Намети за Тимошенко стоятимуть до зими

У вівторок, 11 жовтня, у Печерському суді столиці зачитали вирок лідеру "Батьківщини" 50-річній Юлії Тимошенко. Дали сім років в'язниці. Зобов'язали виплатити 1,5 млрд грн завданих збитків "Нафтогазу".

Коли її автозаком вивозили із суду, на Хрещатику зібралися 3 тис. прихильників, хоча "бютівці" обіцяли вдесятеро більше. Люди намагалися прорватися до автозака, але дорогу перекрили кілька сотень "беркутівців" та міліціонерів. Відтісняли людей, били гумовими кийками, ногами. Пустили сльозогінний газ. Затримали сімох прихильників екс-прем'єра. Чотирьох заарештували на добу за дрібне хуліганство. Решту відпустили, двох із них оштрафували на 51 грн за адмінпорушення.

Того ж дня свої намети з-під суду згорнули противники Тимошенко. Наметове містечко прихильників залишилося. Там громадські приймальні нардепів-"бютівців".

У четвер зранку біля суду стоять 30 наметів із логотипами опозиційних партій. По кутах вткнуті прапори на вудках. Найбільше біло-червоних "Батьківщини". Намети з брезенту захисного кольору стоять лицьовою стороною один до одного на парному боці Хрещатика. Один від одного метрів за 3. На наметах номери, назви областей та глянцеві фотографії Тимошенко або карикатури на Януковича.

Ніч на 13 жовтня, 3.20. З інтернет-клубу на Хрещатику виходить 59-річний Володимир. Він повертається до містечка, спати не лягає. Йде до туалету в підземному торговельному центрі "Метроград". Там умивається й голиться.

6.15. В арку між Хрещатиком та Печерським судом заступають на зміну двоє міліціонерів. На вигляд, 22 років. Дивляться в бік наметів.

— Як вони нам надоїли, — каже один із них. — Через них у нас 20 процентів лічного состава звільнилося. Це ж надоїдає, кожен день о 5.45 вставати. Ні вихідних, ні свят.

— Чекаємо Покрову, — говорить напарник. — Вони ж велику акцію організовують. Або буде пшик, або щось серйозне. Нам сказали, що може під шумок їх і знесуть. Якщо — ні, я уволюсь.

6.30 — світає. Машина привозить сніданок для мешканців наметового містечка. Гречка чи макарони з куркою та соусом. 160 людей, які ночували, розбирають 200 порцій. Їдять пластиковими виделками.

7.00 — віниками та мітлами метуть тротуар навколо своїх наметів.

— Я тут 60 днів, — розповідає 57-річна Марія Дячок із Львівщини. — Була в Києві, коли Хмару судили, коли помаранчевий Майдан був, тепер Юлю захищаємо. Удома донька, син без роботи сидять. Донька дзвонить: "Ну мамо, Юлю посадили на сім років, а ти скільки сидіти будеш?" Я кажу: "До весни, доню, не чекайте". Будемо тут зимувати.

7.10 — закипає один із трьох електричних чайників у білому наметі, який називають кухнею. На пластиковому столі упаковки стаканчиків, пакетики чаю. Тут постійно хтось є — на вулиці +4°С, люди намагаються зігрітися гарячими напоями.

О 7.37 приходить розлючений киянин 61-річний Олексій Караульний. Він півроку ходить на мітинги. Почав, коли Тимошенко допитували в Генпрокуратурі. Різко відкриває полотнища наметів та заглядає всередину.

— Є тут живі люди? Кому сумку залишити, щоб не сперли? — голосно питає. У середу у нього вкрали металевий дзвін, у який він дзвонив під час сутичок. — Коли треба з мєнтами битися, то нікого немає. А то поприбігали, щоб ви повиздихали.

Його просять не кричати. У відповідь Караульний лається.

8.00 — заступник коменданта наметового містечка Валентин Юрченко зупиняє сміттєвоз, що їде Хрещатиком. Викидають 10 мішків непотребу.

8.10 — до намету Львівської області вкидає дорожню сумку з речами 32-річний Іван Гудим із села Опака Дрогобицького району.

— Дом замкнув і поїхав. Бо бєспорядок кругом, — каже. Жує сірника. — Я на ринку торгую продуктами. Треба платить 200 гривень містових. А я стільки не можу. Кажуть, ну тоді заплати 50 гривень через банк. Скажи, що платиш на благодійність, а нам чек віддаси. Пішов в "Укргазбанк". Там уже знають, що це базарні гроші. Це мене заділо. Куди ці гроші пішли? Фірташу чи Черновецькому.

9.00 — повз містечко проходять іноземці. Фотографуються біля муляжу золотого унітазу. На його кришці зі шматків дзеркала викладена літера "Я".

9.50 — до мікрофона на сцені підходить "бютівець" 51-річний Юрій Одарченко. Його оточують кілька десятків людей. Лузають насіння, тупцюють, щоб зігрітися.

— Зараз велика нарада у штабі. Наметове містечко точно буде стояти, доки не звільнять Тимошенко. Ми думаємо, де саме. Або розширятимемо до бульвару Шевченка, де Калашніков стояв. Або переїдемо на Майдан. Частину палаток треба віддати до Лук'янівського СІЗО, підтримати Юлію Володимирівну. Дякую, що ви тут стоїте, мерзнете.

— Бочки нам с костром. Греться будем! — кричать із натовпу.

×