Зранку 2 серпня працівники дорожньої служби косять траву обабіч дороги з Вінниці до райцентру Гнівань. Дві асфальтоукладальні машини латають ями. Уздовж усієї траси стоять дорожні патрулі. Утворюється 15-кілометровий автомобільний затор. Цією дорогою за кілька годин має проїхати прем'єр-міністр Микола Азаров.
— Чо ж так погано? Всьо, шо ви залатали, летить мені в лобове скло, — каже до робітників водій із Гнівані 43-річний Юрій Вікторов.
— Нормально, до кінця літа хвате, — говорить працівник дорожньої служби.
При в'їзді у Вінницю патрулів більшає, стоять через кожні 20 м. Вони не пускають машини, які збираються виїжджати із прилеглих до центральної траси вулиць.
— До десятої виїзд заборонений, — каже патрульний водію сірого "ланоса". — На міський транспорт пересідайте. Нам сказали, щоб у місті було поменше транспорту.
63-річний Микола Азаров із Києва до Вінниці дістався літаком Ту-134, який йому надало держпідприємство "Україна". Летів 50 хв. Приземлився в аеропорту Гавришівка. Звідти мікроавтобусом облдержадміністрації поїхав у село Василівка Тиврівського району відкривати комплекс для зберігання фруктів та овочів. На його будівництво витратили 150 млн грн. У 79 холодильних камерах там можна зберігати 18 тис. т продукції.
За годину до приїзду прем'єра на території сховища міліція заглядає в каналізаційні люки. Працівникам начальство наказує вийти на подвір'я. 52-річний Гачай Шафієв, гендиректор овочесховища, звертається до працівників:
— Так, главне улибатися, ніяких лишніх розмов, питань.
Приїжджає нардеп-"регіонал" 50-річний Григорій Смітюх. Він допомагає підприємцям будувати подібні комплекси.
— Восени встановлять обладнання для сортування та пакування продукції. Поки що устаткування везуть з Італії, — розповідає.
Прем'єр спочатку йде до людей при вході.
— Ви вірите в реформи? — запитує Азаров.
— Їх видно наяву. Спасіба за робочі місця, — відповідає працівниця холодильного комплексу. Називатися відмовляється.
— Із президентом у нас задача в тєчєнії п'яти років такі комплекси построїти по всій Україні, бо ми привикли по старінкє сохранять, — додає Азаров.
Прем'єра ведуть у залу. На довгому столі стоять кошики з абрикосами, огірками, картоплею, морквою, капустою, буряками.
— Ви будете покупать капусту по 1,2 гривні? — звертається до журналістів. Бере абрикос. — А у меня дома все почернело.
Біля яблуневого саду Азарова перестріває жителька сусіднього селища Сутиски Валентина Горик. Просить заїхати до неї додому. Він погоджується.
— Обійшов усе її обійстя. Побачив, що вона мурує пічку й сказав, що свою пічку обкладає кафелем, — розповідає про візит Азарова до селянки Леонід Дідух, голова місцевої сільради. — Вона вгощала його варениками, пиріжками та узваром. Півчаса балакали. Попросила відремонтувати дитсадок та не закривати лікарню. Азаров сказав, що подумає нащьот дитсадка, лікарню не тре закривати. Бо в селі 6,5 тисяч населення живе. До сіх пор сльози течуть. Не кожен день такі люди приїжджають.
2 
1
Коментарі
10