Директор Інституту глобальних стратегій 58-річний Вадим Карасьов кладе перед собою дві книжки британського соціолога Майкла Манна. Привіз їх у понеділок із Москви. Їздив на телеефіри — доносити до росіян позицію України.
— Порошенко програв усе. Й мінські домовленості, і Донбас, — каже Вадим Юрійович. — Навіщо були позачергові парламентські вибори? Щоб отримати конкурентів — Яценюка й Садового? Не розумів, що 54 відсотки підтримки в травні — це випадковість? Порошенком тоді заповнили вакуум, аби встановити хоч якусь стабільність.
Дзвонить мобільний. Карасьова запрошують на зустріч у четвер. Він погоджується.
— Ми вже втратили Донбас. Територіально третину, а за населенням — 4 мільйони з 6. Залишилися сільські райони й маленькі міста. Втратили десятки заводів, що забезпечували валютні надходження. Там машинобудування, великі поклади газу, газоліну. Де вугілля тепер купуватимемо? В Африці? Путін вважає, що держава в нас не вдалася, а влада — недолуга. От зараз возимося з коаліціями.
Кремль отримав додаткові козирі?
— Українці проголосували так, щоб ні в кого не було монополії на владу. Це по-європейськи. Але треба врахувати, що стара державність рухнула, а нову створюють. На такому етапі будь-яка політична система не спрацьовує. Тому доки ми ділимо владу, Путін ділить Україну. Не випадково на Донбасі провели вибори 2 листопада.
У нас Конституція залишилася перехідною. Немає чіткого розуміння, хто формує Кабмін. За списками переміг Яценюк, але з мажоритарниками більше депутатів у Порошенка.
Міністрами мають бути політики. Вони повинні задавати напрямок руху. А знавців галузі — у заступники, помічники, експерти. Українці вибрали парламентсько-президентську республіку, бо не хочуть, щоб уся влада була в одних руках. Тому треба міняти Конституцію, аби перший номер партії переможця ставав прем'єром і формував уряд. Щоб більшість народних депутатів голосувала за потрібні закони. А не викаблучувалися, аби їм несли портфелі з грішми.
Зараз в уряд можуть потрапити нові обличчя. Так, як вони зайшли в парламент. А що й хто стоїть за тією ж "Самопоміччю"? Львівський мер Садовий чи хтось інший? Звідки в них були гроші на потужну рекламну кампанію? Яка в них програма? Прийшли у Верховну Раду з люстрацією? Це напрямок діяльності. А що з країною робитимете? В нас створюють партії і проводять їх до парламенту, щоб впливати на політику, мати своїх людей у владі. Можна по-різному ставитися до "Свободи", але в неї є історія, структура. За це й поплатилася, бо всі добре знають помилки партії Тягнибока. Голосували за тих, про кого нічого не знають. Вибрали надію на диво. А треба зрозуміти, який вибір стоїть перед нами.
Який?
— Потрібні реформи, щоб створити потужну національну економіку. Бо ми вже тривалий час живемо в борг. Зараз збільшуємо його.
Дзвонить мобільний. Карасьов 2 хв. коментує заяву президента про скасування закону про особливий статус окупованих територій Донбасу.
Яценюк дев'ятий місяць очолює уряд. Порошенко п'ять місяців є президентом. Реформ немає, але українці все одно проголосували за їхні партії. Чому?
— А за кого голосувати? Нових політичних сил із програмою перетворення держави немає.
Чому добре пройшли реформи в Чехії? По-перше, маленька країна. По-друге, там була сформована нація. Це означає, що люди готові терпіти реформи заради того, щоб держава вижила, збереглася й повернулася в Європу. Яценюк вісім місяців не проводив реформи. Але його обрали, бо в багатьох виникло відчуття: варто дати ще один шанс.
Чи готові Яценюк і Порошенко робити висновки з допущених помилок і діяти інакше?
— Десь вони це розуміють. Як і те, що мандат Майдану — не безмежний. Що люди готові терпіти ще рік-два, але тільки якщо побачать: влада діє в інтересах народу, країни.
