— Якщо в депутата виникне конфлікт із партією, його виключать і він втратить мандат. Мають бути слухняні, — каже Денис Рибачок, 25 років, експерт Комітету виборців України.
16 липня Верховна Рада внесла зміни в розділи Виборчого кодексу про президентські, парламентські й місцеві вибори.
Парламент затягнув з ухваленням змін до Виборчого кодексу. Як це вплине на кампанію?
— Коли до виборів так мало часу, законодавство має бути максимально стабільним. Щоб виборці розуміли, як будуть рахувати голоси і визначати переможців.
Але це не вперше для України. 2015 року з'явився закон про місцеві вибори так само в липні, а у жовтні — відбулося голосування.
Міжнародна практика свідчить, що за рік до волевиявлення ключові речі виборчого законодавства чіпати не можна. Це показує, що депутати від "Слуги народу" не розуміють, чого хочуть від виборчого процесу.
Виборчі комісії треба перенавчати?
— Навчання почнеться в найближчий місяць. Потрібен час, щоб проаналізувати ухвалений документ.
Депутати змінили закон. У громадах, де кількість виборців більше як 10 тисяч, діятиме пропорційна система — коли кандидатів обирають за партійними списками. Навантаження на членів комісії зростає в кілька разів.
Бо одна справа — пропорційна система з відкритими списками (виборець може підтримати і партію, і конкретного її кандидата. Так виборці впливають, хто саме від політичної сили отримає мандат. — ГПУ) діє в містах із понад 90 тисячами виборців. Таких в Україні приблизно 30. Інше — за тією ж моделлю проводити вибори у містах із 10 тисячами. Це сотні населених пунктів. Членам комісії треба зробити 100 математичних дій, а не 10.
Нас може чекати ніч і наступний день підрахунку.
За цією системою обиратимуть у містах із населенням понад 10 тисяч виборців. Самовисуванці в органи місцевої влади зможуть пройти тільки в малих населених пунктах. Така норма посилює роль партій. Які вбачаєте в цьому загрози?
— Це невдале рішення парламенту. І нечесне щодо місцевого самоврядування і незалежних кандидатів. Вони муситимуть домовлятися з партіями, платити гроші. Інтереси політичних сил поставили вище за інтереси місцевого самоврядування. Це нелогічно. Щоб виділити кошти на ремонт мосту, не потрібно бути членом партії. У невеликих містах немає значних політичних розбіжностей. Не можуть одні депутати виступати за ремонт туалетів у школі, а інші — проти. Це дурниці.
Політики зробили собі подарунок перед місцевими виборами.
У більшості партій нема представництв у невеликих містах.
— Це правда. Треба постаратися, щоб знайти політичну силу, яка реально працює в райцентрі. Парламентські партії — тим більше.
Це теж вказує, що закон невдалий. Але депутати знайшли, як це обійти. Передбачили в кодексі, що висувати кандидата може обласна організація, якщо немає осередку в районі чи місті. Партіям навіть не треба розбудовувати мережу.
Але держава дає партіям гроші на розвиток інфраструктури. Така підтримка не має сенсу?
— Значну частину коштів витрачають на центральний офіс, рекламу.
Розбудова осередків — це гра в довгу. А більшість партій нагадують політичні проєкти, які живуть від кампанії до кампанії.
Які з внесених змін актуальні й потрібні?
— Заставу у великих містах зменшили у дев'ять разів. Рада вирішила проблему, яку сама ж і створила. Спочатку депутати підвищили її розмір, а тепер побороли. Але заставу тепер платитимуть усі. Кандидат на голову сільської ради теж вноситиме кошти. Цього раніше не було. Вчитель чи лікар муситиме віддати 900 гривень просто за можливість балотуватися.
На місцевих виборах зможуть голосувати внутрішньо переміщені особи і трудові мігранти.
Є відповідальність за роздачу продуктових наборів.
Передбачили два тури виборів у містах, де більше як 75 тисяч виборців. Раніше ця норма діяла для 90 тисяч. Двотурова система — це добре. Спонукає виборців іти голосувати. А кандидатів — шукати союзників. Зростає легітимність обраних осіб.
У невеликих містах, селах, селищах до 10 тисяч виборців буде багатомандатна мажоритарка — в окрузі обиратимуть кількох депутатів. Раніше був один — мав кинути всі ресурси, щоб перемогти опонентів. Зараз він може стати навіть четвертим і пройти в місцеву раду. Рівень конкуренції між кандидатами зменшується.
Де у кодексі залишилися підводні камені?
