— Не могу дождаться, пока начну этих ментов на деревьях вешать, — говорить активіст Врадіївської ходи 55-річний Сергій Муринський на столичному майдані Незалежності. Кремезний чоловік приклеює скотчем до бордюру плакати. У його лівому вусі дві золоті сережки.
Троє чоловіків витягають із пакетів прапори України. У середу, 14 серпня, зібралися на майдані востаннє. 18 липня вони прийшли до Києва з райцентру Врадіївка Миколаївщини. Протестували проти побиття та зґвалтування двома міліціонерами місцевої жительки. Активісти вимагали відставки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та реформування міліції. Їхнє наметове містечко розігнали.
Нині протестувальники готуються до нової ходи "Від Врадіївки до любові". Вона має розпочатися 2 жовтня, одночасно в усіх регіонах. Закінчитися за тиждень у столиці.
— Мне очень не понравилось то, что сделали менты с женщиной во Врадиевке, — басом каже Муринський. — За это стоит наказывать. Украинцам надо в обязательном порядке держать дома ствол, чтобы стрелять этих собак-ментов.
Активіст 55-річний Володимир Фоміцкий прикопує на клумбі залізні палиці. Кожну ямку поливає водою із 10-літрової баклажки. Притоптує. На них вішає три прапори України та 2-метровий плакат із написом "Громадянська січ. Вимагаємо реформування правоохоронних органів та відставки президента".
На бордюрі лежить півметрова картонна коробка з написом "Учасникам Врадіївської ходи".
Огрядний засмаглий чоловік у просторій білій футболці фотографує активістів.
— Мене вже жінка сварить, шо всі гроші на акції витрачаю, — усміхається. Представляється Петром Шталінбером. — То 800 гривень дав, то 100, то 70. Треба ж плакати робити, символіку. Вони, ці активісти, як діти. Вічно в них шось украдуть або заберуть. Та й Сірьожа багато дав.
Шталінбер киває на Муринського.
— Нас же ніхто не фінансує, — продовжує він. — Політичним партіям тільки б свою вигоду мати.
На клумбі під прапором на розкладному стільці сидить пенсіонер із Одещини 78-річний Ярослав Шаран. На голові чорна вицвіла кепка з написом "Ніссан". Чоловік затягується "Примою".
— Я приїхав із села Петрівка на старенькому вєлосіпєді, — розповідає. — Ночую у палаточному городку, де за Тимошенко сидять. Митися хожу до памошніка депутата, якого — не помню. Лишив велосипед у лагєрі. Тут же жара. Ше колеса лопнуть. А мені на ньому назад їхати. Гроші в мене єсть — пенсія. Їм із магазіна: ковбасу, хліб, молоко. Хіба мені багато треба?
До "врадіївців" підходить чоловік років 25 у смугастій сорочці. На правій щоці — шрам. Слухає розмови, тоді читає вимоги.
— Там усьо правильно написано, — каже. Представляється Володимиром. — Янукович явно козел. Він тільки й робить, шо упаковується. Хай би хто-небудь став президентом. Тільки шоб ділився і давав людям жити.
О 17.00 до "врадіївців" підходить їхній лідер 57-річний Василь Любарець. Він традиційно в помаранчевій кепці та затертій білій футболці. Люди навперебій намагаються щось йому розповісти. Любарець мовчки слухає.
— Минулого разу все було спонтанно, не було організаційної роботи, — говорить. — Ми сподівалися на диво. Зараз усе організуємо. Усі розуміли, що потрібна третя сила. Але не знали, де її шукати. Тепер усвідомили, що ця сила — перша, а не третя — вони самі. Тому вийдуть.
Його уважно слухають.
— Звернемося через активістів до кожного села. Скажемо: "Знайдіть пару діячів, зберіть гроші для них на похід". Кажемо й політичним партіям: "Ідіть до людей, очольте їх колони". Нехай беруть свою символіку, але не зловживають. Багатьох це відлякує.
Перехожі зупиняються і слухають лідера. Таких 15.
— Приїхали із Львівщини на святкування Дня Незалежності, — говорить білявка 53-річна Мирослава. Прізвище називати відмовляється. — Я готова піти тою ходою. Уже достаточно терпіти то насилля. Скіки можна? Получаю тисячу пенсію. Шо я можу купити? Нічого. Треба, шоб увесь народ піднявся. У нас люди протів того беззаконня. Багато би приєдналося. Приїду додому, усім розказуватиму. Не знаю, скільки людей назбирається. Але хотіла б, шоб хоть тисяч 10.
За 4 год. під вимогами активістів підписуються п'ятеро. О сьомій вечора Шталінбер гукає:
— Давайте сфотографуємося разом. Ставайте.
Люди шикуються. Посередині — Любарець. Усі усміхаються.
— Тепер відіо, — махає рукою Шталінбер. — Записуємо звернення до людей.
— Ми зрозуміли, шо є громадянським суспільством, шо нам треба перевернути все з ніг на голову і стати господарями своєї країни, — каже Любарець. — А президент і влада — то наші слуги.
Шталінбер різко кладе фотоапарат на бордюр і спльовує:
— Всьо, батарейка сіла!
Любарець сміється:
— Нічого, значить, так і треба.
Люди ховають плакати в пакети й розходяться.
"Врадіївці" обговорили план зміни влади
17 серпня "врадіївці" провели форум у центральному офісі Народного руху. Зібралися 30 людей. 2 год. обговорювали майбутню акцію.
— Ми ще раз презентували ходу "Від Врадіївки до любові", — розказує активістка 51-річна Віра Замяла. — Запросили до участі в цій ході всі політичні і громадянські сили. Головне, щоб вони підтримували наш принцип відкритої мирної вуличної акції. Цим форумом ми почали процес об'єднання. Вже сказали, що візьмуть участь громадські організації "Кияни для киян", "Російськомовні українські націоналісти", "Жінки України", київські анархісти. Також Соцпартія та Українська республіканська партія. Ведемо переговори з "Батьківщиною".
Оголосили вимоги: відставка президента Віктора Януковича, звільнення політв'язнів, зміна системи влади через 100-тисячний Майдан та реформування міліції.
2 
1
Коментарі
2