12 лютого 2015 року протягом 16 год. президент України Петро Порошенко, канцлер Німеччини Анґела Меркель та тодішній глава Франції Франсуа Олланд вимагали в російського лідера Володимира Путіна припинити вогонь і вивести війська з України.
Переговори тривали в Мінському палаці незалежності за зачиненими дверима. Пізно вночі лідерам трьох країн вдалося змусити Володимира Путіна зупинити активні бойові дії на Донбасі.
— Багато разів Порошенко й Путін підвищували голос один на одного, — написав у своїй книжці "Уроки влади" 64-річний Франсуа Олланд. — Останній раптово рознервував і пригрозив повністю розчавити війська свого співрозмовника. Це було визнанням наявності російських військ.
Між собою лідери країн підписали документ із 13 пунктів. Першою вимогою стало припинення бойових дій і створити зону безпеки на лінії розмежування. Обидві сторони відвели артилерію й танки на 50 км один від одного. Контролювати це запросили Організацію з безпеки і співробітництва в Європі.
— Порошенко залишався непохитним щодо суверенітету своєї країни. У той час як Путін захищав необхідну автономію двох регіонів і намагався відкласти закінчення боїв на три тижні, — пише Олланд. — Він був такий негнучкий, що заперечував прямий контакт із лідерами сепаратистів, і під приводом того, що не може вирішувати за них, домагався, щоб із ними попередньо проконсультувалися.
— Мінські домовленості не працюють так, як вони написані. Але деяка користь від них є, — каже політичний аналітик Володимир Горбач, 48 років. — Вони працюють як формальний привід для продовження економічних і персональних санкцій проти Росії та її окремих посадовців. Наші дипломати постійно говорять про цей аспект і не дають західним партнерам послаблювати тиск на РФ.
— Розмови про альтернативу "Мінську" тривають ледь не з моменту його підписання. Але ніхто не може запропонувати щось інше. Аби була реальна альтернатива, має бути воля двох сторін. Росія абсолютно незацікавлена у новому форматі переговорів чи альтернативних домовленостях.
Москва не хоче мирного врегулювання. Тому будь-який формат буде зводитися до того, що вони триматимуть нас у напруженні по лінії розмежування. Це їхня мета в очікуванні виборів. До моменту зміни цієї російської стратегії будь-яка альтернатива не матиме ніяких позитивних наслідків. Це буде просто втрата часу.
— Мінські домовленості призводять до падіння бойового духу української армії та звільнення професійних військових, — каже 27-річний Іраклій Джанашія, експерт з українського Інституту майбутнього. — Майбутнє з такими домовленостями — поступове руйнування армії й багаторічна окопна війна в скотських умовах.
— Потрібно створити таку агресивну риторику: за кожного вбитого українського бійця в результаті порушення домовленостей ми будемо на один кілометр пересувати лінію фронту вперед, відтісняти ворогів.
28 січня спеціальний представник ОБСЄ в Україні Мартін Сайдик запропонував своє бачення врегулювання військового конфлікту.
— Як може бути вигідний документ, який фактично легітимізує збройні сили бойовиків та їхні вибори? — говорить Джанашія. — План перекладає весь фінансовий тягар відновлення захоплених територій на Україну.
Він передбачає реалізацію майже всіх ключових ідей Москви. І як тільки Україна почне йому опонувати, члени ОБСЄ заявлять, що Україна відмовляється робити кроки до примирення і губить перші плоди Мінського формату.
4 
35413
Коментарі