Медведчук. Суттєво було взяти Ківалова. Це мав зробити голова Служби безпеки (тоді — один із лідерів БЮТ Олександр Турчинов. — "ГПУ"). Але він сім місяців нічого не робив. Зате за три дні до парламентських виборів проголосив: сервер із кабелем для фальсифікації виборів-2006 тягнеться на Спаську, 37в, у офіс "Нашої України".
Григорович бере паузу, дивиться на дерева і каже:
— Ющенко може бути слабшим при перемогах, але він виявляється дуже сильним при відчутті можливої поразки.
То зараз у протистоянні з урядом він діятиме ефективніше, ніж раніше?
— Є законодавство. І він може діяти лише в його межах. Але життя буде підносити нам ситуації, коли громадськість побачить: де чесні дії президента, а де те, що так спротивилося людям 2004 року.
Лілія Степанівна згадує про причини провалу помаранчевої коаліції. Каже, що і "Наша Україна" могла бути поступливішою.
Ющенка ми чекали від Переяславської Ради
— У нас спільна електоральна криниця з Юлією Володимирівною. Нас ніхто так не нищив, як вона. Два місяці ходила під руку з Морозом і показувала пальцем, що "Наша Україна" має зрадити. А зрадив той, хто був поруч із нею.
Григорович переконує, все в Україні просувається нормально.
— Могло б іти й краще, якби ми всі були кращими. А то лише на президента — "Ату його!". От Янукович від яйця завалився у Франківську. Рейтинг був у січні-лютому 2005-го мінімум-мініморум. А його прихильники не відреклися...
Цього Ющенка ми чекали від Переяславської Ради. Бо вперше без погодження з нашими сусідами народ обрав собі того, кого захотів.
Я бачила, як рідшало прихильників навколо В"ячеслава Чорновола. Як одні казали: "Ми — молоді й прагматичні". Інші твердили: "Дурний старий романтик". Нація оцінила Чорновола по смерті. Паралель між Ющенком і Чорноволом проводжу тому, що це справжні люди і в політиці, і в побуті.
Розповідає, як до матері Ющенка — Варвари Тимофіївни — приходили і просили допомогти.
— Вона брала трубку і казала: "Вітя, цій людині треба це допомогти, а цій — те". Тоді він був головою Національного банку. Потім — опозиційним лідером.
І допомагав?
— Безумовно. Він це не афішував, як інші. Багато років допомагав дітям зі шкіл-інтернатів у Бучі та в Лутугиному Луганської області.
Підходить депутатка Інга Вершиніна з чотиримісячним немовлям у колясці. Вона недавно перейшла до антикризової коаліції з фракції БЮТ. Вітаються. Говорять про дітей.
"Наша Україна" розколеться?
— Розколу не буде. Нам не потрібно скакати в єдину опозицію. Ми будемо окремою опозицією, яка не сповідуватиме гасло: "Чим гірше (народу), тим краще".
Кажуть, що Катеринчук створює нову партію.
— Та Бог у поміч!
Але ж це голова виконкому "Народного союзу "Наша Україна".
— Микола Дмитрович — розумна, симпатична людина. Мені дуже імпонує також В"ячеслав Кириленко. Він справді щирий. Я шаную людей, які проявляють свою опозиційність не тільки на ток-шоу та інтернет-сайтах.
Я сім місяців стояла в приймальні Юлії Володимирівни
А Юлія Тимошенко щира, чи більше грає на публіку?
— Я б не сказала, що Юлія Володимирівна така, якою ми її бачимо. Конкретний приклад. Прийшла я якось до приймальні прем"єр-міністра з паперами по Сумській області. Бо я — куратор Сумщини. Як ви думаєте, скільки стояла в приймальні Юлії Володимирівни? Сім місяців. Вона мене жодного разу не прийняла! Звичайно, хто я така? Ні нафтовий, ні металургійний магнат. А до Юлії Володимирівни заходили і Бродський, і Волков, і багато інших. Легко. Спокійно. Я зрозуміла: дуже багато того, що говорить милий політик із голлівудськими задатками, сильно відрізняється від реальних дій.
Подейкують, Ющенко їй заздрив...
— Це просто смішно. Мабуть, скоріше вона заздрить Ющенку. Давайте спочатку: я працювала в уряді Лазаренка заступником міністра з питань молоді, а вона очолювала "Єдині енергетичні системи". Тоді люди не отримували зарплату. Я пишу заяву на ім"я Кучми, що відмовляюся від зарплати замміністра і службового автомобіля на користь людей. Кучма сміявся, казав: "От чудачка, не попаде вона в обойму".
Не знаю, чим тоді займалася Юлія Володимирівна. Очевидно, первинним накопиченням капіталу. 2002 року БЮТ набрав на парламентських виборах шість процентів. Але Ющенко згодом таки зробив її прем"єром. Бо дотримується обіцянок.
Як ви ставитеся до переходу "Нашої України" в опозицію?
— А я і була в опозиції. З дня створення антикризової коаліції працювала як опозиційний депутат. Тому відчуваю лише полегшення.
Ми будемо окремою опозицією
Назвіть причини можливого складення повноважень голови НСНУ Ющенком.
— Президент — гарант прав і свобод усіх 47 мільйонів громадян. Ми ще не дійшли до тієї політичної системи, коли президент може очолювати партію. Але членом партії він може бути.
Але і прем"єр-міністр, і голова Верховної Ради — лідери партій.
— Спочатку ми отримали президента, який обирався шляхом самовисунення, а потім вийшла партія. А в Партії регіонів та в Соціалістичної партії все було навпаки.
Коли ви дізналися про смерть Юрія Оробця?
— Я довідалася про це зранку, прийшовши на погоджувальну раду до Безсмертного. Сказали колеги.
Юрій Оробець був один із тих побратимів, до якого я могла подзвонити з будь-якої причини і просто порадитися. Здається, таких людей більше немає. Ми товаришували сім"ями.
Лілія Степанівна згадує, як Оробець тричі перемагав на виборах у Києві, а суд щоразу визнавав результати недійсними. Як він відстоював вибори в Мукачевому і його там побили.
— У нього була важка травма голови. Це була людина стовідсоткового сплаву чесності і порядності. Рідкісна людина в парламенті, — каже Лілія Григорович.
1957, 12 вересня — народилася в Івано-Франківську
1985 — закінчила Івано-Франківський медичний інститут
1987 — лікар-алерголог Івано-Франківської обласної лікарні
1990 — фундатор і голова крайового братства Апостола Андрія Первозванного
1994, 1998, 2002, 2006 — обирається народним депутатом України
1995 — член Центрального проводу Народного руху
1996 — заступник міністра у справах сім"ї та молоді
2000 — голова Союзу українок
Заміжня, виховує двох синів
2 
1
Коментарі
1