Юрій Луценко, 42 роки, та кілька його соратників ідуть однією з центральних вулиць Херсона. Надворі мороз, але сонячно. Проходять повз будинок, на ґанку якого гріється брудний чоловік у лахмітті. Той проводжає їх поглядом, а тоді вигукує:
— О, Луценко! Дай пару рублів!
— Навіть бомж проводить агітацію, — жартує один з товаришів екс-міністра внутрішніх справ.
Перехожі здивовано проводжають Луценка поглядами. Він приїхав до Херсона минулої суботи, щоб розповісти про свій рух "Народна самооборона". Через центр екс-міністра ведуть до школи гуманітарної праці. Це приватний заклад, де директором працює лідер міської "Нашої України" Артем Кияновський. Сам він дорогою розповідає Луценкові історію Херсона.
У коридорі школи пахне їжею — готують обід гостеві. У бібліотеці скидають дублянки. Луценко розвертає стілець спинкою до столу, сідає і кладе руки на бильце. Підсуває кіпу газет. Зверху — кольорова — "Комуніст". Ще донедавна її видавали чорно-білою.
— Нам подписали на все школы, — пояснює Кияновський.
— Видишь, что значит поменять "Капитал" Маркса на капитал Рината (Ахметова. — "ГПУ")? Цветная, замечательная! — каже Луценко й відкладає газету. Повідомляє, що готовий до інтерв"ю.
Чому україномовні політики не їдуть працювати на схід і південь країни?
— Холера їх знає! Я їду. Мало того, у складі Соцпартії провів на парламентських виборах 2002 року близько 150 зустрічей, а під час президентської кампанії — 220. Основна їх частина була в Центральній і Східній Україні. Так, є різниця в ментальності. Але тут більш вдячна аудиторія. Дуже рідко вони бачать щирі, неформальні звернення політиків. Тому цінують.
Як на сході й півдні перемогти комуністів і Партію регіонів?
— Щодо комуністів і пропонувати нічого не треба — там час допоможе. Вони зробили колосальну помилку років десять тому, коли стабілізували своє керівництво. Фактично відрізали будь-які внутрішні дискусії. Втратили можливість модернізуватися. А "регіонали" всерйоз працюють над іміджем партії порядку, сили, дисципліни, професійності тощо. Проте вона не має ідеології.
Що нового ви будете пропонувати людям?
— Усього дві тези. Перша: люди мають право на акції протесту, щоб змусити політиків відповідати за обіцянки. Друга більш глобальна: ми маємо готувати план "перезагрузки" України. Бо за 15 років "слуги народу", які вийшли з партійно-комсомольської номенклатури, збудували країну для чиновників. Сьогодні, через рік після виборів, вони ділять владу. Кому більше й кому менше — президентові, парламенту чи прем"єрові. А люди живуть зовсім іншим життям. До них апелюють тільки тоді, коли хтось із влади підстрелить іншого і треба здати кров, — сумно усміхається Луценко. — Я хотів би, щоб ми підготували не тільки марші протестів, але і свої пропозиції. Це якраз і є проект під умовною назвою "Перезагрузка України". У державі має бути інша Конституція, інші закони, інші механізми забезпечення справедливості й законності.
Я дійсно мав 15 тисяч гривень
Чи ви знаєте, як треба "перезагружати"?
— Так. Звичайно, буду звертатися до інтелектуальної еліти. Я вже називав і старшого політика Мусіяку, і молодого Катеринчука, ряд інших експертів. Вони мають сказати, чому не спрацьовує народовладдя.
Уявіть собі, на всю сільську медицину виділено менше грошей, аніж на одну депутатську лікарню "Феофанія" в Києві. Що за цим стоїть? Вони живуть своїм життям, а люди — своїм. Немає точки перетинання, окрім як раз на п"ять років приїхати, надурити, провести цей "лохотрон" і далі жити своїм життям. Це просто катастрофа!
Хто буде у вашій команді?
— Я провів переговори з усіма молодими, перспективними політиками — Катеринчуком, Кириленком, Яценюком, Стецьківим і з цим... Господи... — Луценко не відразу згадує прізвище, але зрештою каже: — З Кличком! Коли ж настав час приймати рішення, стало зрозуміло, що вони не готові ризикувати, як я. Бо проект справді занадто романтичний. Вони всі кажуть: це цікаво. Але старі політики теж так кажуть. Тому я вирішив робити сам. І чим більше людей буде навколо мене на зустрічах і в оргкомітетах, тим більшою буде черга політиків, аби приєднатися.