Реформи складні ще й тим, що треба визначити, як бути з олігархами. З одного боку, якщо рухатися в Європу — там вони не потрібні. З другого, олігархи — це конкретні промислові підприємства. Хто їх зараз купить? А по-третє, під час Майдану й війни одні олігархи дотримувалися патріотичної позиції, другі — байдужої, треті — ворожої. Деякі публічно воюють між собою. Це деградація. Тому треба знайти спосіб перетворити їх на крупних власників із значно меншим, ніж зараз, впливом на політику, засоби масової інформації.
Із чого варто розпочинати реформи?
— Наприклад, із Міністерства внутрішніх справ. Але ж ми зайняті люстрацією. Хоча проблема не в людях, а в інститутах. Хіба всі судді цинічні та продажні? Ні. Те ж стосується міліціонерів. Не всі можуть бути героями — кинути виклик системі, а потім невідомо де опинитися. Зробіть так, щоб у працівника не було спокус. Дайте стабільну нормальну зарплату. Бо прийдуть нові, але жадібніші.
Нам потрібен свій шлях реформ. Наводять приклад Сингапурського дива. Але це було 50 років тому, населення — мільйон, авторитарна держава. Ми хочемо таку? Треба так і сказати. Але ж — ні. Ми прагнемо рухатися в Європу.
На виборах 26 жовтня партія Яценюка випередила політсилу Порошенка. За п'ять місяців президент утратив підтримку вдвічі. Як діяти Яценюку, щоб уникнути такого провалу?
— Має пройти між громадською думкою та популізмом. Повинен опиратися на суспільство, але дивитися далі і глибше. Наші йшли в політику й думали: проб'ємося на гору й сидітимемо на скрині з грошима. А, виявляється, зараз треба створювати — бути архітектором, прорабом, штукатуром. Мають одночасно будувати все — державу, економіку, політичну систему, демократію. Для реформ бажано все зруйнувати, як після Другої світової війни. Чому в Німеччині за 20 років сталося економічне диво? Бо все знищили. Так легше будувати. Те саме в Японії, Південній Кореї.
У Карасьова знову дзвонить мобільний. Просять допомоги дітям. Відповідає, що перераховує кошти у благодійний фонд.
Завдяки чому мер Львова Андрій Садовий став політичним важковаговиком загальнонаціонального рівня?
— Це — ефект невідомості. Те ж було в Порошенка на президентських виборах. Садовий хоче поширити партію на всю Україну. Націлений на президентство. В Україні завжди тривала боротьба за право бути державотворчим регіоном — між Донецьком, Дніпропетровськом і Львовом. За Кучми домінували дніпропетровські. Потім донецькі намагалися скроїти Україну по-своєму. Їх "попросили". В останні роки вискочила Галичина. У "Свободи" більше низовий націоналізм, а у Садового — поміркованіший, інтелігентний. Це спроба повернути Львову провідні позиції.
Якщо "Самопоміч" не піде в коаліцію, її виборці не зрозуміють цього. Якщо погодиться, то Садовому буде невигідно мати своїх міністрів, бо треба нести відповідальність за уряд. Як він діятиме?
— Час ухиляння від відповідальності минув. Доки себе оберігатимеш, твою хату спалять. Садовому на весь голос треба заявляти свою позицію і відстоювати її. Яценюк це зробив — не пішов у "Блок Петра Порошенка". Й не прогадав.
Чим Юлія Тимошенко може прислужитися Україні?
— Сьогодні вона — найдосвідченіший політик. Інших таких у парламенті немає. У нинішній ситуації діє мудро: не йде в глуху опозицію, але й не відмовляється від консультацій щодо коаліції.
Якою буде подальша політична роль Ляшка?
— Йому треба пройти шлях від популістського вискочки до серйозного політика, щоб його сприймали як самостійну фігуру, а не як проект якогось олігарха.
Перед сном три години читає книжки
Вадим Карасьов родом із Коростишева на Житомирщині. Навчався в Харківському держуніверситеті за спеціальністю політична економія. 10 років викладав політологію.
Брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог та аналітик. Був позаштатним радником Віктора Балоги, глави Секретаріату президента Віктора Ющенка. Двічі балотувався в народні депутати. До парламенту не пройшов. Понад 10 років очолює Інститут глобальних стратегій у Києві.
Любить читати. Вдома на столі має п'ять стосів книжок. На ніч обов'язково читає одну з них. Витрачає на це до 3 год. Виписує цитати.
Одружений. Має дорослу доньку.
4 
35413
Коментарі
28