Генпрокуратура викликала на допит нардепа-"бютівця" 54-річного Михайла Волинця. Під час сутички у Верховній Раді 16 грудня цього року його побив "регіонал" Петро Цюрко.
Волинець не пішов на допит, бо досі лежить у номенклатурній лікарні "Феофанія".
— Думаю, мене завтра випишуть, бо тиск на лікарів із боку Генпрокуратури неймовірний. Коли розумієш, що за тебе страждають сторонні люди, почуваєшся незручно. Думаєш, краще на вулицю піти, — каже. — Однак "регіонали" отримають суд Божий. Це набагато сильніше, ніж кілька разів викликати в прокуратуру. Хіба можна перевиховати зрілу людину? Цюрко почувається героєм. Його хвалять. Зараз він у Кабміні крутиться біля перших осіб. Влада таке оточення собі створює. Я не збираюся боротися проти Цюрка. Якщо його й усунуть, то на вільне місце покличуть подібного. Інакше вони не вміють, хоч і вдягли костюми та краватки. Природно, вони намагатимуться утримати владу в своїх руках.
Нардеп згадує, як сім років тому працівники спецпідрозділу міліції "Беркут" поламали йому ребра:
— Професора, який зробив висновок про зламані ребра, викликали до прокуратури. Там він дав свідчення, що помилився. Тоді лікарі з Фінляндії дали свій висновок. Просто міліція і прокуратура виграли час. Те саме відбувається зараз. Збільшують коло свідків — хоча яке має відношення лікар до подій у парламенті? Завдання лікаря — лікувати.
Волинець говорить, що не заперечує проти виписки з медзакладу:
— Розумію, в якій лікарні перебуваю ("Феофанія" належить до Державного управління справами при президентові. — "ГПУ"). "Швидка" мене перевезе в інший медзаклад. Мені погано. Почуваюся, як і тиждень тому. Нудота повернулася. Це дуже дивно. Не можу зрозуміти, що зі мною.
Після бійки в лікарні опинилися також "бютівці" Юрій Гнаткевич, Євгеній Суслов, Василь Кравчук, Микола Петрук, Володимир Бондаренко. Досі в медзакладі Волинець, Кравчук, Суслов, Гнаткевич.
— Блокування — це звична справа, вони в нас були завжди, — каже 40-річний Сергій Таран, директор Інституту масової інформації. — Самі ж "регіонали" неодноразово блокували трибуну. Наші люди звикли, що всі "майдани" закінчуються мирно. Ніколи не було силового протистояння. А тут вперше влада, використовуючи м'язи, просто била опозиціонерів. Це знакова подія. Громадяни бачать, що силове протистояння може стати методом вирішення політичних проблем. Тим більше, в Україні симпатизують тим, кого б'ють, а не тим, хто б'є.
3 
1
Коментарі