Ви не називаєте нових прізвищ.
— Якби це був не громадянський рух, а партія, я б вам розповів про свою мрію: привести в парламент сто чоловік, з них вісімдесят нікому не відомих. Зараз я таких шукаю. Багато хлопців з "Пори" є дуже перспективними. Хлопці з університетів Харкова, Львова, Дніпропетровська... Але зараз я не будую парламентську кампанію. "Самооборона" не стане партією. Хоча її лідери можуть бути делеговані для представництва в органи влади.
Якщо звільниться посада міського голови Києва, наскільки реальна ваша участь у дострокових виборах?
— Я вважаю, що це дуже цікавий хід. Домовитися демократичним силам столиці й висунути єдиного кандидата. Перемогти з рахунком 70 на 30 відсотків. І дати оптимістичний знак для всієї країни.
Луценко переконує, що не має президентських амбіцій. Мовляв, замолодий, та й Ющенко ще працює. Екс-міністр каже, що покарати політиків-корупціонерів йому не дала система. Адже міліція надсилала матеріали до Генпрокуратури, а там їх складали до шухляди. Водночас президент не може звільнити генерального прокурора, бо коаліції в парламенті той вигідний.
— Генпрокурор є політично заангажованим. А Ющенко може тільки вголос казати, але не може нічого зробити. А люди кажуть: президент у нас якийсь нерішучий. А він не може нічого зробити, забрали ці повноваження! — підвищує голос Луценко і вже спокійніше додає: — Ще раз кажу: треба "перезагружати" всю систему влади.
Чому в міністерстві під час вашого урядування збереглася система, коли керівники отримують удесятеро більше за своїх підлеглих?
— Я дійсно мав 15 тисяч гривень. А начальник обласного управління — десь на рівні двох — ну, в залежності від вислуги — до трьох тисяч гривень. А скажімо... — Луценко обертається до чоловіка, який його супроводжує в поїздці: — Василю, ти в нас майором був?
— Підполковником, — відповідає той.
— І скільки ти мав?
— Чотири з половиною, — після паузи каже Василь і одразу додає: — Але ми — центральний апарат...
— Чотири з половиною, — підхоплює Луценко і виправляється: — Начальник обласного управління — ну, в кращому випадку чотири-п"ять. А звичайний лейтенант першого року — служби десь 800 гривень.
Але чимало начальників місцевих управлінь отримують зарплату вісім і більше тисяч гривень. Є багато надбавок...
— Вісім? Це хіба що він 30 років відслужив. Але для мене принциповим було інше: начальник обласного управління повинен мати у кілька разів більшу зарплату, ніж його підлеглі. На ньому колосальна відповідальність, і він не повинен думати, як прогодувати сім"ю. Я просто забув ці питання: чим годувати сім"ю, за що купити костюм. Інакше, можливо, мусив би думати, де ще заробити.
Вже накриті столи. Різноманітні салати, м"ясні страви, фарширована, заливна й печена риба, млинці з червоною ікрою. Луценко з колегами сідають. Швидко їдять, бо за півгодини почнеться мітинг. П"ють горілку і розповідають анекдоти. Але невдовзі Луценко встає і йде в іншу кімнату. Хоче 5 хвилин побути на самоті, щоб зосередитися перед мітингом.
1964, 14 грудня — народився у Рівному
1989 — закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки
1994 — заступник голови Рівненської обласної ради
1996 — секретар політради Соціалістичної партії
1997 — заступник міністра у справах науки і технологій
1998 — помічник прем"єр-міністра Валерія Пустовойтенка
2000 — співголова акції "Україна без Кучми"
2002 — обраний народним депутатом за списком СПУ
2005 — міністр внутрішніх справ, призупиняє членство в СПУ
2006 — виходить із СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в антикризову коаліцію; звільнений з посади міністра, призначений радником президента
2007 — започатковує рух "Народна самооборона"
Одружений, має двох синів
3 
1
Коментарі