пʼятниця, 09 листопада 2012 07:45

Під ЦВК щодня збираються кілька сотень людей

Автор: фото: Ольга Камєнєва
  Чоловік читає газету під стінами Центральної виборчої комісії у столиці, 7 листопада. З понеділка там триває безстрокова акція протесту проти фальсифікації виборів
Чоловік читає газету під стінами Центральної виборчої комісії у столиці, 7 листопада. З понеділка там триває безстрокова акція протесту проти фальсифікації виборів

— Нужно что-то делать, терпеть эту власть уже невмоготу, — каже киянин 52-річний Олександр Равенков. Він із понеділка щодня приходить під Центральну виборчу комісію на площі Лесі Українки в столиці.

Позавчора о 13.30 Олександр дістає з пакета бутерброди з ковбасою і квашені огірки. Пригощає Валентину Васьків, 65 років.

— Никогда не думали, что станем такими голодными и нищими, — каже жінка. — Везде одна несправедливость. Вот Азаров недавно сказал, что нужно брать лопаты и работать. А чего же он это своему сыну не сказал? Послал его на Мальдивы и домик там прикупил ему.

— Хіба можна жити з цими реформами? — Олександр відкушує половину огірка. Він все життя працював провідником. Зараз — на пенсії, після інсульту отримав другу групу інвалідності. — Рік тому попав у лікарню. Поклали в реанімацію. Замість того, щоб рятувати, написали величезний список ліків. Сказали: "Оце купите, і ми вас лікувати почнемо". А в мене ліву сторону геть відібрало. Куди не кинься — скрізь несправедливість. Усі розуміють, що вибори сфальсифіковані. Якби правильно рахували, вони в своєму Донбасі не набрали би більше 15 відсотків голосів. Учора тут були люди з Краматорська. Розказували, що члени комісії пачками кидали бюлетені в урни. На Донбасі все їхнє. Спробуй щось проти сказати, зразу роботу втратиш.

У Києві таких масових фальсифікацій не було, то тут "Свобода" на друге місце вийшла. Я теж за них голосував. "Свобода" — єдина партія, що може протистояти цій банді.

За кілька метрів викладач психології столичного інституту телекомунікації та інформатизації 72-річний Анатолій Коваль обіймається з на три роки старшим Віктором Павленком.

— Де б ми ще з вами зустрілися? — чоловіки тричі цілуються у щоки. — Ми в одному під'їзді живемо, ціле літо вечорами в дворі грали в шашки. А це вже місяців зо два не бачилися. Я сюди приходжу вранці перед роботою і, як повертаюся додому, забігаю годинки на 3-4, — розповідає Анатолій Микитович. — Нам в інституті відвідувати такі зібрання забороняють. Я з кафедри один ходжу сюди, бо вважаю себе націоналістом. Мене керівники за це не вичитують, але кажуть: "В інституті свій націоналізм не розповсюджуй". Та як семінари проводжу, втриматися не можу. Розказую про це все дітям. То половина слухають і просять продовжувати, а інші — вдають, що не чують. У понеділок тут міліціонери і "беркутівці" пробували демонтувати намети. Тоді саме Андрій Іллєнко виступав. Я пропхався вперед і почав казати міліціонерам: "Хлопчики, вам батьки розказували про події 2004 року? Тоді міліція перейшла на сторону простих людей". До мене підійшов чоловік у цивільному і питає: "А як вони на вашу сторону перейдуть, ви їм роботу дасте?". Потім сказали, що то був полковник міліції.

— Ви не голодні? — питає Анатолія Коваля киянка 68-річна Станіслава Степанова. — Ми тут яблук купили. Якась бабуся продавала по 3 гривні за кілограм. Увечері чогось ситнішого принесу. Вчора два пакети бутербродів із салом зробила, то за 20 хвилин всі поїли.

Анатолій Микитович відмовляється. Каже, недавно обідав.

— ЦВК існує для того, щоб заробляти гроші, — говорить Станіслава Степанова. — Соромно, що перед цією будівлею, серед цих бісів стоїть пам'ятник Лесі Українці. Тут же нічого духовного і близько немає. Раніше тут була фетрова фабрика, а тепер хтось побудував багатоповерхівку для багатіїв. Он в тому будинку три поверхи купив собі Ян Табачник. А наші діти ніколи собі навіть однокімнатної купити не зможуть. Мій онук закінчив політех з відзнакою. Зараз навчається на другому курсі аспірантури. Оце недавно влаштувався на роботу, то його там кинули на 32 тисячі гривень. Зарплату платили в конверті, а потім їх жаба задавила, що платять йому гроші. Кілька місяців нічого не виплачували, а тоді сказали: "В нас є тільки 7 тисяч". Він написав заяву про звільнення і не взяв ні копійки.

78-річна Ніна Ковальчук приїхала з Нової Каховки на Херсонщині. Завтра вранці летить в Італію до доньки.

— Хватить жить так. По 40-50 років одробили, а маємо пенсію на рівні тих людей, які зовсім не працювали. Влада робить усе, щоб ми побистріше пішли у свій рідний дім — на той світ. А все для того, щоб не платить пенсію. Людина пенсію заробила, а отримувати її не буде. Все державі йтиме. Рада, що дочка цього всього не бачить. Вона вийшла заміж за італійця. Вже 12 років у Римі живе. Як приїжджає, каже: "Не страна, а обдираловка. За справку нужно 300 гривен заплатить, за печать — 500". Я на мітингах часто буваю. 2004-го кілька разів на Майдан приїжджала. Привозила протестуючим пиріжки і закрутки. Тоді всі вірили, що обстановка на краще поміняється. А сюди одні пенсіонери приходять. Молодь розуміє, що це нічого не дасть.

Зараз ви читаєте новину «Під ЦВК щодня збираються кілька сотень людей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути