"Хоч при Ющенку і Тимошенко був конфліктний політичний режим, та держава була сильнішою, ніж зараз, — каже директор Інституту глобальних стратегій 54-річний Вадим Карасьов. — Країна мала чіткий курс, зовнішні пріоритети, ідеологію. З мовою було все ясно. Сьогодні навпаки. Режим нібито сильний, але держава слабка. Бо патріарх Кирило роз"їжджає країною, як своїми володіннями. Володимир Путін їздить, як до себе додому".
Із Вадимом Юрійовичем зустрічаємося в офісі його інституту. Він займає квартиру старого будинку на столичній вул. Горького. Наприкінці червня Карасьов вступив до партії Єдиний центр екс-глави ющенківського Секретаріату президента Віктора Балоги. Каже, що хоче потрапити в команду, в якій зможе щось зробити і де буде на передових позиціях.
— Складається враження, що Янукович президент, який прийшов підштопати, підштукатурити. Без місії, без ідеї, — продовжує. — Зараз конче потрібен новий етап реформ. Та хіба Янукович — реформатор? Де ці реформи? Вони не знають, як їх робити. За життя звикли лише щось ділити, сидіти на жирних бюджетних місцях. А ви, громадяни, як хочете, так і виживайте. Партія регіонів проводить політику демонтажу соціальної держави.
До чого може призвести така політика?
— Коли люди повністю розчаровуються у владі й опозиції, вони або стають пасивними, або повстають.
Коли настане критичне розчарування владою?
— Ніхто нею і не зачаровувався. Люди думали: може, щось вийде у цієї влади, може, щось зроблять. Тепер бачать, що нічого не вийде. Обіцяли соціальні стандарти, дешевий газ. А їх нема. Сказали, що стабільність — це наша священна корова. І де вона? У Партії регіонів іде внутрішня боротьба різних груп. Ціни нестабільні — тарифи на газ підвищуватимуть двічі.
Владна команда переконує, що працює без внутрішніх конфліктів. Інші доводять, що у владі різні групи ведуть запеклу боротьбу за домінування. Що насправді там відбувається?
— Конфлікти в новій владі такі ж, як і у колишній. Тоді вони були публічними, а зараз підкилимні. В Партії регіонів відбуваються постійні сутички між групами Бойка-Льовочкіна і Клюєва-Колеснікова. Але доки реальної опозиції немає, вони спокійно можуть вирішувати ці питання в кулуарному режимі.
Як підвищення цін на газ вплинуло на позиції Партії регіонів?
— Рейтинг пішов донизу.
Що "регіоналам" потрібно робити для виправлення ситуації?
— Вони самі до кінця не знають. Сподіваються на те, що поєднання адміністративного та фінансового ресурсів дасть можливість заглушити голоси невдоволених і роздавити опозицію.
Чи буде відставка уряду Миколи Азарова восени?
— Янукович розуміє, що Азаров стабілізатор, а не реформатор. Він потрібен на короткий термін. Але ким його замінити? Призначити прем"єром Клюєва, то група Бойка образиться. Якщо Колеснікова — то посилиться Ахметов й образяться решта. А продукувати ображених у політиці не можна. Значить, потрібен прем"єром хтось інший. Якийсь європейський хлопець. Такого шукатимуть.
На що спроможна ця влада?
— Вона вже виконали свою головну функцію — не допустити до влади Тимошенко. Спасибі їм, бо ніхто не знає, що б нас чекало.
Якщо Партія регіонів переможе у більшості місцевих рад, як це вплине на позиції Юлії Тимошенко?
— Вона вже не є небезпечним опозиціонером. Тимошенко не має нічого нового, ніяких свіжих ідей людям не скаже. Знищувати її владі не потрібно. Партія регіонів боятиметься тієї опозиції, яка ще може з"явитися. Тому будуть її давити скрізь.
Поки що ми бачимо, що старі політики себе віджили, а нові не з"явилися. В цьому плані Януковичу пощастило — він виграв президентські вибори на протистоянні всередині "помаранчевих". Він виграв, бо вони програли.
Новими підносять себе Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк.
— Тігіпко новий? Він із 1990-х! Люди отримали "прострочений товар".