— Не до кінця зрозуміло, як відбуватиметься голосування. Виборцю потрібно обрати і партію, і кандидата. Ключовий голос — за партію. Але форма бюлетеня складна. Виборцям треба заповнювати два поля. За кандидата ставити не галочку, а писати номер.
Міжнародний досвід показує: коли держава вперше застосовує пропорційну систему з відкритими списками, до 10 відсотків бюлетенів — недійсні. Нам треба бути готовими до цього. Важлива просвітницька кампанія.
Ще один підводний камінь — списки. Їх називають відкритими, але мають ознаки закритих. Кандидату у списку партії, щоб просунутися вище, треба набрати не менше 25 відсотків виборчої квоти (це кількість голосів, необхідних для отримання одного депутатського мандата. Її визначає територіальна виборча комісія. Для цього загальну кількість голосів за партії, які подолали 5%-ний бар'єр, ділять на кількість мандатів. — ГПУ). Це багато. Якщо кандидат їх набирає, може рухатися по списку вгору. Якщо ні, пріоритет матиме кандидат, який стоїть вище, а не той, якого підтримали виборці.
Ще одна хитрість — поняття партійного лідера. У відкритих списках передбачена людина, за яку виборці не голосуватимуть, але якщо партія набирає 5 відсотків, то партійний лідер автоматично проходить у раду. Система побудована так, що вплив партій більший, ніж виборця.
Заборонили роздавати подарунки, надавати послуги та інші блага перед виборами. Лазівки залишилися?
— Раніше клеїли наліпку партії на пакет гречки. І він вважався вже не продуктовим набором, а партійною символікою. Зараз чітко передбачили — продуктові набори і спиртні напої роздавати не можна. Але залишилася можливість робити це від імені благодійних організацій. Їх важко прив'язати до кандидата.
Не вирішили питання дочасної агітації. Кандидати можуть її починати наступного дня після реєстрації. Але кампанія вже стартувала — у Києві та інших містах багато білбордів. Політики не звітують про ці витрати.
Що дасть перемога на місцевих виборах великим партіям?
— Із децентралізацією роль місцевого самоврядування зросла. Раніше воно було набагато слабшим за державу. Зараз за рахунок податків у великих громадах має більший вплив.
Голова великої ОТГ — це серйозний чинник навіть в області. Якщо опозиція контролює велику кількість місцевих рад, може використовувати це для протидії центру. Партії зацікавлені взяти місця в ОТГ. Це вплив і ресурси. Мер Києва за статусом вищий за народного депутата України. Розуміємо роль його посади, коли починаються опозиційні рухи чи революційні ситуації. Хто контролює Київ, той має прямий доступ до Банкової. В інших містах так само. Мер Дніпра, Харкова — впливові люди.
Місцеве самоврядування буде розвиватися. Опозиція планує скористатися цією можливістю. Провладна партія так само хоче отримати представництва в усіх регіонах.
Максимальну кількість ресурсів вкидатимуть на вибори й Офіс президента, і опозиція, і регіональні еліти.
Як змінився виборчий процес за останні 10 років?
— Враження, що з кожним виборчим циклом громадяни ще більше розчаровуються у владі. 10 років тому були сподівання, що зі зміною політичних фігур ситуація покращиться. Зараз виборці дійшли висновку, що потрібен хтось інший. Звідси запит на нові обличчя.
Політика стала розважальною. Це не може змінитися враз. Так відбувається у всьому світі. Популярні люди стають політиками.
3 хвилі змін та доповнень пройшов Виборчий кодекс за рік. Його ухвалили в липні 2019-го, документ підписував спікер парламенту восьмого скликання Андрій Парубій. Тоді нардепи розглянули 4568 правок. У грудні президент Володимир Зеленський наклав вето і депутати знову оновили закон. У липні цьогоріч — зробили це втретє, внесли близько чотирьох тисяч уточнень.
Вболіває за лондонський "Арсенал"
Денис Рибачок працює в громадській організації Комітет виборців України з 2014 року. Спостерігав за виборами у Грузії та Молдові.
Закінчив кафедру політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Родом із міста Полонне Хмельницької області. Мати Ірина Іванівна вчителька української мови. Батько з родиною не живе.
— Майже три місяці карантину був із родиною на Хмельниччині. Зробив багато справ, які давно треба було. А ще весна — це картопля. Тому час провів продуктивно.
Грає у футбол. 10 років уболіває за лондонський "Арсенал".
Неодружений. Живе в Києві.
8 
35413
Коментарі