На початку жовтня Віра Ульянченко очолила список "Нашої України" до Київської обласної ради. Майже три роки вона була губернатором області. Тому виборче гасло "Нашої України" на Київщині — "Ми йдемо для того, щоб продовжити розпочате".
Віра Іванівна запрошує на інтерв'ю до центрального офісу партії на столичній вул. Щорса. У коридорах стоять коробки з агітаційними газетами, настінними календарями з її зображенням та написом: "Повертаюся на Київщину".
Віро Іванівно, ви очолювали Київщину близько трьох років. Як гадаєте, чим цей час запам'ятався мешканцям області? Що вас відрізняє від інших політиків?
— Виборців завжди цікавить, що зробила політична сила, яка йде на вибори. Мені є з чим йти до мешканців Київщини. Я можу говорити про конкретні справи. Наші люди наситились обіцянками, якими кожен раз збирають голоси. Спочатку казали, що ми вам повернемо заощадження. Щось дали, але люди отримали вже зовсім іншу "тисячу", яка не мала тієї сили. За неї люди непритомніли в чергах, по 33 довідки відносили. Потім їм обіцяли, що одержать акти на землю. Але ж це зробили тільки там, де треба було набрати рейтинг. Законодавства, яке спрощує отримання актів на землю, не прийняли. До того ж отримати акт це ще не значить, що людина стала господарем на своїй землі. Інші обіцяли великі пенсії, покращення життя вже сьогодні, дешевий газ, великі заробітні плати й пенсії та соціальні блага. Люди розібралися й будуть довіряти лише тим, хто щось реально робив.
У нас є команда, були результати й ми продовжимо далі працювати на Київщині. Для цього ми йдемо до облради.
Що конкретно робитимете?
— Найбільший проект, який ми розпочинали, — Кільцева дорога. Цей проект прийшов із нашою командою. Це стратегічний і для області, і для Києва, і для всієї України проект, який не зробиш за один рік. Ми працювали півтора року лише над тим, щоб знайти кошти, розробити проектну документацію. Буквально з кожною сільрадою узгоджували. Нам треба було багато законів поміняти, вони, до речі, ще не до кінця змінені. Треба, щоб у Верховній Раді депутати зайнялися цим питанням. Однак якраз парламентської підтримки нам забракло. Навіть у таких умовах ми все одно проектували. Сьогодні є проект Кільцевої дороги й шматочок дороги від Броварів до Борисполя. Його було відкрито ще при нашій команді. Завершується Жулянський шляхопровід. Але це — лише початок, будемо просувати наш проект далі.
Що відбувається з цим проектом?
— Він не рухається. Мабуть, тому, що немає зацікавленої команди, немає розуміння важливості цієї справи. Кільцева дорога — це як артерія в людському організмі. Де вона проходить, там вирує життя, відбувається розвиток. Дорога — величезний потенціал для вдосконалення інфраструктури і логістики області, сфери обслуговування. Люди отримають доступ до послуг, з'являться нові робочі місця. Повірте мені, що до цього проекту є велика цікавість інвесторів. Моє завдання — привести нашу команду до обласної ради для того, щоб спонукати депутатський корпус і виконавчу владу рухатися в цьому напрямку.
Через які міста пролягатиме дорога?
— Практично по всій області. Треба з'єднати Варшавську дорогу, яка йде через Гостомель, Ірпінь, із Житомирською трасою. Звідти — через Обухівський, Васильківський, Фастівський райони до Одеської траси. Це вже наш вихід ближче до портів. Таким чином там пройде весь західний напрямок машин та вантажів. Транзитному транспорту не доведеться "пробиватися" на столичні мости, заїжджати ледь не в центр Києва. З боку Вишгородської траси вона має дійти до міста Бровари — це вихід на трасу до Москви. Нею перевозитимуть вантажі з Білорусі.
Що потрібно робити в першу чергу?
— Конче необхідно зв'язати Житомирську та Одеську траси. Ця частина має пріоритет. Ми хочемо змінити деякі інструкції й тоді Кільцеву можна буде прокладати чергами. Будуватимуть не тільки за рахунок бюджету, а й співпрацюватимуть з інвесторами. Але кожен інвестор хоче бачити зацікавленість влади у цьому проекті. Тоді під захистом та гарантіями влади інвестори працюватимуть.
Чим ще можете похвалитися?
— Люди пам'ятають, що коли прийшла наша команда, були визначені пріоритетні напрями. Насамперед це медицина, охорона здоров'я. Ми заклали основу для реформування галузі. Для нас важливо, щоб люди могли одержати першу допомогу, щоб не залишилися без лікарів, щоб у населених пунктах були фельдшерські пункти. Там мають бути необхідні ліки першої необхідності, машина для транспортування хворих, для приїзду лікаря. Десь будували нові лікарні, десь реконструювали існуючі. Є результат, який бачать люди. Область отримала 106 фельдшерських пунктів.