Яценюк — новий. Але де нові ідеї у його виборчій кампанії? Робить заяву, що потрібно заборонити експорт зерна, щоб мати продовольчу безпеку. В Росії це зробили, колись Юля так чинила — щоб тримати ціни на хліб. Але як таке може пропонувати людина нової формації? Адже в Україні 70 приватних компаній, які експортують зерно й мають укладені контракти. Виходить, ми їм говоримо: "Хлопці, йдіть геть. Нам головне — фінансова стабільність". Виходить, вони ніхто. Як же право приватної власності? Чи будуть після такого інвестиції в сільське господарство? І це пропонує "нова" людина Яценюк. Цвіркнув, позначив, що він іще живий.
Що далі буде з Тимошенко?
— Проти неї копають, щоб знизити фінансові потоки. Якщо не буде грошей, то не буде сильної команди й опозиції.
Примусити Тимошенко виїхати з країни не зможуть — їй немає чого боятися. Товариш Путін її не чіпатиме. Це не означає, що Росія її контролює чи вона на зв"язку з Москвою. Але в будь-якій бесіді з українськими політиками російські керівники можуть дати зрозуміти, що вони не прихильники кримінального переслідування Тимошенко. І все, натяк зрозумілий. Їй дозволять мати від 10 до 15 відсотків голосів. І вона буде стримувати Януковича.
Навіщо Москві стримувати Януковича?
— У Росії не хочуть, аби Україна перетворилася на Білорусію, а Янукович — на Лукашенка. Янукович хотів би, але, на жаль, не зможе.
Лукашенко — модель авторитаризму та незалежності. Він оберігає Білорусь від Заходу й Росії. Лукашенко прийшов до влади в середині 1990-х, коли економіка була неприватизована. Він її, на відміну від Януковича, приватизував та повністю контролює. Білорусія — індустріальна країна з фабрично-заводською структурою суспільства, якою легко керувати. Люди дисципліновано живуть від гудка до гудка. В Україні такий тільки Схід. Це виборці патріарха Кирила та Володимира Путіна, які говорять: "Ми маємо бути в Росії та мати російську мову за головну". Якщо Янукович робитиме щось типу Лукашенка, то цих виборців можуть від нього відвернути промивкою мізків російським телебаченням. А на Заході країни Янукович прихильників не здобуде.
На сьогодні демократія в Україні на руку Росії. Вони використовують її, щоб карати українських політиків за допомогою настроїв електорату на Сході. Президент цілком залежний від своїх виборців та Росії. Ураховуючи це, поява прогресивного авторитарного режиму Януковича, можливо, була б на краще.
Навесні винаймає номер у готелі "Ялта-Інтурист"
— Я ніколи влітку не не відпочиваю, бо на морі жарко й багато людей, — каже Вадим Карасьов. — У кінці квітня — на початку травня з дружиною їздимо на п"ять-шість днів до Ялти. Знімаємо напівлюкс у готелі "Ялта-Інтурист". У низький сезон це коштує 500 гривень на добу. Прокидаємося до шостої ранку, п"ємо каву на гарному пейзажі. Кажуть, Крим "радянський". Це від депутатів попахує "радянщиною". А Крим — унікальний. Там хвоя, гори. Море краще, ніж в Іспанії.
Дружина Карасьова завідує кафедрою в Харківському університеті. Донька має мережу магазинів одягу в Харкові.
Працював із Кучмою та Ющенком
Вадим Карасьов у 22 роки пішов викладати політологію в Харківському державному університеті:
— На четвертому-п"ятому курсах сиділи студенти мого віку. Я соромився приходити непідготовленим, тому лекції писав ночами. Тоді, в кінці 1980-х, ідеологія змінювалася, підручників не було. На екзаменах студентів не по білетах питав, а сам розпитував. Хотів бачити, як вони мислять.
1996 року переїхав до Києва, працював радником нардепа Володимира Семиноженка. Був серед засновників Національного інституту стратегічних досліджень. Як консультант брав участь у президентській кампанії Леоніда Кучми. Згодом працював із Партією регіонів, партією Інни Богословської "Віче", президентом Віктором Ющенком.
— Можливо, цього року піду викладати до Києво-Могилянської академії, — каже Карасьов. — Викладати — це класно! Студенти — це підпитка, молода енергетика.
3 
1
Коментарі
8