17 ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС сидять уранці у четвер на лавці в столичному Маріїнському парку. Кутаються у різнокольорові вовняні ковдри. На шапки почепили пов'язки "Голодую". Із середи вони оголосили безстрокове голодування через невиплату пенсій у повному обсязі.
Акцію протесту заборонив суд. Київ — європейська столиця, тому в центрі протести недоречні, вирішили судді. Всього чорнобильців у парку близько 80. Ходять алеями. Вночі міліція склала на них адміністративні протоколи. Пояснили, що сидіти на лавках не можна, лише ходити.
— Мы насчитали, что ночевало 17 голодающих, — розповідає 47-річний Олександр Гудований із міста Первомайськ на Луганщині. Він — ліквідатор, інвалід ІІІ групи. — Спали на лавочках в одеялах. Мне звонила жена. Говорит, что видела меня по шести телеканалам. Но мы от камер прячемся. Вчера отсюда уехал человек из Донецка. Соседи рассказали его матери, что он здесь, так ей вызывали "скорую". В Луганской области бюджетникам задержали зарплаты и объяснили, что деньги ушли на чернобыльцев — мы виноваты. А нам пенсии урезали.
— Первыми сдадутся желудочники. Потом — сердечники. Тут же у всех инсульт-инфаркт, — каже 47-річний Петро Ходюк із Первомайська.
Біля лавок пакети з термосами, коробки з чаєм у пакетиках, дві упаковки слабогазованої води, рафінад, кілька мотків туалетного паперу, блоки цигарок та два пакети з ліками. Восьмеро чорнобильців розливають у пластикові стаканчики окріп. Упродовж кількох годин до голодувальників підходять із сотня перехожих. Один кладе на термос два червоних яблука.
— Убери! Убери! Мы же голодаем! — відмахується чорнобилець із Луганська 56-річний Микола Костєв.
За спинами голодувальників стоять 10 міліціонерів. Мовчки спостерігають. Тупцюють від холоду.
— Гляньте, скільки автобусів, — показує жінка у чорному береті на 10 припаркованих автобусів із "Беркутом".
— У нас вещи в санатории в Пуща–Водице под Киевом. Бросили все сумки в одну неотапливаемую комнату, а сами здесь. Платим по 60 гривен в сутки. Приходили эсбеушники, переписали все наши данные, — розказує один із голодувальників. Просить не вказувати ім'я. — Хотели ехать домой, но уже останемся до конца. Билеты думаем сдать. Получим полцены.
На лавці розстилає чорну куртку колишній шахтар 54-річний Михайло Потьомін. Тримається за спинку лави й повільно сідає. Він у дублянці, двох светрах. Приїхав із міста Лисичанськ Луганської області.
— Я, как и все, — пояснює, чому голодує. — Надоело все. Стыдно ехать домой. Дочери 13 лет, она — инвалид, зрение с детства слабое. Что ей скажу? Что у меня дяди забрали пенсию и что мне не за что везти тебя на операцию?
Замовкає. Пригинає голову до колін, знімає кепку та рукавички.
— Извините, мне плохо, не могу говорить.
Кожен чорнобилець має кілька хронічних хвороб. У кишенях — добовий набір із 10–15 таблеток. Бігають у туалет до сусіднього кафе. Там же підзаряджають мобілки.
Хтось із киян приніс картонну коробку. В неї кидають гроші на ліки чорнобильцям.
20 чорнобильців продовжують голодувати в Донецьку. 30 листопада відбулося судове слухання щодо позову Державної виконавчої служби. Вона попросила роз'яснити: чи можна негайно знести наметове містечко чорнобильців. Ті живуть біля управління Пенсійного фонду з 14 листопада.
1 грудня о першій ночі Донецький окружний адмінсуд ухвалив: рішення про заборону акції має бути виконане негайно. Лідера чорнобильців Миколу Гончарова забрала із суду "швидка". Чорнобильця Євгена Думу госпіталізували з підозрою на інфаркт.
Увечері 29 листопада в сквері біля будівлі Пенсійного фонду встановили новий намет. Всеукраїнська акція "Вперед!" подарувала мітингувальникам електрогенератор і обігрівач УФО. У середу до донеччан прибула група підтримки з Маріуполя.
— Невдоволення чорнобильців росте, вони об'єднуються, — каже представниця маріупольської міської громадської організації "Діти Чорнобиля" Ольга Куриш.
По обіді в донецькому таборі чорнобильців чекали, що влада зноситиме намети силою.
5 
1
Коментарі
10