2008 року я звітувала в Київоблраді про роботу ОДА. За цей рік приватні структури в соціальну сферу вклали понад 280 мільйонів гривень. Із держбюджету, для порівняння, біля 80 мільйонів. Ми з бізнесом були партнерами, а сьогодні силові структури наказують бізнесу виконувати забаганки влади. Так само тиском комплектують партію влади. Це неприпустимо, це породжує протест. Коли я працювала губернатором, то жодній людині не давала наказу вступати в "Нашу Україну", не погрожувала через це позбавити її посади чи створити проблеми в бізнесі. Моє кредо — піднімати людей, а не принижувати їх.
Після того, як ви пішли з посади, бізнесмени продовжують допомагати будувати фельдшерські пункти?
— Я не знаю ні одного фельдшерського пункту, який би збудували за ці сім місяців. Влада відкриває в Броварах поліклініку, яку звели ми. Працювали з французькими інвесторами для того, щоб її оснастити сучасним обладнанням.
В облраді ви плануєте продовжувати ці проекти?
— Ми почали реструктуризацію мережі охорони здоров'я. Наступним нашим кроком мало бути продовження програми відкриття фельдшерських пунктів й оснащення районних лікарень. Вони повинні мати новітнє рентгенівське обладнання — і деякі лікарні вже мають цифрові рентгенапарати. Плівки — це вже минуле сторіччя. Маємо поставити цифрове обладнання для ультразвукової діагностики. Біля обласного онкодиспансеру ми побудували радіологічний корпус. Він фактично готовий, сьогодні його потрібно оснащувати. Маємо проект будівництва спеціалізованої кардіологічної лікарні в Борисполі. Вся область отримає доступ до неї. Київщина — географічно розлога. Дитяча кардіологічна лікарня розташована в Боярці. Уявіть, як це з Володарки, Ставища, Таращі хвору дитину везти через столичні пробки до Боярки. Ми з міської лікарні в Білій Церкві зробили фактично другу обласну лікарню. Маємо вже кілька точок гемодіалізу — ще у Василькові та у обласній лікарні. Треба закінчити центр гемодіалізу в Білій Церкві. Поставили там шість апаратів із запланованих 10. На жаль, після нас цей проект не просувається. Ми будемо це робити.
Напевно, ви спілкуєтеся з лікарями цих закладів. Що вони говорять?
— Сподіваються на те, що ці програмі будуть продовжені. Коли стоїть питання про здоров'я людини, немає бідних чи багатих, немає захищених. Медичні послуги мають бути кваліфікованими для всіх.
З яких ще питань, окрім медичних, ви співпрацювали із підприємцями?
— Маємо дитячі садочки, які побудовані винятково за кошти бізнесу. Наприклад, у Васильківському районі. Коли бізнес вкладає кошти у розвиток території, він приростає до цього місця. Можливо, ми не розвернемося на такі ж за масштабом проекти. Але не зупинимося. Проситимемо бізнес дообладнати фельдшерсько-акушерські пункти. Ці проекти не потребують мільйонних коштів. Але вони необхідні людям.
Над якими ще проектами плануєте працювати?
— Є проекти з благоустрою. Ми зосередилися на освітлені населених пунктів. Мали темні неосвітлені села та містечка, як 1918 року. Навіть центральні вулиці були неосвітлені. Тепер, проїдьте по Київщині — побачите, як вона світиться. Звісно, освітлені ще не всі міста й села. Ми починали з центральних вулиць. Але цей проект абсолютно не фінансувався з держбюджету. Це наша ініціатива, ми її затвердили через облраду. Фінансували через районні бюджети спільно з бізнесом. Програму потрібно продовжувати.
Друге питання газифікація. Уявіть, що біля столиці є область, де до цього часу трапляються негазифіковані села. Коли я прийшла, це для мене було дивом. При цьому це райони, які ближчі до Чорнобильської зони. Люди змушені були палити дровами. Тому газифікувати треба було в першу чергу Іванківський, Вишгородський, Бородянський та Києво-Святошинський райони. Рокитнянський, Миронівський райони газифіковані повністю.
Коли я стала головою Київської держадміністрації, дізналася, що є такий державний проект, як "Власний дім". Я зайнялася цією програмою. Курирувала її. Ми могли давати одній сім'ї не більше ніж 120 тисяч гривень. Але це сільська місцевість, ці кошти були відчутними для родин. Добудували 280 садиб, придбали 90 будинків, газифікували 622 оселі. Соціальне житло отримали 352 родини в Білій Церкві. Ми людям, які 20 років стояли в черзі, дали ордери. Далі було селище Бишів, міста Кагарлик, Богуслав, Вишгород. Зараз, наприклад, у Білій Церкві стоїть будинок, в який треба вкласти максимум сім мільйонів гривень, щоб добудувати його і продовжити програму видачі житла.
2 
35413
Коментарі
3